Справа № 530/152/26
Провадження № 1-кп/526/189/2026
іменем України
10 березня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали кримінального провадження № 12026170490000002 від 02.01.2026 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Зіньків Зінківського району Полтавської області, громадянки України, з повною середньою освітою, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України,
де сторонами є: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 , обвинувачена ОСОБА_3
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
26 грудня 2025 року, у вечірній час, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 перебувала в будинку за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де в ході усної розмови зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 , 2011 року народження, під приводом того, що вона не має достатнього досвіду користування мобільними додатками, а саме: автоматизованою системою віддаленого доступу АТ КБ «Приватбанк» «Приват24», попросила останнього здійснити переказ грошових коштів з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить її матері ОСОБА_6 , на банківську картку ОСОБА_3 , при цьому не повідомивши ОСОБА_8 , що не має дозволу на здійснення вказаного переказу.
Після чого, 27.12.2025 о 03 годині 57 хвилин неповнолітній ОСОБА_8 , виконуючи прохання своєї матері, маючи вільний доступ до мобільного телефону марки «TECNO SPARK Go2022» моделі «TECNO KG5m» із СІМ-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , з під включенням до мережі Інтернет, маючи доступ до облікового запису ОСОБА_6 в автоматизованій системі віддаленого доступу «Приват24», реалізуючи корисливий мотив своєї матері ОСОБА_3 , добросовісно помиляючись у правильності своїх дій, без дозволу потерпілої ОСОБА_6 , зайшов в обліковий запис автоматизованої системи віддаленого доступу «Приват24» з прив'язаною банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, використовуючи мобільний додаток «Приват24». В результаті вказаних незаконних, злочинних дій ОСОБА_3 здійснила несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконно збагатитися, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , в цей же день та час, за допомогою свого сина ОСОБА_8 , таємно, умисно, в умовах воєнного стану викрала грошові кошти в сумі 18000 грн. з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що належить потерпілій ОСОБА_6 , переказавши їх спочатку на банківську картку «Універсал банк» НОМЕР_3 ,що також належить потерпілій ОСОБА_6 , а потім на власну картку АТ «Банк Альянс» НОМЕР_4 , чим спричинила потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду у загальному розмірі 18000 грн., якими розпорядилася на власний розсуд.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи.
28 січня 2026 року між прокурором Зінківського відділу Диканської окружної прокуратури ОСОБА_5 та підозрюваною ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_7 на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, в обсязі підозри. Також вказаною угодою сторони погодили покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 361 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, згідно ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання узгоджено у вигляді у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Потерпіла ОСОБА_6 надала письмову згоду прокурору на укладення ним угоди про визнання винуватості.
Розглядаючи питання затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні якого підозрювана ОСОБА_3 визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України є проступком та тяжким злочином.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
При цьому, судом з'ясовано, що підозрювана цілком розуміє права, визначені ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч. 2 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 28 січня 2026 року між прокурором, захисником, підозрюваною про визнання винуватості і призначення узгодженої в угоді сторонами міри покарання.
При призначенні узгодженого сторонами покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.
Враховуючи її вік та стан здоров'я, підозрювана за місцем проживання характеризується з задовільного боку, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, має на утриманні трьох малолітніх дітей та одне неповнолітню дитину.
В якості обставин, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди, завданої своїми протиправними діями.
В якості обставини, що обтяжує покарання, суд враховує вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
В силу вимог ст.174 КПК України в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, оскільки судом прийнято рішення по суті, а тому слід скасувати арешт на речові докази.
Керуючись ст.ст. 314, 394, 468, 473, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 28 січня 2026 року між прокурором Зінківського відділу Диканської окружної прокуратури ОСОБА_5 та підозрюваною ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_7 про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, та призначити їй узгоджене в угоді покарання -
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі,
за ч. 1 ст. 361 КК України у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді особистого зобов'язання з раніше призначеними обов'язками відносно ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили вважати продовженим.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зінківського районного суду Полтавської області від 05.01.2026 - скасувати.
Речові докази -
мобільний телефон марки «TECNO SPARK Go2022», а також грошові кошти в сумі 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень, які передані під розписку ОСОБА_6 - залишити останній,
мобільний телефон марки «Redmi Note 9 Pro», який переданий під розписку ОСОБА_3 - залишити останній,
мобільний телефон марки «ZTE Blade V30», який переданий під розписку ОСОБА_8 - залишити останньому,
письмові докази та відомості про особу, які надані прокурором - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.
Головуючий: ОСОБА_1