Справа № 308/2277/26
10 березня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження в місті Ужгород, цивільну справу за позовною заявою представника позивача Шкапенко Олександра Віталійовича, який діє в інтересах Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
АТ «А-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101750763249351 від 24.06.2025 року в сумі 19140,09 грн., з яких 14610,75 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4304,34 грн. - сума заборгованості за процентами; 224,99 грн - заборгованість за пенею, 2662,40 грн. - судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, 24.06.2025 року ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» уклали кредитний договір № АВН0СТ155101750763249351 щодо надання кредиту.
Відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно.
У судове засідання представник позивача не з'явився, згідно матеріалів позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення їй смс-повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у позовній заяві, яке нею було отримано.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.06.2025 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № АВН0СТ155101750763249351 щодо надання кредиту. Відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15000,00 гривень
Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит у строк, передбачений умовами договору, матеріали справи не містять.
Оцінка Суду.
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:
1) Чи було укладено договір з відповідачем?
2) Чи були надані відповідачу кредитні кошти?
3) Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?
Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.
Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитні договори за допомогою одноразового ідентифікатора.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).
З позовної заяви вбачається факт укладання 24.06.2025 року кредитного договору з АТ «А-Банк». Наведене підтверджує укладення кредитного договору і виникнення зобов'язань між сторонами.
Указаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в договорі про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Зазначені обставини ОСОБА_1 в порушення статей 12, 81 ЦПК не спростовано.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.
Щодо відсутності квитанцій та будь-яких доказів перерахування йому коштів за договорами, то це не є обов'язковою умовою для підтвердження наявності заборгованості та користування кредитними коштами.
Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
В даному випадку, факт видачі кредитних коштів підтверджується фактом укладення Кредитного договору, а також факт користування відповідача такими, оскільки за кредитним договором № АВН0СТ155101750763249351 від 24.06.2025 року відповідачу було надано 15000,00 грн гривень у користування, однак як слідує з розрахунку заборгованості по даному договору, то заборгованість становить суму 19140,09 грн., з яких 14610,75 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4304,34 грн - сума заборгованості за відсотками, 224,99 грн. - заборгованість за пенею.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами та пенею.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
За умовами Кредитного договору № АВН0СТ155101750763249351 від 24.06.2025 року, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 щодо надання кредиту. Відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно.
Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, АТ «А-Банк» має право на стягнення заборгованості за процентами та заборгованість за пенею.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вимогами ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов представника позивача Шкапенко Олександра Віталійовича, який діє в інтересах Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства «Акцент-Банк», (ЄДРПОУ: 14360080, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість у розмірі 19 140,09 грн (дев'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 09 копійок, з яких 14 610,75 (чотирнадцять тисяч шістсот десять) гривень, 75 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту; 4 304,34 (чотири тисячі триста чотири) гривні, 34 копійки - сума заборгованості за відсотками; 224,99 (двісті двадцять чотири) гривні, 99 копійок - заборгованість за пенею.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства «Акцент-Банк», (ЄДРПОУ: 14360080, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні, 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.