Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/2373/26
Провадження № 1-кс/644/370/26
10.03.2026
10 березня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , подане по кримінальному провадженню, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000300 від 07.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.146 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Краснокутськ Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 відділення взводу охорони, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,-
10.03.2026 року слідчий СВ ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000300 від 07.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтоване тим, що в провадженні СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12026221180000300 від 07.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.146 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, а саме у викраденні людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
У ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , зараховано до списків особового складу зазначеного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Харкова, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , ВОС - 100915А/630.
Так перебуваючи на вказаній посаді згідно ст. 68 Конституції України, ОСОБА_5 , зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 , зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.
Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів,
ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 07.03.2026 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, більш точний час під час досудового розслідування встановити не представилося можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою у групі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , маючи умисел, направлений на викрадення людини - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , приїхали на автомобілі «Volkswagen Multivan» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , яким керував та розпоряджається ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на праві користування, за адресою: АДРЕСА_2 . Завідомо знаючи, що потерпілий ОСОБА_13 проживає на 3-му поверсі вказаного будинку у кімнаті АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зайшли у під'їзд вказаного будинку та піднялись на 3-й поверх, де в свою чергу ОСОБА_5 за допомогою фізичної сили ударом ноги відкрив вхідні двері до загального коридору, після чого вони направились до входу у кімнату № 83, де мешкає потерпілий ОСОБА_13 .
Перебуваючи біля вхідних дверей кімнати № 83, маючи на меті позбавлення волі потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_11 за допомогою фізичної сили штовхнув вхідні двері кімнати та зайшов спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 у кімнату, де знаходився потерпілий ОСОБА_13 та його знайомий ОСОБА_15 ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи умисно, із застосуванням фізичного насильства, порушуючи конституційні права і свободи ОСОБА_13 на недоторканість особи, свободу дії та пересування, проти його волі схопили потерпілого за руки, тулуб та шию і силою, спричиняючи тілесні ушкодження у вигляді побоїв, вивели з приміщення кімнати та посадили до салону вищезазначеного автомобіля та рушили з місця у напрямку приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 , силоміць його утримуючи в салоні автомобіля, таким чином позбавляючи його можливості вільно обирати місце свого перебування та покинути салон автомобіля. Прибувши на територію ІНФОРМАЦІЯ_3 , водій ОСОБА_14 припаркував автомобіль на паркувальному майданчику заднього внутрішнього двору, після чого ОСОБА_5 за допомогою фізичної сили завів потерпілого ОСОБА_13 проти його волі у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в подальшому він утримувався проти його волі.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у викраденні людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий посилається на необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.переховуватися від органів досудового розслідування або суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України);
2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення ( п.2 ч.1 ст. 177 КПК України);
3.незаконно впливати на свідків, понятих, у цьому ж кримінальному провадженні ( п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі, просив клопотання задовольнити з підстав викладених у клопотанні та обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У разі необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або визначення суми застави та при внесені застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;2) не відлучатись з постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду;3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби;4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 просив суд відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності до того підстав для такого виду запобіжного заходу та застосувати відносно ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_5 під час судового розгляду пояснив, що суть підозри йому зрозуміла, однак не все так відбувалось як зазначено в підозрі. Він дійсно проходить службу в ТЦК і в той день він разом з іншими військовослужбовцями виїхав за відповідним усним наказом командира. Зброї при собі не мав. Підтримав думку захисника,щодо обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Затриманий він був 08.03.2026 року в райвідділі поліції куди він прийшов за викликом разом зі своїм адвокатом.
Перевіривши матеріали клопотання, оцінивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12026221180000300 від 07.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.146 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, а саме у викраденні людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України складено та вручено підозрюваному ОСОБА_5 09.03.2026 р.
08.03.2026 року ОСОБА_5 затриманий у порядку ст.208 КПК України (фактично затриманий 08.03.2026 року о 17 годині).
З урахуванням наданих матеріалів справи, в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні прокурором доведено існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у викраденні людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Висновки про обґрунтованість пред'явленої підозри суд вважає підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими й оціненими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в ході розгляду клопотання прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ст.177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, в обгрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) прокурором зазначається, що ОСОБА_5 , є військовослужбовцем, що передбачає зміну місця дислокації підрозділу, у якому проходить службу підозрюваний ОСОБА_5 , а тому в будь-який час може змінити місце перебування та поїхати в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини, на думку прокурора, створять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.
ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити предмети, що стосуються обставин кримінального провадження, незважаючи на вже проведені обшуки, досудове розслідування перебуває на активному етапі, що зумовлено нещодавнім повідомленням про підозру ОСОБА_5 , а тому на даний час не встановлено повного об'єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність ОСОБА_5 до вказаного злочину (ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України).
ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на заявника, свідків, понятих, благаючі, умовляючи або погрожуючи їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин (ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України).
На думку суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких та карається обмеженням або позбавленням волі на строк до п'яти років.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Враховуючи дані про особу підозрюваного який раніш не судимий, а також підозру йому у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачене покарання до п'яти років позбавлення волі, відповідно до приписів ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Судом в поведінці підозрюваного таких виключних обставин, які повинен зазначити прокурор за положеннями ч.2 п.3 ст. 183 КПК України не встановлено і прокурором в клопотанні не зазначено.
Ознак переховування від органу досудового розслідування в поведінці підозрювано не встановлено. Як зазначив ОСОБА_5 він за викликом поліції сам разом зі своїм адвокатом з'явився до відділу поліції, де потім і був затриманий.
Обставин і фактів перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню або повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину прокурором при зверненні до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суду не надано.
За таких обставин по справі підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 суд не вбачає.
Враховуючи наведене, та наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.146 КК України, з метою забезпечення гарантування присутності підозрюваного під час подальшого провадження, слідчий суддя вважає за можливе обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, на данній стадії досудового розслідування, що зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим п.п. 1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України та зазначеним вмотивовано слідчим в клопотанні.
Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до рішення ЄСПЛ «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
Аналіз приписів кримінального процесуального закону, судової практики та практики ЄСПЛ свідчить про те, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з п.1 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку з чим, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, майнового стану підозрюваного, вважає за доцільне визначити розмір застави у сумі 66 560 грн., що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
За таких обставин, суд враховує тяжкість інкримінованого злочину, його фактичні обставини, роль підозрюваного в інкримінованому йому злочині, майновий та сімейний стан, відомості про особу підозрюваного , який має постійне місце проживання, його міцні соціальні зв'язки, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та відсутність даних про наявність обтяжуючих обставин, а також доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суть пред'явленої підозри та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, суд приходить до висновку про можливість в даному випадку визначити підозрюваному заставу у розмірі, встановленому ст.182 КПК України з покладенням на останнього відповідних обов'язків у разі її внесення, що на думку суду достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам у вказаному провадженні.
У разі внесення застави на підозрюваного підлягає звільненню покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатись з постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 182, 183, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , подане по кримінальному провадженню, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000300 від 07.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.146 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Затриманого ОСОБА_5 з під варти звільнити в залі суду негайно.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч.2 ст.146 КК України, запобіжний захід у вигляді - застави.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 суму застави у розмірі 66 560 грн., що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області.
Реквізити для внесення застави: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA208201720355299002000006674.
Підозрюваний ОСОБА_5 , не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатись з постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1