Справа № 307/882/26
Провадження № 1-кп/307/53/26
05 березня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року за №42025072160000050 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 27 ч.1 ст.366 та ч.1 ст. 27 ч.4 ст. 358 КК України,
До Тячівського районного суду Закарпатської області з Тячівської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 27 ч.1 ст.366 та ч.1 ст. 27 ч.4 ст. 358 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року за № 42025072160000050.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 05 березня 2026 року.
Прокурор в судовому засіданні просив призначити справу до судового розгляду.
Обвинувачені та їх захисники не заперечили щодо призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ст.291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Також частиною другою даної статті, передбачені перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, 2 ст. 8 КПК України).
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Проте даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а саме в порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як вбачається безпосередньо із тексту обвинувального акта особами які обвинувачуються є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.
Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, судовий розгляд без формулювання конкретного обвинувачення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність фактично є неможливим.
Так, дійсно частина 2 ст. 337 КПК України передбачає, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
Отже, таке право у прокурора є згідно ст.ст. 337-341 КПК України, але вже під час судового розгляду у чітко визначених даними положеннями випадках.
В той же час згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, саме у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, прокурору, якщо він не відповідають вимогам КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 348 КПК України після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них.
Тобто, вже на даній стадії судового провадження обвинувачення не може не відповідати вимогам КПК України та має бути конкретним і зрозумілим суду та всім учасникам кримінального провадження та відповідно до закону суд не зможе перейти до визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення щодо кожного. Тому, на переконання суду, висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком прокурора та невід'ємною частиною права обвинувачених на захист та доступ до правосуддя.
Проте прокурором в обвинувальному акті не вказано формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинувачених, зокрема обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 , що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати судом судовий розгляд.
Як приклад можливо зазначити наступне: відповідно до тексту обвинувального акта прокурором встановлено фактичні обставини кримінального правопорушення та на аркуші 9 обвинувального акту є формулювання обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Проте на аркуші 16 обвинувального акту вказано: «У сукупності ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.27 ч.1 ст. 366, ч.1 ст.27 ч.4 ст. 358 КК України.»
Далі по тексту обвинувального акту зазначено обставини які пом'якшують та обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Тобто, обвинувальний акт в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить виклад фактичних обставин кожного кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кожного кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 .
Верховний Суд у своїй постанові від 01 листопада 2021 року (справа № 161/7092/20, провадження № 51-5946кмо20) зазначив, що кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).
Закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 21 березня 2019 року (справа № 753/11543/17-к провадження № 51-5990км18) зазначив, що чітке відображення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема, із обов'язковим зазначенням усіх ознак об'єктивної сторони злочину, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, має суттєве значення для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, для реалізації права на захист та вирішення інших питань. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначенірішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Суд вважає, що вказані недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, а відсутність формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та правової кваліфікації їх дій, порушує їх право на захист.
За таких обставин судовий розгляд даного кримінального провадження з наявними недоліками є неможливим.
Суд зазначає, що саме на стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням, відповідність вимогам КПК України обвинувального акта та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.
Вказані порушення, які допущені стороною обвинувачення при складанні обвинувального акта, на думку суду, є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів кожного обвинуваченого, зокрема, порушують їх право знати, у чому їх обвинувачують та захищатись від обвинувачення, і у свою чергу перешкоджають суду повно та всебічно розглянути дане кримінальне провадження і можуть суттєво вплинути на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.
З огляду на вищевикладене суд приходить до обґрунтованого висновку, що наведені істотні порушення в обвинувальному акті вимог КПК України унеможливлюють призначення судового розгляду, у зв'язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків та приведення його у відповідність вимогам КПК України.
Керуючись ст.ст. 291, 314-317 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025072160000050 від 08 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 27 ч.1 ст.366 та ч.1 ст. 27 ч.4 ст. 358 КК України - повернути прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 08 год. 30 хв. 10 березня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1