Провадження № 11-сс/821/81/26 Справа № 711/1112/26 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
05 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12026250000000044 від 09.02.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, працюючого виконробом ТОВ «Монтажник 2020», на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Старший слідчий - криміналіст відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Просила слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, що не перевищує 60 діб, з утриманням останнього в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.02.2026 клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, тобто до 09.04.2026 включно з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 09.02.2026.
Строк дії ухвали визначено до 09.04.2026 включно.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дали підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України є обґрунтованою.
Слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, слідчий суддя врахував тяжкість покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_8 злочини, в тому числі передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вказав, що на даний час встановлюються адреси за якими ОСОБА_8 міг тимчасово проживати, де міг зберігати зброю та боєприпаси, а також встановлюються інші такі місця. А тому, перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання, на думку слідчого судді, він може знищити чи сховати речі, які мають значення для кримінального провадження.
Перебуваючи на волі підозрюваний особисто чи через третіх осіб може створити штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень, таким чином може перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, як встановлено з матеріалів долучених до клопотання, підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, однак був звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості.
Проте, на думку слідчого судді, вказане вище свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Враховуючи ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважав за необхідне не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 09.02.2026 та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У разі, якщо суд не дійде переконання про можливість зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, просить визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покласти на підозрюваного такі обов'язки: з'являтися за першою вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з м. Черкаси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що клопотання слідчого не містить будь-яких обґрунтувань недостатності застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та прокурором під час судового розгляду такі обставини не наведені, а наявність обґрунтованої підозри не може бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки цей запобіжний захід є винятковим.
Вказує, що підозрюваний жодних спроб переховування не здійснював, в розшук не оголошувався. Під час затримання в нього не було вилучено жодних речей, що вказують на його безпосередню причетність до вчинення злочинів. ОСОБА_8 є не судимим, відносно нього не передано жодного кримінального провадження до суду.
Зазначає, що слідчий в клопотанні не надав жодної інформації про те, що ОСОБА_8 мав чи має намір або впливав на когось з свідків. При цьому, звертає увагу, що потерпілі та можливі свідки у цьому кримінальному провадженні є працівниками правоохоронних органів та військовослужбовцями, тобто вплив на них виключається. Щодо впливу на експертів, це також фактично не є ризиком, оскільки експерти є незалежними, а підозрюваний ні з ким з них не знайомий та немає будь-яких стосунків.
Вказує, що суд не врахував, що заборона спілкуватися з певними визначеними особами може бути забезпечена іншими запобіжними заходами.
Захисник не погоджується з доведенням наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання кримінальному провадженню.
На даному етапі кримінального провадження застосування обраного слідчим суддею запобіжного заходу, на думку захисника, не є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Зазначає, що під час судового розгляду клопотання ОСОБА_8 пояснив, що у випадку обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави або домашнього арешту, він не порушить умов запобіжного заходу, буде виконувати покладені на нього обов'язки, прибуватиме за викликом суду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250000000044 від 09.02.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.02.2026 близько 16 год. 15 хв. перебуваючи поблизу авто-кооперативу «Автомобіліст», що розташований за адресою: вул. Олени Теліги, м. Черкаси, Черкаська область, маючи при собі предмет зовні схожий на гранату «OF-37», на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до військовослужбовців, а саме працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 : стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та оператора групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які відповідно до наказу начальника ОМТЦК Черкаського ОТЦК від 08.02.2026 № 61 здійснювали оповіщення населення та перевірку військово-облікових документів, після прохання останніх пред'явити військово-облікові документи, ОСОБА_8 почав тікати від працівників РТЦК та СП, які почали наздоганяти ОСОБА_8 , останній маючи умисел спрямований на вбивство військовослужбовців, усвідомлюючи власні дії та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснив кидок предмету зовні схожого на гранату «OF-37» в бік працівників РТЦК та СП, який в свою чергу вибухнув, але ОСОБА_8 не довів свій злочинний намір з причин, що не залежали від його волі, так як вищевказані військовослужбовці встигли залишити місце враження боєприпасу.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом або більше особам.
Він же, всупереч встановленому законом порядку, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений слідством час, день та місці, придбав один предмет зовні схожий на гранату «OF-37», яку носив в одній із кишень курточки, до 16 год. 15 хв. 09.02.2026 та в цей час кинув її в бік військовослужбовців, а саме працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок чого вона вибухнула. Відповідно до акту перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 09.02.2026 в ході огляду виявлено спусковий важіль підривника F-11, 4 уламки неправильної форми ймовірно від корпусу гранати «OF-37».
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
09.02.2026 о 17 год. 25 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
10.02.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами: даними протоколами прийняття заяв про вчинені кримінальні правопорушення ОСОБА_13 та ОСОБА_11 від 09.02.2026; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 09.02.2026; даними протоколу огляду місця події від 09.02.2026; актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 09.02.2026 № 48; показаннями потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 від 09.02.2026; іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що існують ризики передбачені п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинити інші кримінальні правопорушення.
З такими висновками слідчого судді апеляційний суд погоджується з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даних кримінальних правопорушень.
Розглядаючи дане клопотання, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, тому доводи захисника підозрюваного про недоведеність ризиків є безпідставними. Адже, у разі настання будь-якого з вказаних у клопотанні ризиків, це вже буде неналежна процесуальна поведінка підозрюваного.
Колегія суддів приймає до уваги, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. При цьому, дані кримінальні правопорушення, в момент їх вчинення, становили суспільну небезпеку як для працівників ТЦК, так і для громадян.
Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбачених ст. 177КПК України та зазначених у клопотанні старшого слідчого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , зокрема, просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання особи під вартою, має бути розглянута можливість застосування альтернативних запобіжних заходів (справи «Нечипорук-Йокало проти України», «Ткачов проти України», «Доронін проти України», «Харченко проти України»).
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
Разом з тим, слідчий суддя, за встановлених обставин та наведеного законодавства, не вбачав підстав визначити підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави.
При цьому, аналізуючи матеріали клопотання старшого слідчого та апеляційну скаргу захисника підозрюваного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що ОСОБА_8 слід визначити розмір застави 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800,00 грн, з огляду на дані стосовно підозрюваного, який позитивно характеризується за місцем роботи ТОВ «Монтажник 2020», на утриманні має матір, яка є пенсіонером та має ряд захворювань, має постійне місце проживання, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки,та підтверджується наданими суду стороною захисту матеріалами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді скасувати, зважаючи на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційний суд за наслідками апеляційного перегляду не має права змінити ухвалу, і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання старшого слідчого - криміналіста відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 квітня 2026 року включно з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України, визначити запобіжний захід у вигляді застави в межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 332 800,00 грн, яка може бути внесена, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (застовадавцем) на депозитний рахунок Черкаського апеляційного суду (рахунок отримувача: UA448201720355209002000091640; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172; код ЄДРПО 42255820), після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4