Справа № 536/2/26
Провадження №1-кп/536/158/26
05 березня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі колегії суддів: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження відносно
обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України.
05 березня 2026 року прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У своєму клопотанні прокурор вказав, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що віднесено до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі та, а тому, усвідомлюючи вищенаведену загрозу тривалого ув'язнення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, враховуючи особливу зухвалість вчиненого кримінального правопорушення, ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може вжити заходів щодо конспірації з метою подальшого ухилення від явки до суду. Так, обвинувачений не мав постійного джерела доходу, офіційно не працював, з навчального закладу був відрахований, інкримінований злочин вчинив з корисливих мотивів.
Окрім того, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, які в ході досудового розслідування надали викривальні показання щодо нього.
Також, прокурор вказав, що існує ризик продовження вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, як аналогічного інкримінованому, так і інших, оскільки останній, відповідно до наявної інформації, не збирався завершувати свою злочинну діяльність.
Інші, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не забезпечать належну поведінку обвинуваченого. Також прокурор просить не визначати обвинуваченому розмір застави, посилаючись на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, якою передбачено право суду не визначати розмір застави під час дії воєнного стану у кримінальному провадженні щодо злочину, зокрема, передбаченого статтею 111 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання з наведених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказав про необгрунтованість вказаних прокурором ризиків, які можуть свідчити про необхідність продовження найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просив суд обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1,п. 4 ч.2ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 09 січня 2026 року по 09 березня 2026 року включно. Судовий розгляд в справі не завершено.
Суд, вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, приходить до висновку, що встановлений судом ризик, а саме, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, не зник та не зменшився і на даний час. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у разі визнання його винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Суд бере також до уваги, що ОСОБА_7 не працевлаштований, а отже не має засобів для існування. При цьому, враховуючи корисливий мотив інкримінованого кримінального правопорушення, суд вважає, що не зменшився та не зник встановлений судом ризик того, що ОСОБА_7 може продовжити вчинення інкримінованого кримінального правопорушення або вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, продовжує існувати ризик впливу ОСОБА_7 на свідків, які на даний час в судовому засіданні судом не допитані.
На думку суду жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе унеможливити встановлені судом ризики. Домашній арешт, застава як і особисте зобов'язання, на думку суду, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, що йому загрожує, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого. Письмових зобов'язань інших осіб про поруку за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та його доставки до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і ризики, передбачені ст.177 КПК України, є доведеними, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе їх унеможливити, з метою забезпечення виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов'язків, доцільно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 05 березня 2026 року по 03 травня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повна ухвала складена 06 березня 2026 року.
ГоловуючаОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3