Справа №536/698/26
06 березня 2026 року м. Кременчук
Суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Река А.С., вирішуючи питання про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості, -
Встановив:
До Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості за договором № 5020009 від 02.01.2019 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, яка виникла за період з серпня 2024 року по листопад 2024 року та за вересень 2025 року на суму 51524,67 грн., а також судові витрати по справі.
В позовні заяві позивачка зазначає, що позов підлягає розгляду Кременчуцьким районним судом Полтавської області на підставі ст.30 ЦПК України, оскільки спір між сторонами стосується нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що справа непідсудна Кременчуцькому районному суду Полтавської області, з огляду на наступне.
У частині 1 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42) перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
При цьому, правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст.370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 404/3167/18, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. В даній постанові Верховний Суд зауважив, що з аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 755/5684/180).
Отже, спори, що стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано пред'являються до суду за місцезнаходженням нерухомого майна.
У відповідності з абзацом 9 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу I «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1272 від 05.10.2022 року, генеруючою установкою приватного домогосподарства є комплекс взаємопов'язаних споруд і устаткування, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, які розташовані в межах приватного домогосподарства.
Звертаючись до суду, позивачка просить стягнути з ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованість за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом», вироблену приватним домогосподарством, що відноситься до договірних правовідносин, в яких нерухоме майно не є безпосереднім об'єктом спірного матеріального правовідношення.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, б.65-Б.
Таким чином, у зв'язку з тим, що місцезнаходження відповідача знаходиться за межами територіальної юрисдикції Кременчуцького районного суду Полтавської області, суд вважає за необхідне передати справу за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача.
Згідно зі ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Рішення суду є виконанням вимог закону, адже як передбачено ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу зазначених норм ЦПК України, та з метою недопущення порушення правил підсудності, суд вважає за необхідне направити цивільну справу до Подільського районного суду м. Полтави, до територіальної юрисдикції якого належить дана справа.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 258-261, 353-355 ЦПК України,-
Постановив:
Цивільну справу за ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості - передати на розгляд до Подільського районного суду м. Полтави.
Направити копію даної ухвали позивачу.
Передачу цивільної справи здійснити в порядку, встановленому частиною 3 статті 31 ЦПК України.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяА. С. Река