Справа №463/4724/25
Провадження №1-кс/463/2316/26
щодо скасування арешту майна
10 березня 2026 року місто Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого - ОСОБА_3 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна,-
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із клопотанням про часткове скасування арешту майна, просить змінити порядок виконання ухвали про накладення арешту на майно у справі № 463/4724/25, якою накладено арешт на майно, а саме на транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «CC» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 та передати транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «CC» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 його власнику ОСОБА_6 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 на відповідальне зберігання, із позбавленням права на користування, відчуження, розпорядження майном, до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, а також зобов'язати СВ Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській областіпередати на відповідальне зберігання ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen» моделі «CC» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 .
Клопотання обґрунтовує тим, що з дати накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «CC» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_4 минуло понад 4 (чотири) місяці, а з дати вилучення автомобіля майже 5 (п'ять) місяців. Вважає, що вилучення автомобіля, який є законною власністю третьої особи, ОСОБА_4 , лише на підставі того, що ним інколи користувався її син ОСОБА_7 , є надмірним втручанням та прямим порушенням вимог КПК України.
Просить врахувати, що власник майна ОСОБА_4 є третьою особою у справі, при цьому її син ОСОБА_7 не має статусу підозрюваної особи, а тому утримання майна ОСОБА_4 під арештом не вбачається за доцільне, оскільки порушує баланс між втручанням у права та свободи особи та потребами досудового розслідування, а потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3 ст.132 КПК України, адже власник майна є особою, яка має необхідність (в тому числі і її члени сім'ї) у користуванні даним транспортним засобом.
Крім цього, автомобіль марки ««Volkswagen» моделі «CC» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 зберігається уже майже 5 місяців на відкритому майданчику (стоянці), а відтак транспортний засіб піддається впливу погодних умов (дощ, сніг, сонце), що може сприяти корозії та руйнуванню його елементів, а також дані фактори негативно у сукупності впливають на технічний стан автомобіля. В таких умовах неможливе подальше зберігання автомобіля, оскільки СВ Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області не має можливості зберігати автомобіль належним чином, тобто в закритому приміщенні, тому вважає за необхідне передати належний ОСОБА_4 автомобіль на відповідальне зберігання.
Власник транспортного засобу ОСОБА_4 зобов'язується забезпечити належні умови зберігання автомобіля до винесення судом рішення по кримінальному провадженню, а накладений арешт на автомобіль, забезпечить завдання арешту майна. Крім того автомобіль оглянутий в процесі досудового розслідування, вона є законним власником, тому вважає за доцільне клопотати перед судом відповідно до ч.4 ст.173 КПК України та з урахуванням розумності і співрозмірності, застосування найменш обтяжливого способу арешту, щоб це не призвело до звуження певних прав та свобод людини, а саме залишити накладений арешт на автомобіль, однак передати його ОСОБА_4 , як законному власнику на відповідальне зберігання, визначивши його відповідальною особою за збереження автомобіля із забороною його відчуження, з попередженням про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України.
ОСОБА_5 на розгляд клопотання не з'явився, причин неявки слідчому судді не повідомив.
Слідчий в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що арешт накладено з метою забезпечення речових доказів, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому потреба в арешті майна продовжує існувати.
Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 у справі №463/4724/25 (Провадження №1-кс/463/8840/25) в рамках кримінального провадження №12025141360000747 від 08.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучено під час проведення 26.09.2025 в період часу з 09 год. 47 хв. по 10 год. 19 хв. обшуку, а саме: 1) 3 зв'язки ключів, а саме: 1 зв'язка - 3 ключі та 1 магнітний ключ, 2 зв'язка - 4 ключі та 1 магнітний ключ, 3 зв'язка - 3 ключі та 1 розвідний ключ, які упаковано та опечатано в сейф пакет НПУ №ICR0003268; 2) автомобіль марки «Volkswagen» моделі «CC» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 та який перебуває у користуванні ОСОБА_7 , заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування ними.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаної ухвали, постановою слідчого від 26.09.2025 вказане вище майно визнано речовими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Разом з тим, відповідно до ч.1-3 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а тому слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи клопотання про те, що ОСОБА_8 не є обвинуваченим у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищенаведене, оскільки арешт на вказане у клопотанні майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, у зв'язку з чим потреба в арешті майна продовжує існувати, тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є передчасним, а тому підстави для його задоволення відсутні.
При цьому, слідчий суддя критично оцінює зобов'язання власника майна забезпечити належні умови зберігання автомобіля до винесення судом рішення по кримінальному провадженню.
Керуючись ст.174, 309, 376 КПК України,-
в задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1