Справа № 308/1315/26
09 березня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І. при секретарі Малиновській І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 308/1315/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (Управління патрульної поліції в Закарпатській області) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6552341 від 23.01.2026 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.01.2026 року близько 08:58 год. у м. Ужгороді керувала автомобілем «Peugeot 301» р.н.з. НОМЕР_1 , була зупинена працівниками поліції, які повідомили про нібито проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Під час перевірки документів поліцейські встановили, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 05.12.2017 у справі № 465/6169/17 її було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, а оскільки вона не склала повторно іспити, вважається такою, що не має права керування.
Позивач стверджує, що після сплати штрафу та завершення апеляційного розгляду їй було повернуто посвідчення водія; станом на 23.01.2026 року її посвідчення відображалось у мобільному застосунку «Дія» як чинне; постанова 2017 року не була звернута до виконання в межах строків, передбачених ст. 303 КУпАП; вона зверталась із заявами щодо виключення інформації з баз даних МВС, однак відповіді не отримала, що, на її думку, свідчить про застосування принципу «мовчазної згоди»; постанова про адміністративне правопорушення не містила місця для пояснень.
Вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення.
Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позову та зазначив 23.01.2026 року позивач здійснила проїзд перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора (п. 8.7.3 «г» ПДР); транспортний засіб було зупинено на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»; під час перевірки встановлено, що постановою суду від 05.12.2017 її позбавлено права керування строком на 1 рік; після набрання рішенням законної сили (23.05.2018) позивач не виконала вимоги п. 20 Постанови КМУ № 340 - не склала теоретичний і практичний іспити; за даними НАІС та листа Регіонального сервісного центру МВС, право керування не відновлено; відображення посвідчення у «Дія» не підтверджує чинність права керування; процедуру притягнення до відповідальності дотримано, права роз'яснено, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторін, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.
Виходячи з наявних доказів у справі, суд вважає за можливе на підставі ст. 205 КАС України справу вирішувати без участі сторін та підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється..
Відповідно до ст. 7 КУпАП, особа підлягає відповідальності лише на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 05.12.2017 позивача було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до ст. 291 КУпАП така постанова набирає законної сили з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання.
Відповідно до довідки УПП в Закарпатській області від 06.02.2026, ОСОБА_1 не виконала вимоги ч. 2 ст. 317 КУпАП, а саме не здала посвідчення до органів Національної поліції України та ч.2 п.20 постанови КМУ від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», а саме не склала теоретичну та практичну частину іспиту після позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
З наведеного можна дійти висновку, що особам, позбавленим права на керування транспортними засобами закріплено імперативну вимогу, що за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
Разом з тим, доказів проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів позивачем суду не надано.
Відповідачем надано лист Регіонального сервісного центру МВС; інформацію НАІС; довідку управління патрульної поліції; відеозапис з нагрудної камери.
Ці докази відповідають вимогам ст. 72-73 КАС України та ст. 251 КУпАП, є належними та допустимими.
Суд приходить до висновку, що станом на 23.01.2026 року позивач не відновила право керування у встановленому законом порядку.
Таким чином, позивач керувала транспортним засобом, не маючи права керування відповідної категорії, що утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням процедури.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Отже, суд приходить до переконання, що вимоги позову не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, а тому рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Суд також враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 241-246 КАС України, ст.ст. 7, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (Управління патрульної поліції в Закарпатській області) про скасування постанови серії ЕНА № 6552341 від 23.01.2026 року залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Бедьо В.І.