СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/52/26
ун. № 759/5360/26
про повернення заяви про забезпечення позову
06 березня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подачі цивільного позову до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сетам» (код ЄДРПОУ 39958500, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, Стрілецька, 4-6), приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_3 ), приватний нотаріус Тоцька Олена Валеріївна (РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
02.03.2026 адвокат Хомич А.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеною заявою, в якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №837, вчиненого 15.12.2025 приватним нотаріусом Тоцькою О.В., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором застави, а також вжити заходи забезпечення позову шляхом передачі арештованого майна - автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_5 (Лот №592752), на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1 (за місцем проживання), встановивши заборону на відчуження транспортного засобу.
Дану заяву представник обґрунтовує тим, що заявник ОСОБА_1 планує звернутися до суду із позовною заявою щодо визнання виконавчого напису №837, вчиненого 15.12.2025 приватним нотаріусом Тоцькою О.В., таким, що не підлягає виконанню. Позивач вважає виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тоцькою О.В , таким, що не підлягає виконанню через порушення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, через те, що подані приватному нотаріусу Тоцькій О.В. документи не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Предметом майбутнього позову є визнання виконавчого напису №837, вчиненого 15.12.2025 приватним нотаріусом Тоцькою О.В., таким, що не підлягає виконанню. Сторона заявника вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому, в разі задоволення позовних вимог, призвезти до того, що виконання такого рішення буде ускладненим або неможливим.
Також адвокат вказує, що станом на день звернення до суду із цією заявою приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження №79846464, в рамках якого накладено арешти на кошти боржника, а також описано та арештовано автомобіль марки BMW, модель: X5, категорія: ЛЕГКОВИЙ, колір: СІРИЙ, рік виробництва: 2017, Номер кузова: НОМЕР_6 . Щодо вказаного автомобіля призначені електронні торги, які мають відбутися 16 березня 2026 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 для розгляду даної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
05.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення приватного виконавця Телявського А.М., в яких останній просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Так, виконавець вказує, що застосування пропонованого заходу забезпечення позову не є співмірним та порушуватиме права стягувача - ОСОБА_2 . Звертає увагу, що спірний автомобіль є єдиним джерелом виконання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом 15.12.2025 року. Крім того, заявником не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Більше того, сторона заявника не надає суду жодних доказів, які б обґрунтовували майбутній позов та свідчили про протиправність дій нотаріуса в частині вчинення виконавчого напису.
Також виконавець зауважив на тому, що вимога заявника про передачу на його відповідальне зберігання транспортного засобу взагалі не узгоджується із вимогами ЦПК України, а тому, не підлягає задоволенню. В цілому процесуальна поведінка заявника, яка полягає у подачі декількох аналогічних за своїм змістом заяв про забезпечення позову, свідчить про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами.
06.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення відповідача ОСОБА_2 , в яких останній вказує, що 02.09.2025 між ним та заявником ОСОБА_1 було укладено та нотаріально посвідчено договір позики, за яким він передав ОСОБА_1 у власність грошову суму у розмірі 958 650 грн. 00 коп., яку заявник зобов'язувався повернути у строк до 02.09.2026 року. Водночас, п. 7, 8 вказаного договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов договору позикодавець правомочний вимагати повернення коштів достроково у повному обсязі. При цьому, у разі несвоєчасного повернення позики позикодавець має право стягнути заборгованість за позикою та штрафні санкції в примусовому порядку, у тому числі й шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. В якості забезпечення виконання зобов'язання між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу, який також нотаріально посвідчено. Відповідно до п. 1, 2 договору застави предметом застави є рухоме майно - автомобіль марки BMW, модель: X5, категорія: ЛЕГКОВИЙ, колір: СІРИЙ, рік виробництва: 2017, Номер кузова: НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 .
Відповідно до розділу 4 «Звернення стягнення на предмет застави» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави при настанні хоча б однієї обставини з наступної: невиконання або неналежне виконання заставодавцем умов договору позики (при несвоєчасному поверненні позики повністю або її частини) або умов цього договору, або у випадках передбачених чинним законодавством України. Сторони домовились про те, що звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися на вибір заставодержателя в такий спосіб: На підставі рішення суду; На підставі виконавчого напису нотаріуса; Шляхом позасудового звернення на предмет застави. Оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов'язання за договором позики від 02.09.2025 -утворилась заборгованість. 14 жовтня 2025 року він направив вимогу про усунення порушень умов договору позики від 02 вересня 2025 року, яка була одержана особисто ОСОБА_1 16 жовтня 2025 року. Даною вимогою він наголошував на сплаті грошових коштів в строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання даної вимоги, а в разі неповернення грошових коштів проінформував про можливість стягнення коштів у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вказує, що тривалий час очікував на виконання заявником ОСОБА_1 своїх зобов'язань - повернення грошових коштів і лише 15 грудня 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського округу Тоцької О. для вчинення виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №837. Звертає увагу, що станом на день розгляду заяви ОСОБА_1 не погасив заборгованість, натомість неодноразово звертався до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в яких просив зупинити законне стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису №837 від 15.12.2025 року.
Окремо відповідач зауважив, що дана заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а наведене, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №753/2380/18-ц (касаційне провадження № 61-38399св18), відповідно до якої Вжиття заходів зустрічного забезпечення у розумінні ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України є не диспозитивним правом суду, а його обов'язком, така заява не підлягає задоволенню.
Ознайомившись зі змістом поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши надані сторонами докази, суддя дійшов висновку про необхідність повернути заяву про забезпечення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Із даних Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного сайту судової влади України вбачається, що заявник ОСОБА_1 звертався із аналогічними за змістом заявами про забезпечення позову до Солом'янського районного суду м. Києва. Так, в рамках судової справи №760/3856/26 ухвалою суду від 19.02.2026 у задоволенні заяви відмовлено. У справі №760/2527/26 ухвалою від 12.02.2026 заява була повернута у зв'язку з несплатою судового збору за подачу даної заяви. У свою чергу, у цивільній справі №760/4364/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову 20.02.2026 постановлено ухвалу про передачу заяви за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Також заявник звертався із даною заявою до Святошинського районного суду м. Києва, в рамках судової справи №759/4377/26 у задоволенні даної заяви 25.02.2026 відмовлено у повному обсязі.
У постанові від 03.03.2021 у справі №761/27076/19 Верховний Суд дійшов висновку, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 у справі №311/2121/19.
У свою чергу, у постанові від 05.04.2023 у справі №922/4278/21 Верховний Суд обстоює позицію, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Суддя погоджується із доводами відповідача ОСОБА_2 про те, що боржник ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса, вчиненого останнім в межах своїх повноважень. Фактично заявник намагається уникнути застосування до нього негативних наслідків невиконання попередньо взятих на себе зобов'язань у вигляді продажу на електронних торгах належного йому на праві власності транспортного засобу.
При цьому, отримавши відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, сторона заявника не скористалася правом на апеляційне оскарження винесеної ухвали, а повторно звернулася до суду із аналогічною заявою про забезпечення позову.
Також суддя сприймає той факт, що попередньо заявник звертався до Солом'янського районного суду м. Києва із аналогічними вимогами та обґрунтуванням, однак до іншого потенційного відповідача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Із наведеного випливає, що цінність інституту забезпечення позову полягає у оперативності застосування судом заходів, спрямованих на недопущення негативних наслідків для майбутнього позивача. Водночас, суддя звертає увагу, що станом на 06.03.2026 - день розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не подано до суду самої позовної заяви, не окреслено предмет позову. Таке зволікання, на переконання суду, свідчить про відсутність дійсного наміру ОСОБА_1 у подальшому звертатися до суду із позовом з метою захисту своїх порушених прав, а є саме проявом зловживання процесуальними правами.
Враховуючи, що систематичне звернення заявником ОСОБА_1 до суду із аналогічною за змістом та предметом заявою про забезпечення позову спрямоване не на захист порушених прав, а саме на перешкоджання здійсненню виконавчого провадження, як є наслідком свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання попередньо взятих на себе зобов'язань, беручи до уваги положення ст. 44 ЦПК України, суддя доходить висновку про необхідність запобігання зловживанню процесуальними правами заявником шляхом повернення даної заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 44, 149-153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подачі цивільного позову до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сетам» (код ЄДРПОУ 39958500, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, Стрілецька, 4-6), приватний виконавець Телявський Анатолій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_3 ), приватний нотаріус Тоцька Олена Валеріївна (РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернути заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова