Справа № 643/19978/25
Провадження № 3/643/337/26
10.03.2026
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Олійник О.О., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, громадянку України, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
Опис обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення
Відповідно до протоколу, 10.11.2025 о 11 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_2 , під час якої висловлювала словесні образи в бік ОСОБА_2 , кидалася на неї в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила психологічне домашнє насильство та могла завдати шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_3 .
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Пояснення учасників справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що мешкає з дітьми та зі своєю мамою ОСОБА_2 . Конфлікт виник на побутовому ґрунті, у зв'язку з тим, що її діти не бажають виконувати шкільні завдання, вона їх змушувала, а бабуся захищала.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, проте подала пояснення в яких зазначила, що на той момент вона з донькою не зрозумілі одна одну, в наслідок чого стався конфлікт за сімейними обставинами. Нараз зараз все добре, конфліктів не має. Цей конфлікт май одноразовий характер, сталося непорозуміння. Вони живуть добре та попросили вибачення одна в одної за це непорозуміння.
Оцінка суду.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачена наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Тобто, за змістом закону слідує, що вчинення особою дій, передбачених даною статтею, тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю особи, у відношенні якої вчинені дії, тобто настання певних наслідків.
Таким чином, під домашнім насильством, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода психічному чи фізичному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Аналіз вищевказаної правової норми та її конструкції дає підстави для висновку, що завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілій особі є однією з, а не єдиною кваліфікуючою ознакою психологічного домашнього насильства.
Так, законодавець між словами нездатність захистити себе і завдали шкоду використав сполучник або, у зв'язку з чим виникнення у потерпілої особи побоювань за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе є (кожна окремо) окремими кваліфікуючими ознаками домашнього насильства, і їх наявність та доведення у встановленому законодавстві порядку є достатньою підставою для висновку про наявність в діях особи ознак складу адміністративного правопорушення за статтею 173- 2 КУпАП.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, за змістом закону слідує, що вчинення особою дій, передбачених даною статтею, тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю особи, у відношенні якої вчинені дії, тобто настання певних наслідків.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 702198 від 10.11.2025, 10.11.2025 о 11 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_2 , під час якої висловлювала словесні образи в бік ОСОБА_2 , кидалася на неї в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила психологічне домашнє насильство та могла завдати шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_3 .
Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_3 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Так, відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (звідсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Рапорт працівника поліції у даному випадку, не може бути визнано допустимим доказом для підтвердження факту скоєння правопорушення особою за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №161/5372/17.
Інших доказів на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Отже, у суду виникли обгрунтовані сумніви щодо наявності вини ОСОБА_1 на вчинення домашнього насильства, які суд тлумачить на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження по справі підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283-285 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя - О.О. Олійник