Житомирський апеляційний суд
Справа №295/197/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/150/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
25 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 11 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 із визначенням застави,-
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 11 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 02 квітня 2026 року.
Визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 64 180 грн.
У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_6 з-під варти у зв'язку з внесенням застави останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді або суду залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
У своїх висновках слідчий суддя вказав, що враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, обставини та характер можливого правопорушення, а саме, що ОСОБА_6 самовільно залишив місце служби без поважних причин та проведенні у зв'язку із цим вільного часу на власний розсуд протягом більш ніж двадцяти чотирьох місяців, є підстави вважати, що у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Наголошує на тому, що слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Стверджує, що слідчий суддя не врахував повне визнання вини та бажання ОСОБА_6 співпрацювати зі слідством.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2021 р. т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 з одного боку та громадянином України ОСОБА_6 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, строком на 3 роки. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2023 №179 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_6 призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Однак, солдат ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, без поважних причин 05.08.2023 близько 17:00 год. самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , що у АДРЕСА_1 .
29.12.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що підозра повідомлена ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України є обґрунтованою, захисником не оскаржується, ОСОБА_6 вину визнає, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Слідчий суддя також достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Отже, прокурором доведено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує, в разі визнання його винним, вказують на обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу.
Що стосується доводів захисника про застосування підозрюваному ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Так, 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на теперішній час воєнний стан триває.
Враховуючи положення ч.8 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про неможливість застосування до військовослужбовця за контрактом ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, іншого запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що до ОСОБА_6 неможливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, як про це вказує сторона захисту.
Крім того, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя врахувавши доводи захисту, користуючись своїми дискреційними повноваженнями визначив підозрюваному мінімальний розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ч.8 ст.176, ст.194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 11 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 із визначенням застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: