Справа № 308/3566/26
1-кс/308/1465/26
09 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023071030002479 від 11.12.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянина України, мешканця м. Запоріжжя, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді - навідника військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України,-
Старший слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Подане клопотання мотивує тим, що слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 11.12.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023071030002479.
Слідчий зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введения воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, iз 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України метою забезпечення оборони держави, підтримания бойової і мобілізаційної загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності дим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введения воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану , який продовжує діяти і на даний час.
Слідчий вказує, що 03.05.2023 ОСОБА_4 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією, на особливий період та направлений для її проходження у військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту призову ОСОБА_4 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та його відправлення до військової частини НОМЕР_1 , тобто з 03.05.2022 року останній набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_4 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов'язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і дотримуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Натомість, ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення протии власності, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , 11.12.2023, у достовірно невстановлений органом досудового розслідування час, перебуваючи в приміщенні палати Ужгородської міської лікарні за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 71, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного, безкоштовного заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, скориставшись моментом, коли потерпілий ОСОБА_7 , спав, реалізуючи свій корисливий мотив щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно викрав з під чохла мобільного телефона потерпілого ОСОБА_7 банківську картку № НОМЕР_2 , яка відкрита в АТ Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого ОСОБА_4 покинув приміщення даної палати.
У подальшому, ОСОБА_4 , 11.12.2023 близько 01 год. 35 хв., маючи у розпорядженні банківську картку № НОМЕР_2 , яка відкрита в АТ Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , використовуючи банківський автомат самообслуговування (банкомат), що розташований за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, який згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» с програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах» інформаційною (автоматизованою) системою, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного, безкоштовного заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, корисливих мотивів, використовуючи персональні дані потерпілого ОСОБА_7 , який є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», ввів шляхом оновлення персонального ідентифікаційного номеру платіжної картки (ПІН-код) та отримав доступ до електронної автоматизованої системи банкомату через вищевказану банківську картку у результаті чого отримав доступ та втрутився у роботу вказаної електронної системи без дозволу потерпілого ОСОБА_7 , що виразилось у знятті грошових коштів у сумі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень), які належать потерпілому ОСОБА_7 з вищевказаного банківського терміналу самообслуговування. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , спричинив потерпілому ОСОБА_7 , матеріальну шкоду на загальну суму 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Таким чином, гр. ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємие викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненному повторно, в умовах воєнного стану.
Окрім цього, ОСОБА_4 , 11.12.2023, у достовірно невстановлений органом досудового розслідування час, перебуваючи в приміщенні палати Ужгородської міської лікарні за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 71, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного, безкоштовного заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, скориставшись моментом, коли потерпілий ОСОБА_7 , спав, реалізуючи свій корисливий мотив щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно викрав з під чохла мобільного телефона потерпілого ОСОБА_7 банківську картку № НОМЕР_2 , яка відкрита в АТ Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого ОСОБА_4 , яка являється офіційним документом.
Таким чином гр. ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів;
Слідчий вказує, що 11.12.2023 о 01 год. 35 хв., ОСОБА_4 , маючи у розпорядженні банківську картку № НОМЕР_2 , яка відкрита в АТ Комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , використовуючи банківський автомат самообслуговування (банкомат), що розташований за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, який згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформаційною (автоматизованою) системою, переслідуючи прямий умисел, направлений на здійснення протиправних дій B сфері використання електронно- обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у формі підробки та витоку інформації та бажаючи їх настання, порушуючи процедуру отримання дозволу на проведення операцій з використанням спеціального платіжного засобу авторизації, не санкціоновано, тобто самочинно, без дозволу держателя спеціального засобу або уповноваженої особи, втрутився в роботу персонального ідентифікаційного номеру вищевказаної платіжної картки Банківського терміналу самообслуговування, що виразилось у вводі (ПІН-коду), встановленого на картку для ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу під час здійснення операцій з їх використання, використовуючи дані клієнта АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7 , ввів (ПІН-код) та отримав доступ до електронної автоматизованої системи оновлення персонального банкомату, через вищевказану банківську картку у результаті чого отримав доступ та втрутився у роботу вказаної електронної системи без дозволу потерпілого ОСОБА_7 , що виразилось у знятті грошових коштів з вищевказаного банківського терміналу самообслуговування.
Таким чином, гр. ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, тобто у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.12.2023;
- протоколом огляду місця події від 11.12.2023;
- протоколом огляду місця події від 11.12.2023;
- протоколом допиту потерпілого від 12.12.2023;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ..
Слідчий зазначає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Орган досудового розслідування, вважає, що більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КК України, а саме, підозрюваний буде мати можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих, спотворити або знищити речові докази, які залишились на зберіганні у потерпілої, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від органів досудового розслідування. Також слідчий суддя при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_10 проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 заперечив. Просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за його фактичним місцем проживання. Наголосив на тому, що ОСОБА_4 під час виконання бойових завдань в районі н.п. Бахмут отримав важкі поранення, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах м. Дніпра, Вінниці, Мукачева та Ужгорода. Тому застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційним, може призвести до непоправних наслідків для його здоров'я та позбавить можливості отримувати належну медичну допомогу і реабілітацію
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи захисника, проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, просив у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника, підозрюваної, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючина волі ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Щодо обґрунтованості повідомленої підозри
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також, слідчий враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено зокрема, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненнні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даний стадії процесу є достатніми для висновку прообґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якого 13 грудня 2023 року о 18 год. 00 хв., йому вручена.
Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненнні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушеннь, передбачених .ч 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обгрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунотого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_4 кваліфікованих за ч 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України злочинів, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими оясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_4 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, то слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п. п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
На думку органу досудового розслідування наявний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу. Отже, наявний ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 8-ми років за вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Даний ризик обгрунтовано підтверджується матеріалами кримінального провадження, так на адресу проживання ОСОБА_4 поштовим зв'язком скеровувались повістки про виклик його до СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, окрім того повістки про виклик особисто були вручені ОСОБА_4 , 26 жовтня 2025 року та 06 грудня 2025 року, однак ОСОБА_4 у встановлений у повістках час не прибув до органу досудового розслідування та не повідомив про причини неможливості своєї явки. Дані обставини свідчать про свідому переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування з метою ухилення від відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Враховуючи той факт, що в основу підозри, та однією із підстав притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності будуть покази свідків, відповідно є підстави вважати, що він може здійснювати тиск та вплив на останніх.
Крім цього, ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками.
Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінального провадження свідків.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя прийшов до висновку щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у зв'язку із набуттям статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками, ОСОБА_4 отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення. Враховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, достатньо ймовірним для ствердження є те, що останній використовуючи власні ділові зв'язки, можливості, може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, у тому числі тих, що знаходяться у володінні підприємств, а також може здійснюватися перешкоди у отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Дана обставина підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме копією доповіді за фактом відсутності на військовій службі без поважних причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних сил України солдата ОСОБА_4 . Так, військовослужбовець, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , який 15 січня 2024 року вибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) для проходження медичного огляду військово лікарською комісією, станом на 07 лютого 2024 року не надав жодного належним чином оформленого документа, з чітко прописаними термінами проходження тих чи інших медичних фахівців. Без чіткого розуміння термінів проходження комісії.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування ризику продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Слідчий суддя вважає недоведеною прокурором можливості продовження кримінального правопорушення підозрюваним, оскільки інкриміновані йому кримінальні правопорушення кваліфіковані стороною обвинувачення як закінчений злочин.
Отже існування ризику - продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, слідчий суддя вважає не доведеним.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Вказані ризики на думку органу досудового розслідування доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке загрожує, оскільки санкція ч. 4 ст. 185 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'ятьох до восьми років.
Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.
На думку сторони обвинувачення, з урахуванням сукупності обставин, наведених вище, а саме обґрунтованості підозри у вчиненні тяжких злочинів, тяжкості кримінальних правопорушень, способу їх вчинення, наслідків, які вони потягли, суворості можливого покарання, наявності кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутності обставин, які перешкоджають триманню під вартою ОСОБА_4 застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою буде недостатнім, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи наведені в клопотанні обставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваної, виконання нею покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке йому загрожує, та приймаючи до уваги, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, прокурор просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, а саме до 16 квітня 2026 року включно.
Згідно ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас також слід враховувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Таким чином, враховуючи обставини розслідуваних злочинів, які інкримінується підозрюваній, спосіб вчинення вказаних злочинів, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн), відповідно становить 133 120,00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та членів його родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрювана або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваної.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов'язки.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 16 квітня 2026 року включно.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваного ОСОБА_4 , покладеного на нього обов'язків передбачених цим Кодексом - в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн. ), тобто - 133 120,00 грн.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Встановити строк дії обов'язків до 16.04.2026 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваного вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 10 березня 2026 року о 11 год. 40 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1