Справа № 760/30652/25
Провадження № 2/760/5445/26
(заочне)
09 березня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Хашемі Е.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_2 , в якому просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис 806, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення донькою повноліття, стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній рік відносини подружжя суттєво погіршились, відповідач перестав цікавитись як життям позивача, так і життям доньки. На ґрунті діаметрально протилежних погляди на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. Сторони перестали жити разом та вести спільне господарство. Дитина проживає разом з позивачем. Всі витрати на дитину лежать на позивачеві. Відповідач не допомагає матеріально та не виконує добровільно свого обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою від 11 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067100506111, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23 червня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №806, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 13 листопада 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №3612.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, покликаючись на те, що останній рік відносини подружжя суттєво погіршились, відповідач перестав цікавитись як життям позивача, так і життям доньки. На ґрунті діаметрально протилежних погляди на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. Сторони перестали жити разом та вести спільне господарство.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається з ч.2 та ч.3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, обґрунтовані, бажання розірвати шлюб відповідає дійсній волі позивача, подальше спільне життя подружжя суперечить її інтересам, суд дійшов висновку, що збереження шлюбу за таких обставин є недоцільним, його необхідно розірвати, а позов у цій частині - задовольнити.
Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з позовної заяви, дитина проживає разом з позивачем. Указану обставину відповідачем не спростовано.
Домовленості щодо сплати батьком аліментів на утримання дитини у добровільному порядку не досягнуто.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Згідно з ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як визначено ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з вимогами ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Приписами ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє батьків.
Крім того, суд вважає, що відповідач беззаперечно має усвідомлювати всю відповідальність покладеного на неї обов'язку щодо забезпечення дитини, яка залишилася проживати разом з батьком та потребує матеріального забезпечення, незалежно від будь-яких обставин. Тому вона зобов'язана вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що необхідно стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня пред'явлення позову - 03 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
А тому, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат щодо сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі в справах про стягнення аліментів, звільнені від сплати судового збору.
Відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 206, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 червня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №806.
Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи :
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова