Справа № 548/1324/25
Провадження № 2/548/209/26
10.03.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів - Сергієнко Т.Г. ,
відповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ,
представників відповідачів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорола у порядку спрощеного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , представник позивачів Сергієнко Тетяна Григорівна , до ОСОБА_4 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , представник відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , представник відповідача ОСОБА_7 , за участі третьої особи Міністерства оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Позиція позивачів, відповідачів та третьої особи, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.06.2025 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області із позовною заявою до відповідачів про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування позивачів на утриманні їхнього батька ОСОБА_10 на час його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обгрунтовано тим, що вони є повнолітніми дочкою та сином ОСОБА_10 . Їхній батько був військовослужбовцем ЗСУ та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання. Крім них, у останнього залишилися ще повнолітня дочка ОСОБА_21 , двоє малолітніх дітей, інтереси яких представляють ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_8 , а також його дружина - ОСОБА_5 , яка діє в інтересах себе та малолітнього ОСОБА_9 , який є найменшим сином ОСОБА_10 .
Після загибелі батька позивачі 04.07.2024 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату їм одноразової грошової допомоги у зв'язку із його загибеллю.
22.11.2024 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37/д дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що заявниками не додано документу про те, що вони перебували на утриманні батька, чи інших документів, що підтверджували би факт їх непрацездатності відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб''.
Позивачі стверджують, що протягом життя та під час перебування батька на військовій службі і до дня його загибелі підтримувати з ним тісний емоційний та соціальний зв'язок, хоча і проживали окремо від нього, він надавав їм постійну матеріальну допомогу, а також підтримував морально. Мати позивачів виїхала за кордон.
Батько оплачував оренду квартир, на яких проживали позивачі, оскільки вони не мали стабільного та постійного заробітку, так як отримали лише середню освіту і їм важко було влаштуватися на роботу та повністю себе забезпечувати. Позивач ОСОБА_2 протягом тривалого часу працював у фірмі батька, який таким чином підтримував його матеріально, зокрема, надаючи роботу.
Після призову на військову службу та втрату бізнесу батько постійно надсилав позивачам кошти через свою дружину ОСОБА_5 , також надавав їм гроші готівкою.
Так, позивачі стверджують, що фінансова підтримка батька - ОСОБА_10 була основним та постійним джерелом засобів для їхнього існування протягом тривалого часту та до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку із вищевикладеним та для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою батька - військовслужбовця ЗСУ, що загинув, виконуючи бойове завдання, позивачі звернулися до суду для встановлення факту свого перебування на його утримання на дату його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протоколом авторозподілу розподілу судової справи від 13.06.2025 вказану справу передано на розгляд судді Старокожку В.П.
18.06.2025 ухвалою судді у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін.
07.07.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до суду надійшли письмові пояснення третьої особи - Міністерства оборони України щодо позову, у якій представник останньої ОСОБА_11 заперечував проти його задоволення. Вказав, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів їх перебування на утриманні батька - ОСОБА_10 до дня його загибелі, а саме доказів наявності/відсутності у них доходів та довели розміру доходів останнього для порівняння на підтвердження тієї обставини, що саме він був основним та постійним джерелом їхнього матеріального існування. Наголосив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання членів своєї сім'ї. Прохав у задоволенні позову відмовити та розгляд справи здійснювати за його відсутності.
07.07.2025 від відповідачки ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої дочки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7, надійшов відзив на позов, у якому остання вказала, що позовні вимоги не визнає, прохає у їх задоволенні відмовити з огляду на те, що позивачі є повнолітніми, працездатними особами, а тому не мають права на виплату вказаної вище одноразової допомоги, тому встановлення факту перебування їх на утримання батька, який загинув, не має для них жодного юридичного значення, оскільки від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, тому він не підлягає встановленню в судовому порядку. Додатково зазначила, що із соцільної мережі ''Фейсбук'' їй стало відомо про те, що позивачка ОСОБА_1 працювала на момент загибелі батька та наразі працює візажистом у одному із салонів краси у місті Кременчуці та отримує заробітну плату.
15.07.2025 представник позивачів Сергієнко Т.Г. за допомогою підсистеми "Електронний суд" надіслала до суду відповідь на цей відзив та на пояснення третьої особи, у яких заперечувала проти аргументів останніх. Зазначила, що встановлення факту, щодо якого позивачі звернулися із позовом до суду, необхідне останнім для отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги, а коло осіб, які мають право на отримання такої виплати, визначене Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", де ст. 16-1 зазначено в числі таких "утриманців загиблого". Додала, що позивачка ОСОБА_1 офіційно була працевлаштована, проте її дохід не забезпечував її матеріальних потреб і у зв'язку із цим батько надавав їй фінансову допомогу.
28.07.2025 представник відповідачки ОСОБА_5 , яка діє в інтересах себе та малолітнього ОСОБА_9 , ОСОБА_7 за допомогою підсистеми "Електронний суд" надіслав до суду відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, прохав відмовити. Вказав, що на переконання сторони відповідача, як вбачається із суті позовних вимог, цей позов поданий до осіб, які жодним чином не порушили законні права та інтереси позивачів, а отже є неналежними відповідачами, тому у його задоволенні слід відмовити. Також зазначив, що позивачами не доведено факту перебування їх на утримання батька, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони із серпня 2021 року по березень 2022 року не проживали однією сім'єю із останнім. Відповідачка ОСОБА_5 декілька разів на прохання свого чоловіка ОСОБА_10 здійснювала перекази коштів на рахунки позивачів у загальній сумі 10500,00 грн у період з 26.04.2022 по 31.08.2022 на користь ОСОБА_1 та в сумі 16500,00 грн за період з 04.05.2022 по 21.11.2022 на користь ОСОБА_12 . Вказані перекази не були систметатичними та постійними, а лише свідчать про надання батьком додаткової фінансової підтримки своїм повнолітнім дітям - позивачам у справі. Наголосив на тому, що позивачі є повнолітніми, працездатними, інвалідності не мають, позивачка ОСОБА_1 працювала у м. Києві, потім у м. Кременчуці, отримувала дохід у вигляді заробітної плати. У зв'язку із наведеним вважає позовні вимоги необгрунтованими та недоведеними.
04.08.2025 представник позивачів Сергієнко Т.Г. за допомогою підсистеми "Електронний суд" надіслала до суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_5 , у якому заперечувала проти аргументів останньої. Зокрема, зазначила, що встановлення факту, щодо якого позивачі звернулися із позовом до суду, необхідне останнім для отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги, проти чого заперечують відповідачі у справі та третя особа, як це вбачається із відзивів на позов та пояснень останньої. Отже, вбачається наявність спору про право між сторонами, тому позивачі змушені були звернутися до суду із цим позовом у порядку позовного провадження.
Заперечення на відповіді на відзив до суду не надходили.
06.11.2025 представник позивачів Сергієнко Т.Г. за допомогою підсистеми "Електронний суд" надіслала до суду клопотання про витребування доказів, у якому прохала витребувати у АТ КБ "Приватбанк" виписку по банківському рахунку відповідачки ОСОБА_5 за період з липня 2022 року по березень 2023 року. Ухвалою суду від 25.11.2025 у задоволенні клопотання відмовлено у зв'язку із тим, що зазначені у клопотанні обставини визнані сторонами у справі, а саме перерахунок коштів ОСОБА_5 на банківські рахунки позивачів у вказаних сумах та періоди, а витребування інформації за період після загибелі ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 є необгрунтованим.
Ухвалами суду задоволено клопотання представника позивачів про допит свідків та клопотання учасників про здійснення дистанційного розгляду справи у режимі відеоконференції за участі представників позивачів та відповідачки Сергієнко Т.Г. , ОСОБА_7 та відповідачки ОСОБА_5 .
Суд, заслухавши усні пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із відмовою у задоволенні позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні таких обставин.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом із матеріалів справи, а саме письмових доказів, наданих до позовної заяви, встановлено, що позивачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є повнолітніми сином та дочкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 , що підтверджується копіями: паспортів позивачів останніх відповідно - серії НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , свідоцтв про народження - серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - с. Ковалівка Сватівського району Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть останнього серії НОМЕР_5 та сповіщення сім'ї № 53 від 02.12.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих. № 11/2601.
Молодший сержант ОСОБА_10 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 04.03.2022 по 29.03.2022, з 30.03.2022 по 08.05.2022, з 06.06.2022 по 27.07.2022, з 30.07.2022 по 28.07.08.2022, з 08.09.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією довідки за підписом командира військової частини НОМЕР_6 від 07.02.2023 за вих. № 60.
Відповідно до копії Витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 17.03.2023 (протокол № 605) за підписом голови комісії ОСОБА_14 травма молодшого сержанта ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5, і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ОСОБА_10 та ОСОБА_15 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 ОСОБА_15 03.06.2022 уклала шлюб із ОСОБА_16 та змінила прізвище на " ОСОБА_17 ".
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_15 також є батьками відповідачки ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (паспорт № НОМЕР_10 ).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 21.08.2020 ОСОБА_10 уклав шлюб із ОСОБА_18 (паспорт № НОМЕР_12 ). Від цього шлюбу подружжя має сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_13 .
Згідно з копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з рогляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2024 № 37/д, комісія, розглянувши подані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документи для призначення одноразової грошової допомоги - дочки та сина загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_10 , встановила, що заявники не відносяться до неповнолітніх дітей останнього. Комісії не надано заявниками інформації про те чи є вони непрацездатними, чи перебували на його утриманні. Копію вказаного витягу надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_2 (1 відділ) для доведення інформації до заявників та доопрацювання документів, по яким були зауваження, з метою повторного направлення до комісії.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_11 від 14.05.2025, наданого на звернення адвоката Сергієнко Т.Г., останній повідомлено про те, що: дочкам загиблого ОСОБА_10 - ОСОБА_21 та ОСОБА_8 , а також дружині та сину останнього - ОСОБА_9 та ОСОБА_5 Міністерством оборони України призначено виплату однарозової грошової допомоги в розмірі 2/7 частин 15000000 грн в сумі 4285714,28 грн в рівних частках кожному. Проводиться виплата належної частки згідно з нормами чинного законодавтсва.
Щодо виплати частини такої допомоги позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано відповідь про повернення документів на доопрацювання відповідно до вищевказаного протоколу комісії від 08.11.2024 № 37/д. Після доопрацювання такі документи заявниками до ІНФОРМАЦІЯ_2 не поверталися. Також повідомлено про те, що на виплату частини вказаної грошової допомоги претендує також падчерка загиблого ОСОБА_10 - ОСОБА_19 , яка в судовому порядку встановлює факт перебування на його утриманні.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_14 , остання у період з 18.05.2021 по 15.12.2022 працювала продавцем-консультантом у фізичної особи-підприємця ОСОБА_20 (код НОМЕР_15 ).
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних собі-платників податків щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_16 , за період за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2022 року, остання з травня 2021 року по грудень 2022 року отримувала дохід у вигляді заробітної плати від ФОП ОСОБА_20 у розмірі від 3388,89 грн до 7055 грн.
Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_17 , останній працював електриком у ФОП ОСОБА_12 з 22.09.2017 по 30.11.2018. Інших записів про трудову діяльність немає.
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних собі-платників податків щодо ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_18 , за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2022 року, останній джерел офіційного доходу не мав.
Згідно з копіями платіжних інструкції, доданих до позовної заяви в якості додатків, відповідачка ОСОБА_5 зі своєї картки ( НОМЕР_19 ) в АТ КБ ''Приватбанк'' здійснювала перекази коштів на рахунки позивачів у загальній сумі 10500,00 грн у період з 26.04.2022 по 31.08.2022 на користь ОСОБА_1 та в сумі 16500,00 грн за період з 04.05.2022 по 21.11.2022 на користь ОСОБА_12 . Вказане визнається та не заперечується позивачами та цією відповідачкою.
Позивачка ОСОБА_1 протягом 2021-2022 років працювала візажистом у салоні краси м. Кременчука ''JARDINDE BEAUTE'', що підтверджується скриншотами з особистої сторінки останньої у соцмережі, наданої до відзиву на позов відповідачкою ОСОБА_4 , що не заперечується позивачкою.
Відповідно до копії акту обстеження від 30.04.2023 квартири АДРЕСА_1 , складеного комісією в складі голови будинкового комітету та членів комісії, у цій квартирі не була зареєстрована, але проживала з серпня 2021 року по березень 2022 року сім'я в складі: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до копії картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_10 за період з 06/2022 по 06/2023, наданого військовою частиною НОМЕР_20 на запит адвоката Сергієнко Т.Г., останньому було виплачено утримання в загальній сумі 101330,73 грн за 07/2022, 122786,20 грн - за 08/2022, 108384,33 грн - за 09/2022, 98530,40 грн - за 10/2022, 115016,87 - за 11/2022. Інші виплати мали місце після загибелі останнього ІНФОРМАЦІЯ_1. Виплати здійснювалися на РНОКПП НОМЕР_21 , що відповідає РНОКПП його дружини ОСОБА_5 та підтверджується копією картки платника податків останньої.
Для встановлення факту перебування на утриманні батька - військовослужбовця, що загинув під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, встановлення якого необхідне для отримання виплати одноразової грошової допомоги як членам сім'ї, які перебували на його утриманні, позивачі звернулася до суду із цим позовом.
Згідно з відзивами на позов, відповідачі позов не визнали, прохали у його задоволенні відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до письмових пояснень третьої особи - Міністерства оборони України, її представник заперечував проти його задоволення з аналогічних підстав.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав із підстав, зазначених у ньому, прохав задовольнити. Пояснив, що є повнолітнім сином ОСОБА_10 , військовослужбовця, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини. До 19 років перебував на повному утриманні батька, в тому числі під час навчання у Хорольському коледжі до 2017 року. Після його закінчення 1,5 роки жив у м. Хоролі, працював у батька на фірмі, 1 рік був оформлений офіційно. Після цього поїхав у м. Кременчук, деякий час побув там, працював у дитячому розважальному центрі. Коли йому виповнився 21 рік, він поїхав до м. Києва, там знімав хостел, влаштувався працювати баристом, бо подобалася ця сфера та професія. Отримував заробітну плату близько 8000 грн. Оренда житла в Києві складала приблизно у 7000-8000 грн. Батько підтримував фінансово, продуктами, купував одяг, бо оренда житла була дорогою, зарплата - невеликою і не вистачало коштів на забезпечення усіх життєвих потреб. На період війни поїхав з Києва до м. Хорола, а потім переїхав у м. Лубни наприкінці лютого 2022 року, там мешкав із сім'єю батько. Після того у зв'язку із початком війни сім'я батька виїхала звідти закордон, а сам батько перебував на військовій службі, позивач проживав у їхній орендованій квартирі спочатку сам, потім після поверення з-за кордону сестри ОСОБА_21 - з нею разом. Після того, як батька мобілізували, той продовжував допомагати сину фінансово, гроші за його дорученням позивачу пересилала дружина батька - відповідачка ОСОБА_5 в різних сумах, то 1000 грн, то 5000 грн. Батько давав йому готівкою гроші, коли приїжджав зі служби, то 10000 грн, то 5000 грн. Приїжджав 3 рази. У період війни він із батьком однією сім'єю не проживав, інвалідності не має, є працездатним. До ПФУ із заявою про отримання допомоги у зв'язку із втратою годувальника не звертався, статусу безробітного не отримував, наразі працевлаштований неофіційно, проживає у м. Києві. Мама також допомагала йому фінансово, однак більшу матеріальну підтримку надавав батько.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала із підстав, зазначених у ньому, прохала задовольнити. Пояснила, що є повнолітньою дочкою ОСОБА_10 , військовослужбовця, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Батько постійно матеріально підтримував її та її брата ОСОБА_22 за життя, хоча вони вже і досягли повноліття. Мама також допомагала їм фінансово, але вона власного житла не має, має багато кредитів, тому не мала та не має змоги надавати велику допомогу. Коли позивачка навчалася у 2011-2015 роках, батько сплачував за гуртожиток, навчання, давав кошти, коли вона до нього приїздила з Кременчука, де тоді проживала. Деякий час між нею та батьком виникли певні непорозуміння, вони не спілкувалися, потім спілкування відновили. У 2020 році вона переїхала до м. Києва, де працювала 8 місяців, перебувала там до жовтня 2022 року. Проживала разом із своїм хлопцем. Квартиру орендувала окремо від брата ОСОБА_22 . Вартість оренди складала приблизно 7000 грн. Вони із хлопцем не мали спільного бюджету, бо той сплачував за свою квартиру у м. Кременчуці. Батько допомагав їй коштами. Кошти з квітня 2022 року по вересень 2022 року надходили з картки ОСОБА_5 , дружини батька, за його вказівкою. Коли він був мобілізований до ЗСУ і тричі приїздив у відпустки, давав позивачці кошти готівкою по 10000 грн. З батьком по телефону спілкувалася майже щодня, за виключенням часу, коли він був на бойових завданнях. У період війни вона із батьком однією сім'єю не проживала, інвалідності не має, є працездатною. До ПФУ із заявою про отримання допомоги у зв'язку із втратою годувальника не зверталася, на облік як безробітна не ставала. Не заперечувала того факту, що працювала у м. Кременчуці візажистом у одному із салонів краси, зокрема у 2021 та 2022 роках.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_21 позовні вимоги не визнала, прохала у задоволенні позову відмовити. Пояснила, що вона є повнолітньою дочкою військовослужбовця ОСОБА_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_15 . У батька коштів до війни було небагато, він мав кредити, проблеми з ломбардами. Оскільки коштів не вистачало, вона влітку, коли їй виповнилося 14 років, мусила піти підробляти на дитячих атракціонах. Коли ОСОБА_22 чи ОСОБА_1 телефонували до батька із проханням про гроші, він намагався їм допомагати, але це було рідко, тому що сам він мав значні фінансові проблеми, допомагати особливо не мав з чого. У 2020 році вона разом із батьком та його сім'єю переїхала у м. Лубни. У 2021 році у неї народився менший брат ОСОБА_26 . З початком війни батька мобілізували до лав ЗСУ. 28.03.2022 сім'я вихала до Польщі, батько ніс службу у армії. Домовилися, що у цей час ОСОБА_2 буде жити у їхній квартирі в м. Лубни, бо там залишилися домашні улюбленці. 28.04.2022 вона повернулася з-за кордону, бо не змогла адаптуватися там, і вони стали проживати із ОСОБА_22 разом. Батько казав останньому шукати роботу в ОСОБА_28 , однак той не знайшов. ОСОБА_5 перераховувала їм 5000 грн на двох. З ОСОБА_29 у неї склалися хороші стосунки. Потім ОСОБА_22 поїхав до Києва працювати. Він їй телефонував кілька разів та у одній із розмов сказав, що хоче припинити спілкування з батьком, оскільки вважає його поведінку щодо себе аб'юзивною.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, прохала у задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у відзиві на позов, та у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, прохала у задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у відзиві на позов та у зв'язку із недоведеністю позовних вимог. Пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу з ним має малолітнього сина ОСОБА_30 , 2021 року народження. Підтвердила, що на прохання чоловіка під час його перебування у лавах ЗСУ у 2022 році вона періодично здійснювала переказ коштів у різних сумах на банківські рахунки позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_22 , оскільки грошові виплати йому як військовослужбовцю зараховувалися за його розпорядженням на нележну їй банківську картку. Вказане відображено у її відзиві на позов та позовній заяві. Заперечувала, що матеріальна допомога, яку надавав її чоловік своїм повнолітнім дітям носила постійний, стабільний характер та була єдиним джерелом для їхнього існування, оскільки вони мали також самостійний дохід, зокрема, у вигляді заробітної плати.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , мешканка АДРЕСА_2 , пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона із останнім спілкувалася дуже тісно. Їй відомо, що він намагався допомагати усім своїм дітям матеріально та підтримувати їх у будь-якій ситуації. Зі слів ОСОБА_33 їй відомо, що він перераховував їм кошти та давав готівку, коли 2000 грн, коли 3000 грн. Чи допомагав їм хтось крім нього, вона не знає. Виплати під час перебування ОСОБА_33 на службі у ЗСУ надходили на банківську карту ОСОБА_5 . Чи надходили вони ще на якусь банківську картку, їй не відомо. Діти - позивачі по справі - потребували коштів від батька, бо власного житла не мали, орендували його. Вона пам'ятає, як одного разу ОСОБА_33 їй казав, що перерахував ОСОБА_1 3000 грн, бо у неї не було чим заплатити за квартиру. Також казав, що передав кошти в Київ для ОСОБА_2. Оренду квартири у Лубнах сплачував також ОСОБА_33 . Під час передачі ним коштів дітям вона присутня не була. Із останнім спілкувалася часто, по телефону та через переписки. Їй відомо, що ОСОБА_1 працює, роблячи макіяжі, а ОСОБА_22 працює баристом.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , мешканка АДРЕСА_3 , пояснила, що вона у 2022 році займалася волонтерством, одного разу у парку в м. Лубни познайомилася із ОСОБА_2 . Дізналася, що він живе у м. Лубни один, у квартирі, на прохання рідних доглядає хатніх тварин. Він сказав, що ОСОБА_29 забрала дітей у Польщу. Минуло декілька місяців, ОСОБА_22 їй подзвонив і сказав, що має деякі речі, які може віддати, щоб вона їх забрала. Свідок поїхала забирати і там познайомилася із ОСОБА_33 . Він попрохав її займатися із дочкою ОСОБА_40 як репетитор. Вона займалася із останньою, в тому числі, у ОСОБА_41 вдома, тому знала, що відбувається у їхній родині. Їй відомо, що ОСОБА_22 , коли проживав у вказаній квартирі у ОСОБА_28 , ні за що не платив, його забезпечував батько. ОСОБА_22 був безробітний, шукав роботу у ОСОБА_28 , але знайти не міг. Останній мав постійні конфлікти із ОСОБА_5 . Коли він проживав у квартирі разом із сестрою ОСОБА_42 , батько перераховував їй кошти, якими вона потім розпоряджалася для них обох - для себе та брата. Яку суму коштів перераховував, їй не відомо. Потім ОСОБА_22 поїхав у Київ. На той час з ОСОБА_1 свідок знайома не була.
Норми права, застосовані судом.
Згідно зі ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження №11-150апп23).
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України можливість встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення, зокрема, для отримання одноразової допомоги та інших виплат у зв'язку з його загибеллю може мати місце лише за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним й основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок по утриманню цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими доказами, показаннями свідків.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, що під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членом сім'ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.
Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилаються сторони, надавши оцінку кожному аргументу, наведеному позивачами у позові, дійшов висновку про таке.
Зі змісту позовної заяви, пояснень позивачів та їх представника, наданих у судовому засіданні слідує, що предметом розгляду позовної заяви є встановлення факту перебування останніх на утриманні батька - військовослужбовця ОСОБА_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлення такого факту є необхідним для реалізації права на отримання частини одноразової грошової допомогиу зв'язку із втратою батька, що загинув, виконуючи бойове завдання.
Верховний Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, провадження № 61-12995сво22.) зазначив, що розглядаючи заяви в окремому провадженні, суд на підставі поданих доказів з'ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення.
Оскільки під час здійснення судового розгляду справи встановлено, що мається спір між сторонами про право на отримання сторонами відповідних часток вищевказаної одноразової грошової допомоги, цей спір розглядається у порядку позовного провадження та на переконання суду коло відповідачів визначено позивачами правильно.
Щодо доказів, наданих позивачами на підтвердження факту перебування на утриманні батька - військовослужбовця ОСОБА_10 на день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 (період такого перебування на утриманні не вказано), суд доходить висновку про таке.
Предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання позивачами допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до їхнього існування.
Доказами, дослідженими під час судового розгляду доводиться, що позивачі та військовослужбовець ОСОБА_10 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язані родинними зв'язками, оскільки доводяться один одному батьком та дітьми.
У зв'язку із розірванням шлюбу між батьками позивачів, створенням ОСОБА_10 в подальшому інших сімей, повноліттям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони з батьком проживали та були зареєстровані за різними адресами. Останньою адресою фактичного місця проживання ОСОБА_10 було м. Лубни Полтавської області, позивачів - м. Кременчук та м. Київ відповідно.
Позивачка ОСОБА_1 після досягнення нею повноліття працювала у м. Києві та м. Кременчуці, що підтверджується матеріалами справи, показаннями свідків, допитаних у судовому у засіданні, та визнається і не заперечується нею безпосередньо. Відповідно, позивачка за свою роботу отримувала заробітну плату, яку витрачала на власні потреби. Вказане також не заперечується останньою. Крім того, батько позивачки ОСОБА_10 додатково періодично надавав матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка полягала у перерахуванні коштів його дружиною ОСОБА_5 на банківську картку ОСОБА_1 за його вказівкою у різних сумах, що також доведено під час судового розгляду та ці обставини визнані сторонами. Однак, такі допомога, на переконання суду, не мала характеру постійної, щомісячної, у достатніх розмірах для того, щоб бути основним джерелом засобів до існування останньої. Протилежного суду стороною позивачів не доведено.
Позивач ОСОБА_2 також періодично отримував таку допомогу від батька ОСОБА_10 після досягнення повноліття аналогічним способом. Також періодично працював - у фірмі, яка з його слів, належала батькові, потім у м. Кременчуці та м. Києві. Також отримував відповідний дохід у вигляді заробітної плати, що також визнається ним, доведено під час судового розгляду поясненнями самого позивача, сторін у справі та свідків.
Як стверджують позивачі, матеріальну допомогу їм також надавала їхня мати, інформації щодо розміру та періодичності надання такої допомоги суду не надано.
Позивачі не надали жодних доказів, які б підтверджували працевлаштування померлого батька ОСОБА_10 до часу його мобілізації на військову службу у ЗСУ, а також факту отримання ним доходу та його розміру. З показань свідків також не встановлено, що загиблий мав постійний регулярний дохід, враховуючи свідчення про те, що він працював неофіційно (фірма, на яку вказують позивачі, не була зареєстрована на нього), мав скрутне матеріальне становище до початку перебування на військовій службі у лавах ЗСУ, мав заборгованості за кредитами, мав велику родину та п'ятеро дітей, в тому числі, двох неповнолітніх, яких мав обов'язок утримувати. Позивачі не надали також доказів, які б підтверджували той факт, що вони систематично отримували допомогу від батька та така допомога, саме від нього, була основним джерелом засобів до існування. При цьому, вони є повнолітніми, працездатними особами, інвалідності, пільгових статусів не мають, працювали та мали самостійний дохід з часу набуття повноліття. Також, як вже зазначалося вище, пояснили, що матеріальну допомогу їм періодично надавала і їхня мати. Вказне у сукупності свідчить про наявність різних джерел доходів у позивачів з часу досягнення ними 18-річного віку і до моменту загибелі їхнього батька - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Факт допомоги у вигляді купівлі продуктів харчування, одягу, здійснення періодичного перерахунку грошових коштів батьком своїм повнолітнім дітям, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги протягом чітко зазначеного тривалого періоду та її співвідношення з іншими доходами, не є достатньою підставою для встановлення факту їх перебування на його утриманні.
Суд вважає за необхідне окремо зауважити, що матеріальний стан ОСОБА_10 , як це встановлено під час слухання справи, покращився протягом останнього року життя - саме під час його перебування на військовій службі у лавах ЗСУ (у період з часу його мобілізації на початку війни у 2022 році і до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що надало йому можливість матеріально допомагати своїм дітям, в тому числі, повнолітнім позивачам, чого він не міг раніше та що матеріалами справи не доводиться. При цьому, розмір такої допомоги, як встановлено судом, становить лише незначну частину його доходів у цей період, що на переконання суду свідчить про надання ним саме додаткової фінансової підтримки дітям, які на той час були повнолітніми, працездатними та самостійними.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, на підставі встановлених у цій справі обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі всупереч положенням ст. 81 ЦПК України не довели належними доказами, що вони перебували на повному утриманні загиблого батька - військовослужбовця ОСОБА_10 на час його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 18, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , представник позивачів Сергієнко Тетяна Григорівна , до ОСОБА_4 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , представник відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , представник відповідача ОСОБА_7 , за участі третьої особи Міністерства оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивачі:
1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_16 .
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_18 .
Представник позивачів: Сергієнко Тетяна Григорівна , адреса: АДРЕСА_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2507 від 10.01.2019.
Відповідачі: 1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_22 .
2. ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_23 .
3. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_21 .
Представники відповідачів:
1. ОСОБА_6 , адреса АДРЕСА_8 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 590 від 24.04.2008.
2. ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_9 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 28 від 21.08.2019.
Третя особа: Міністерства оборони України, адреса: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022.
Головуючий