Провадження № 2/537/836/2026
Справа № 537/646/26
10.03.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Маханькова О.В.,
секретаря судового засідання Туль О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кременчук в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача - Сластнікова Л.В. звернулась до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість яка виникла за договір №1410329 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01.04.2024 у розмірі 6 900,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2662,40 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що 01.04.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та Відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № 1410329. Цей договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На підставі договору Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 1 500,00 грн. шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 360 днів, а процентна ставка за користування коштами - 2,5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.
Станом на дату звернення до суду, Відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 1410329 від 01.04.2024 року у розмірі 6 900,00 грн.
В подальшому 18 грудня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передала право вимоги за кредитним договором № 1410329 від 01.04.2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (Позивачу) на підставі договору факторингу № 18.12.24 від 18 грудня 2024 року
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 року, ТОВ «ФК «Ум Факторинг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 6900 грн., яка складається з 1500 грн. заборгованості за кредитом, 5400 грн. заборгованості за відсотками.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТОВ «Ум Факторинг» змушене звернутись до суду.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін. Задоволено клопотання представника про витребування доказів.
02.03.2026 року направлено через підсистему «Електронний суд» відзив на позов, в якому вказує, що01.04.24 року було отримано споживчий кредит від ТОВ «Селфі Кредит» у сумі 1 500 грн. 00 коп. про який відповідачка не заперечує і визнає. А також готова повернути. З позовною заявою про стягнення грошових коштів зверталась інша компанія з якою ОСОБА_1 не має жодних юридичних відносин, а саме ТОВ «УМ Факторинг». До позовної заяви додано договір факторингу № 18/12/24 від 18.12.24 р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» згідно якого ТОВ «Селфі Кредит» передає право вимоги моєї заборгованості ТОВ «УМ Факторинг» та замінює в договорі себе як надавача споживчого кредиту на іншого ТОВ «УМ Факторинг» (п. 1 договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.24 р.). Таким чином у Договорі змінилися істотні умови, а саме надавач споживчого кредиту. Відповідач не був повідомлений про укладення договору факторингу у встановлений Договором спосіб, визначений п. 4.1. підпунктів 3, 5, та встановлені ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» вимоги щодо взаємодії із споживачами та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості, а саме повідомлення про зміну сторони договору. До матеріалів справи не надані жодні докази сповіщення відповідача про зміну сторони договору у десятиденний термін з дня укладення договору факторингу як це передбачають умови Договору. Тому вважаю що позовні вимоги до заявлені не належним позивачем.
05.03.2026 року представник позивача направив відзив, в якому зазначає, що основним запереченням Відповідача є твердження про те, що вона не була повідомлена про відступлення права вимоги за кредитним договором, у зв'язку з чим вважає Позивача неналежним кредитором у спірних правовідносинах. Такі доводи є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, що у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У такому випадку виконання боржником зобов'язання первісному кредитору вважається належним. Таким чином, закон не пов'язує дійсність переходу права вимоги з фактом повідомлення боржника, а лише покладає на нового кредитора ризик виконання боржником зобов'язання первісному кредитору.
Отже, сам по собі факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у задоволенні позову новому кредитору, а може мати значення лише у випадку, якщо боржник фактично виконав своє зобов'язання первісному кредитору. У даній справі Відповідач не стверджує та не надає жодних доказів того, що нею було виконано грошове зобов'язання перед первісним кредитором після відступлення права вимоги. Більше того, у своєму відзиві Відповідач фактично визнає факт отримання кредитних коштів та наявність зобов'язання щодо їх повернення. Право вимоги до Відповідача перейшло до Позивача на підставі договору факторингу № 18.12.24 від 18.12.2024 року та акту приймання-передачі реєстру боржників, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, Позивач є належним кредитором у спірному зобов'язанні та має право вимагати виконання боржником його обов'язків. Щодо доводів про «завищені відсотки» Відповідач у відзиві посилається на ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює обмеження щодо сукупного розміру неустойки
(штрафу, пені). Однак позовні вимоги Позивача не містять вимог про стягнення штрафних
санкцій. Позивач заявив до стягнення виключно: суму основного боргу - 1 500 грн; відсотки за користування кредитом - 5 400 грн. Більше того, при розрахунку відсотків Позивачем застосовано обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%, встановлене Законом України №3498-IX. Таким чином, розрахунок заборгованості здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала позов частково, лише тіло боргу. Дійсно брала кредит, але не погоджується з відсотками.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення за наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.04.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1410329, відповідно до якого останній отримав на банківську картку № НОМЕР_1 кредит в розмірі 1500 грн. на строк 360 днів, процентна ставка за користування коштами 2,5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору та а зобов'язався повернути суму кредиту у день закінчення строку кредитування та сплатити проценти від суми кредиту.
Згідно п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано повідомлення ТОВ «Пейтек» за вих. №20250708-200 выд 08.07.2025 про перерахування коштів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1410329 від 01.04.2024 року.
Однак, відповідач свої зобов'язання перед ТОВ «Селфі Кредит» не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
18.12.2024 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24, відповідно до якого ТОВ «Ум Факторинг» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_2 .
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 року, ТзОВ «Ум Факторинг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 6900 грн., яка складається з 1500 грн. заборгованості за кредитом, 5900 грн. заборгованості за відсотками за період по 19.08.2024 р., 13110 грн. заборгованості за відсотками за період з 20.08.2024 р., що стверджується розрахунком заборгованості в матеріалах справи .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.
Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Згідно з ч.12. ст. 11 цього Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 указаного Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов'язання належним чином, що спричинило виникнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 були порушені права позивача. А тому, оцінюючі представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення .
Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вул. Незалежності Майдан, буд.2, офіс 712) заборгованість яка виникла за договір №1410329 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01.04.2024 у розмірі 6900,00 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Маханьков О.В.