Справа № 304/421/26 Провадження № 1-кс/304/267/2026
04 березня 2026 року м. Перечин
Слідча суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12026071130000034 від 19 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчої судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , поданим на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12026071130000034 від 19 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026071130000034 від 19 лютого 2026 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Слідчий вказує, що 04 жовтня 2025 року, близько 00 години 15 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою, спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розподіливши між собою ролі та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та з метою забезпечення безперешкодного вчинення кримінального правопорушення, здійснював контроль за навколишньою обстановкою та забезпечував безпеку їхніх спільних дій, зокрема з метою недопущення виявлення їх сторонніми особами, чим сприяв умисному пошкодженню чужого майна шляхом підпалу.
У цей час, ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний умисел, за попередньою змовою зі ОСОБА_4 , незаконно проник на територію огородженого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де діючи з прямим умислом, з метою знищення чужого майна, шляхом використання заздалегідь заготовленої легкозаймистої речовини та внесення джерела запалювання у вигляді відкритого полум'я за допомогою сірників, здійснив підпал автомобіля марки «Chevrolet Suburban», д.н.з. НОМЕР_1 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 771 043,00 грн (сімсот сімдесят одна тисяча сорок три) гривні.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме: умисне знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, шляхом підпалу.
Ініціатор клопотання зазначає, що вина підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, підтверджується об'єктивними матеріалами кримінального провадження, а саме: повідомленням про вчинення правопорушення, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколами допиту свідків, протоколами впізнання особи та іншими зібраними матеріалами під час досудового розслідування.
Також зазначає, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_4 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину, може незаконно впливати на свідків, шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України), знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Сторона обвинувачення вважає, що існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема тим, що ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні даного злочину, за яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні даного злочину, за яке йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а враховуючи, що кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а тому існує ризик у вигляді переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 надав викривальні покази щодо підозрюваного ОСОБА_4 а тому останній може схиляти його до надання неправдивих показань, шляхом підкупу, умовляння чи залякування з метою уникнення таким чином кримінальної відповідальності.
Крім того, наразі проводяться слідчі (розшукові) дії з метою встановлення інших учасників, свідків, очевидців вчинення вказаного злочину, з якими підозрюваний знайомий особисто, а також інших співучасників, зокрема організатора, а тому останній перебуваючи на волі зможе незаконно впливати на них (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Враховуючи викладене, а також те, що підозрюваному відомі всі особи, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні (особи, які організовували та допомагали у вчиненні злочину), а тому існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, шляхом підкупу, умовляння чи залякування з метою уникнення таким чином кримінальної відповідальності.
Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що в діях ОСОБА_4 наявні ознаки чітко організованого механізму зі структурованим розподілом ролей між співучасниками щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Такий характер злочинної діяльності свідчить про її стійкий повторюваний характер і дозволяє дійти обґрунтованого висновку про реальність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального або продовження злочинної діяльності, у якій він підозрюється.
Ураховуючи викладене, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також наявний ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу слід врахувати розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_4 (771 043,00 грн), а тому відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, враховуючи вказане, сторона обвинувачення не в змозі запобігти наведеним вище ризикам, при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, а тому слідчий просить слідчу суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника. Зазначив, що здійснює догляд за батьком.
Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Стосовно обґрунтованості підозри
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Слідча суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені в статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ураховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026071130000034 від 19 лютого 2026 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, що підтверджується наданим витягом з кримінального провадження.
04 березня 2026 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Слідча суддя застосовує стандарт переконання (доведення) обґрунтованої підозри при обранні запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, стверджується об'єктивними відомостями, які перевірені під час судового розгляду, та які спонукають неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Зокрема, обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_4 підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме:
-рапортом інспектора-чергового відділення поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 від 04 жовтня 2025 року про надходження повідомлення зі служби 102 про загоряння автомобіля;
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04 жовтня 2025 року;
-протоколом огляду від 04 жовтня 2025 року;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 04 жовтня 2025 року;
-висновком Ужгородського РУ ГУ ДСНС України у Закарпатській області про причини виникнення пожежі;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 29 грудня 2025 року;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 грудня 2025 року;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 29 грудня 2025 року;
-висновками Закарпатського НДЕКЦ МВС України від 24 жовтня 2025 року № СЕ-19/107-25/12311-ФХД та від 23 січня 2026 року № СЕ-19/107-26/289-БД;
-копією ухвали Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року.
На думку слідчої судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідча суддя під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу обмежена у вирішенні того обсягу питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.
Дослідивши в судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідча суддя дійшла висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині, так як надані слідчим докази свідчать, що останній міг вчинити правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України.
При цьому, слідча суддя звертає увагу на те, що вказані докази досліджувалися в судовому засіданні в межах розгляду клопотання про застосування обраного запобіжного заходу для оцінки обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Суд не досліджує зміст вказаних доказів для встановлення винуватості.
Стосовно наявності ризиків
При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідча суддя враховує такі ризики.
Так, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Слідча суддя керується презумпцією невинуватості, але разом із цим ураховує можливість застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що дає можливість зробити висновок про те, що покарання за кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена підозрюваним більш небезпечною, ніж переховування та втеча.
Слідча суддя констатує також наявність перестороги щодо можливості впливу ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні, а тому слідча суддя не виключає можливості вчинення спроб незаконного впливу на таких.
Ризик впливу на свідків з метою викривлення їх показань зберігається до моменту безпосереднього їх сприйняття у судовому засіданні під час судового розгляду, оскільки ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відтак слідчий обґрунтовано встановив наявність ризику, про що також указував і прокурор у судовому засіданні, незаконного впливу на свідків, з чим погоджується і слідча суддя.
Крім того, особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Тому для встановлення ризику впливу на свідків не є необхідним констатувати таку поведінку підозрюваного у минулому.
Відтак слідча суддя дійшла висновку, що прокурором доведено, а підозрюваним та стороною захисту не спростовано, що в цьому кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
За встановлених обставин слідча суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому конкретному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на початковому етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід уважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, слідча суддя відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, докази про вчинення якого є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, стан його здоров'я, молодий вік, те, що підозрюваний є офіційно не працевлаштованим, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, а також те, що він раніше не судимий.
Окрім цього, слід врахувати розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_4 (771 043,00 грн).
Щодо доводів сторони захисту про необхідність здійснення підозрюваним догляду за батьком, слідча суддя зазначає, що стороною захисту не надано документів, які б належним чином підтверджували наявність такої обставини.
За таких обставин слідча суддя дійшла висновку, що доводи сторони захисту щодо необхідності здійснення підозрюваним догляду за батьком належними та допустимими доказами не підтверджені та не спростовують висновку суду про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, майнового та сімейного стану підозрюваного, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, слідча суддя, з урахуванням суспільної небезпеки злочину, значної матеріальної шкоди, яку вчинив підозрюваний, що розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження, тому дійшла висновку про необхідність визначення підозрюваному застави в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок. Такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки. Слідча суддя вважає, що такий розмір застави є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.
На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 182, 183, 186, 193, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідча суддя,
Клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 02 травня 2026 року (включно), але в межах строку досудового розслідування.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Застава може бути внесена підозрюваним або заставодавцем у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. Код ЄДРПОУ - 26213408).
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчу суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, слідчої судді чи суду за кожною вимогою;
-утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні № 12026071130000034;
-не відлучатися з с. Пацканьово Мукачівського району без дозволу слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Вручити копію ухвали підозрюваному та прокурору негайно після її оголошення.
На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 09 березня 2026 року.
Слідча суддя:ОСОБА_1