Справа № 991/2573/25
Провадження № 1-кп/991/42/25
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
03 березня 2026 року, місто Київ.
Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2].
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2 .
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження за № 52023000000000284 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 30 червня 2023 року.
Прізвище, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4].
1) обвинувачений ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Лошкарівка Нікопольського району Дніпропетровської області, місце проживання не зареєстроване в Україні;
2) обвинувачена ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Надвірна Івано-Франківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) обвинувачена ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Кіровоград, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
4) обвинувачена ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт. Журавно Жидачівського району Львівської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
5) обвинувачений ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;
6) обвинувачений ОСОБА_8 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Москва, російська федерація, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;
7) обвинувачений ОСОБА_9 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Сторона обвинувачення: прокурор третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 (надалі - прокурор САП).
Сторона захисту: захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; обвинувачені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Представник потерпілого: ОСОБА_19
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , про скасування арешту майна та повернення застави у кримінальному провадженні за № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року.
Питання про закриття кримінального провадження та скасування арешту майна вирішується за клопотанням прокурора САП ОСОБА_10 .
Встановлені суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Суддя встановив таке.
25 березня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) від 27 березня 2025 року було призначене підготовче судове засідання.
01 липня 2025 року судом були задоволені клопотання прокурора та вирішено здійснювати спеціальне судове провадження щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
06 січня 2026 року від адвоката ОСОБА_11 до суду надійшов лист, у якому він повідомив про смерть обвинуваченого ОСОБА_3 23 грудня 2025 року, до якого долучив копії свідоцтва про смерть та довідку про причини смерті від 23 грудня 2025 року.
21 січня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора САП ОСОБА_10 від 20 січня 2026 року про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, у якому останній просив закрити кримінальне провадження № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року (виділене із кримінального провадження № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року) щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також скасувати решт на майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме автомобіль «Mercedes-Benz S 500», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузов НОМЕР_2 , який накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року (справа № 991/3595/22). Копія цього клопотання на виконання вимог п. 2 ч. 10 ст. 284 КПК України була направлена захиснику обвинуваченого ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_11
13 лютого 2026 року донька обвинуваченого - ОСОБА_20 подала до суду клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження, у якому зазначила наступне: «09.02.2026 року мною отримано від адвоката ОСОБА_11 копію Клопотання прокурора ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого від 20.01.2026 року, яке надійшло з Вищого антикорупційного суду. Реабілітація особи полягає у наданні можливості довести невинуватість померлої особи у вчиненні злочину після її смерті. Таким чином, закриття кримінального провадження щодо мого батька унеможливить доведення його невинуватості, відновлення честі, гідності та доброго імені. Окрім цього, для мене, як доньки, та для нашої родини - питання реабілітації ОСОБА_3 має істотне значення, адже обвинувачення, яке було висунете, негативно впливає і на репутацію нашої сім'ї», та просила не закривати кримінальне провадження, за № 52023000000000284 в частині обвинувачення ОСОБА_3 і продовжити його з метою реабілітації померлого.
17 лютого 2026 року від прокурора САП ОСОБА_10 надійшла копія відповіді, наданої ним ОСОБА_20 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_20 про незгоду із клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у якій він повідомляє про одержання відповіді про непогодження клопотання про закриття кримінального провадження, а також зазначає: «Роз'яснюю, що згідно з чинним КПК України Ви, як донька обвинуваченого ОСОБА_3 наділені правом вимагати продовження судового провадження з метою реабілітації померлої особи. Також роз'яснюю, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 52 КПК України у кримінальному провадженні щодо реабілітації померлої особи забезпечується обов'язкова участь захисника з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи».
У судовому засіданні 03 березня 2026 року прокурор САП просив суд продовжити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 .
Представник потерпілого ОСОБА_19 підтримав думку прокурора.
Захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а також обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили не закривати кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 з метою реабілітації померлої особи.
Крім того, 19 лютого 2026 року від ОСОБА_20 надійшло клопотання, у якому вона повідомила, що не зможе брати участь у судовому засіданні, яке відбудеться 03 березня 2026 року.
Суддя дослідив клопотання та заслухав думки сторін кримінального провадження.
Мотиви, з яких суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії».
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини): «Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України: «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 17 КПК України: «Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою».
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України: «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».
Відповідно до вимог ч.11 ст. 182 КПК України: «Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу».
Відповідно до вимог ст. 203 КПК України: «Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України: «Кримінальне провадження закривається в разі, якщо: помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого».
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 284 КПК України: «Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження».
Відповідно до вимог п. 2 ч. 10 ст. 284 КПК України: «За наявності підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті: суд - до постановлення ухвали про закриття кримінального провадження направляє у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення повідомлень, одному з близьких родичів або члену сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику обвинуваченого копію клопотання прокурора про закриття кримінального провадження із роз'ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження розглядається прокурором у строки та порядку, передбачені статтею 220 цього Кодексу».
В аспекті вирішення питання про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_3 , а також необхідності реабілітації померлого, суд зазначає таке.
Норми кримінального процесуального права не містять визначення поняття «реабілітація», «честі та гідності», а також «доброго імені», на необхідність відновлення яких вказує донька обвинуваченого у своєму клопотанні. Разом з тим, загальне неправове визначення реабілітації, яке полягає у тлумаченні в правовому аспекті вільного перекладу латинського терміну «rehabilitatio», що перекладається як поновлення втраченого доброго імені, відновлення репутації, поновлення права.
Суд зауважує, що за вимогами п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження може здійснюватися виключно з метою реабілітації померлого обвинуваченого ОСОБА_3 , при цьому вирішення питання нівелювання впливу негативних наслідків на репутацію його сім'ї перебуває поза межами компетенції суду як таке, що не передбачене нормами кримінального процесуального закону.
Суд враховує, що честь та гідність, як і ділова репутація, належать до особистих немайнових прав фізичної особи, що передбачено нормами ст. ст. 269-271, 297, 299 ЦК України, а їх захист має здійснюватися у порядку цивільного судочинства, що встановлено вимогами ст. ст. 275-278, 297, 299 ЦК України, а не у кримінальному проваджені.
Слід також вказати й на те, що ім'я особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може обнародуватися та/або використовуватися виключно у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо такої особи, що визначено п. 4 ст. 296 ЦК України.
Суд вважає, що поняття «реабілітація», яке існує у доктрині кримінального процесу, розглядається як інститут, спрямований на усунення наслідків неправомірного та/або безпідставного кримінального переслідування, а не як засіб морального чи суспільного очищення імені, тобто є певним юридичним механізмом відновлення порушених публічно-правових гарантій особи, зокрема, права на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури чи суду, а не універсальний спосіб захисту репутації.
Суд також звертає увагу на те, що кримінальне процесуальне законодавство, на відміну від цивільного судочинства, не передбачає процедури очищення імені чи репутації особи та сім'ї, не встановлює критеріїв оцінки честі і гідності та не визначає механізмів спростування репутаційних втрат у межах кримінального провадження.
Суд вважає, що смерть обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, а випадок реабілітації має вузький характер та підлягає обмежувальному тлумаченню, і його наявність має встановлюватися судом у кожному конкретному випадку, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 26 і ст. 30 КПК України. В свою чергу, розширене тлумачення поняття «реабілітація» як будь-якого способу відновлення соціального чи морального образу особи фактично нівелює саму ідею закриття провадження у зв'язку зі смертю, як одну з форм закінчення судового провадження, оскільки у більшості випадків близькі родичі або члени сім'ї можуть посилатися на необхідність очищення імені чи відновлення честі, гідності або репутації обвинуваченої особи або сім'ї, що суперечить принципам правової визначеності, пропорційності та процесуальної економії.
Клопотання ОСОБА_20 (доньки померлого обвинуваченого ОСОБА_3 ) про непогодження із закриттям кримінального провадження не містить посилань на факти та/або обставини, які б давали підстави для висновку про необхідність подальшого кримінального провадження для його реабілітації, зокрема, не зазначено які саме його права, свободи та законні інтереси були незаконно порушені та потребують відновлення і якого саме (відшкодування майнової та/або моральної шкоди, спростування поширеної інформації про вчинення ним злочину, поширення інформації про його невинуватість, поновлення у певних правах, званнях, нагородах тощо).
Суд, вирішуючи питання щодо необхідності продовження кримінального провадження для реабілітації померлого обвинуваченого ОСОБА_3 враховує таке:
- у ст. 62 Конституції України закріплений фундаментальний принцип про невинуватість особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї, а тому правовий стан невинуватості ОСОБА_3 гарантується Конституцією України, презюмується, не може будь-ким піддаватися сумніву та оспорюватися, а відношення до нього має бути таким самим як до невинуватої особи;
- аналогічні положення закріплені у ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини), яка є міжнародним договором України, норма якої є додатковою гарантією дотримання презумпції невинуватості щодо ОСОБА_3 , та є обов'язковою для застосування в силу положень ч. 2 ст. 1 і ч. 4 ст. 9 КПК України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»;
- аналогічні положення відтворені та містяться у ч. ч. 1, 2, 5 ст. 17 КПК України;
- норма ч. 4 ст. 296 ЦК України забороняє обнародування та використання імені обвинуваченої (підозрюваної) особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї, що визначено п. 4 ст. 296 ЦК України, і гарантує нерозповсюдження інформації про ОСОБА_3 як особи, що є обвинуваченою (підозрюваною) у кримінальному провадженні, а також і як особи, що вчинила кримінальне правопорушення.
Таким чином, статус невинуватої особи вже гарантований ОСОБА_3 . Конституцією України, нормами міжнародного договору України - Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини), нормами кримінального процесуального законодавства та у випадку закриття кримінального провадження щодо нього вже не може бути змінений з огляду на факт його смерті, а розповсюдження будь-якої негативної інформації про повідомлену йому підозру, пред'явлене обвинувачення та/або вчинення ним кримінального правопорушення знаходиться під законодавчою забороною за приписами ч. 4 ст. 296 ЦК України.
За таких обставин, суд у даному випадку не вбачає необхідності у здійсненні подальшого кримінального провадження для реабілітації померлого обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній станом на теперішній час не є винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що не потребує подальшого підтвердження.
Крім того, суд зауважує, що ухвалений у майбутньому судом вирок у цьому кримінальному провадженні не обов'язково може бути виправдувальним, а може бути і обвинувальним.
Суд звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, дозволяє уникнути надмірного витрачення ресурсів держави, оскільки продовження кримінального переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим або невинуватим у вчиненні злочину, не має жодного практичного сенсу. Закриття ж кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і на стадії провадження у суді першої та/або апеляційної інстанцій, коли винуватість чи невинуватість особи ще не встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, є цілком розумною вимогою законодавства. Аналогічний висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 761/33482/16?к.
Суд зауважує, що у разі смерті обвинуваченого кримінальне провадження має бути закрите, що буде свідчити про фактичну відмову держави від подальших дій з кримінального переслідування такої особи, оскільки подальша процесуальна діяльність з метою встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину втрачає сенс, оскільки зникає мета покарання обвинуваченого, яке може бути застосоване від імені держави виключно за вироком суду і виключно до винуватої особи.
Суд при вирішенні питання про закриття кримінального провадження за клопотанням прокурора також враховує те, що:
- прокурор звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_3 на підставі п. 5 ч. 1 ст.284 КПК України;
- клопотання ОСОБА_20 про непогодження із закриттям кримінального провадження формально, без належного обґрунтування мотивів та підстав необхідності продовження судового провадження стосовно померлого ОСОБА_3 , і звелося до цитуванням норм про можливість продовження судового провадження з метою реабілітації померлої особи і необхідності обов'язкової участі захисника у ньому;
- за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_20 про непогодження із закриттям кримінального в порядку ст. 220 і п. 2 ч. 10 ст. 284 КПК України, прокурор не висловився у своїй відповіді про його задоволення і не відмовився від свого раніше поданого до суду клопотання про закриття кримінального провадження, що свідчить про фактичну незмінність позиції сторони обвинувачення у питанні закриття кримінального провадження;
- за викладених обставин суд повинен розглянути та вирішити як клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, так і клопотання ОСОБА_20 про непогодження із закриттям кримінального провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про закриття кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, у зв'язку з його смертю, тобто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З огляду на викладене вище та з урахуванням зазначених норм права, суд вважає за необхідне закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у зв'язку з його смертю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У клопотанні прокурора вказано, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 у справі № 991/3595/22, накладений арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме на автомобіль «Mercedes-Benz S 500», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Зазначене рішення суду ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2022 року залишено без змін.
Суд вважає, що арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 12 вересня 2022 року, підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Крім того, ухвалою Вищого антикорупційного суду у справі № 991/3937/22 (провадження № 1-кс/991/3954/22) від 27 вересня 2022 року до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 16200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складало 40.192.200,00 (сорок мільйонів сто дев'яносто дві тисячі двісті) гривень. 30 вересня 2022 року приватним акціонерним товариством «Завод засобів механізації аеропортів» вказану суму у розмірі 40.192.200,00 гривень було перераховано на рахунок Державної казначейської служби України. Зазначена ухвала слідчого судді про застосування цього запобіжного заходу припиняє свою дію у разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження, що встановлено вимогами ст. 203 КПК України.
Суд вважає за необхідне повернути заставодавцю - Приватному акціонерному товариству «Завод засобів механізації аеропортів» (ЄДРПОУ 01128481) заставу у розмірі 40.192.200,00 (сорок мільйонів сто дев'яносто дві тисячі двісті) гривень, внесену за ОСОБА_3 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2022 року (справа № 991/3937/22) на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України.
Суддя, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 8 і 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, ст. ст. 17, 174, 203, 284, 372, 376 КПК України дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора САП ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_3
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновок суду [3-1].
Суд постановив.
1. Клопотання прокурора САП ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року - задовольнити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_20 про непогодження із закриттям кримінального провадження - відмовити.
Кримінальне провадження № 52023000000000284 від 30.06.2023 (виділене із кримінального провадження № 42015000000000722 від 16. Квітня 2015 року ) щодо обвинуваченого ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
2. Клопотання прокурора САП ОСОБА_10 про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року (справа № 991/3595/22) у кримінальному провадженні за № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року з автомобіля «Mercedes-Benz S 500», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , скасувати.
3. Заставу у розмірі 40.192.200, 00 (сорок мільйонів сто дев'яносто дві тисячі двісті) гривень, внесену заставодавцем Приватним акціонерним товариством «Завод засобів механізації аеропортів» (ЄДРПОУ 01128481) за ОСОБА_3 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2022 року (справа № 991/3937/22), повернути заставодавцю - Приватному акціонерному товариству «Завод засобів механізації аеропортів» (ЄДРПОУ 01128481).
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд. Ухвала набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений та оголошений 09 березня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1