Справа № 643/1669/26
Провадження № 1-кс/643/1270/26
10 березня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , за участю особи, яка звернулася до слідчого судді із скаргою ОСОБА_3 у режимі відеоконференції з приміщення Новгород-Сіверської установи виконання покарань (№31), прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України,
В скарзі, яка надійшла до Салтівського районного суду міста Харкова 02.02.2026, потерпілий у кримінальному провадженні №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України ОСОБА_3 просив скасувати постанову слідчого Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, ОСОБА_5 від 05.01.2026 про закриття кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України, як незаконну та передчасну.
В обґрунтування скарги вказував, що слідчим допущено порушення вимог повноти, всебічності та неупередженості розслідування. Проігноровано ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.372 КК України, постанова про закриття в цій частині не вмотивована та не ґрунтується на дослідженні наявних доказів, що свідчить про завідоме притягнення невинної особи до відповідальності, тобто склад злочину, передбачений ч.2 ст.373 КК України. Також проігноровано наявні ознаки складу злочину, передбаченого ст.146 КК України. Однак, слідчий не зважаючи на це не вніс відомості до ЄРДР за ст.146 КК України та дослідив докази та причинно-наслідковий зв'язок з наслідками. Також постанова слідчого не відповідає стандартам вмотивованості, висновок про «відсутність складу» є голослівним тощо. Вважає, що вказана постанова про закриття кримінального провадження є незаконною і не обґрунтованою та має бути скасована судом.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги своєї скарги підтримав, посилаючись на підстави, викладені у скарзі. Просив скаргу задовольнити, постанову слідчого Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, ОСОБА_5 від 05.01.2026 про закриття кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України, як незаконну та передчасну скасувати.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення скарги ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на письмовий висновок про обґрунтованість закриття кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України, просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки в ході досудового розслідування не було здобуто достатніх доказів, що з боку колишніх працівників міліції було вчинено дії зі спричинення ОСОБА_3 фізичного насильства чи морального страждання.
У судовому засіданні надав матеріали кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України для їх дослідження у судовому засіданні.
Слідчий суддя дослідивши вимоги скарги, заслухавши доводи ОСОБА_3 та прокурора у судовому засіданні, вивчивши матеріали кримінального провадження, а також постанову про закриття кримінального провадження від 05.01.2026 прийшов до наступного.
Згідно п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Другим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014220000000390 від 29.07.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України.
Кримінальне провадження №42014220000000390 внесено до ЄРДР Харківською обласною прокуратурою, на підставі заяви ОСОБА_6 від 29.07.2014 за фактом того, що працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Харківській області, у липні 2003 року застосували до його сина ОСОБА_3 фізичне насильство з метою примусити до самообмови і зізнання у вчиненні злочинів.
Разом з цим, слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, 06.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №62023170020003105 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Підставою внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало винесення остаточного рішення П'ятою секцією Європейського суду з прав людини від 10.11.2022 у справі «Богомол проти України» (заява № 15528/11), відповідно до якого визнано порушення ст.3 та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно ОСОБА_3 з боку працівників УБОЗ ГУМВС України в Харківській області.
Постановою прокурора від 14.12.2023 кримінальні провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 та №62023170020003105 від 06.12.2023 об'єднані в одне провадження, якому присвоєно №42014220000000390.
07.06.2025 слідчим винесено постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч.2 ст.365 КК України на ч.2 ст.127 КК України.
Разом з цим, слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова, 24.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №62025170020010358 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.372 КК України.
Постановою прокурора від 01.12.2025 кримінальні провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 та №62025170020010358 від 24.07.2025 об'єднані в одне провадження, якому присвоєно №42014220000000390.
05.01.2026 старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження за №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 372 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та змісту постанови про закриття кримінального провадження, органом досудового розслідування вживались усі можливі заходи щодо встановлення місця знаходження осіб, які могли скоїти вказаний злочин. Так, за результатами проведеного аналізу зібраних матеріалів у кримінальному провадженні, оцінки здобутих доказів, як окремо, так і в їх сукупності та взаємному зв'язку, встановлено, що фактично наявність тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_3 підтверджується лише показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . При цьому, не зважаючи на свідчення працівників державної установи «Харківській слідчий ізолятор», записи про виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_3 під час його поміщення до установи у відповідних журналах, особовій справі, а також іншій медичній документації не зафіксовані.
Матеріали кримінального провадження містять висновок за результатами проведення перевірки з питань надання медичної допомоги засудженому ОСОБА_3 в липні 2003 року та у 2009 році, під час його утримання в умовах державної установи «Харківський слідчий ізолятор», затверджений 21.07.2014 першим заступником начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області.
З вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_3 , 1980 р.н., утримувався в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в періоди: з 17.03.2003 по 20.12.2004, вибув до Холодногірської виправної колонії (№ 18); з 23.02.2007 по 03.03.2012, вибув до Новгород-Сіверської УВП (№ 31) Чернігівської області. Згідно з довідкою, наданою начальником медичної частини державної установи «Харківський слідчий ізолятор», медична документація на засудженого ОСОБА_3 була приєднана до особової справи та вибула разом із засудженим, а інша медична документація (журнали обліку звернень за медичною допомогою, журнали реєстрації тілесних ушкоджень тощо), яка б засвідчувала факти та обсяги надання медичної допомоги ОСОБА_3 в умовах установи в період липня 2003 року та у 2009 році знищена по закінченню строку зберігання.
У зв'язку з відсутністю жодного медичного документа, в якому зафіксовані перелічені потерпілим тілесні ушкодження, провести судово-медичні експертизи з метою підтвердження наданих ОСОБА_3 показів та встановлення часу та механізму отримання тілесних ушкоджень, не вбачається за можливе.
При наданні оцінки законності оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим (дізнавачем) рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого (дізнавача), спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.223 КПК України, слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно ч.1 ст.91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності відповідно до ст. 94 КПК України.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України допитані у якості свідків ОСОБА_6 , оперуповноважений міжрайонного відділу БОЗ в м. Зміїв, Балаклеї УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , допитано потерпілого ОСОБА_3 , направлялися доручення начальнику УВБ в Харківській області МВС України з метою встановлення місцезнаходження працівників УБОЗ ГУМВС України у Харківській області, проведення допитів свідків, отримання документації щодо визначення службових повноважень працівників, встановлення та допиту інших свідків події, до матеріалів кримінального провадження долучено копії документів з матеріалів кримінальної справи № 37010020 за фактом умисного вбивства тощо.
Разом з цим, як вбачається із наявної інформації в матеріалах кримінального провадження, свідок ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 18871 від 17.12.2018; свідок ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 1553 від 01.02.2024; свідок ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть № 1967 від 02.02.2006; за результатом перевірки реєстру щодо перетину кордону України, встановлено що свідок ОСОБА_16 18.06.2022 виїхав за кордон на постійне місце проживання.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з'ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Також слідчий суддя звертає увагу, що ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Богомол проти України» від 10.11.2022 зазначив наступне, «з огляду на відсутність медичних чи інших об'єктивних доказів, що заявник міг зазнати жорстокого поводження у липні 2003 року, Суд вважає за неможливе встановити достовірність його відповідних тверджень.» (п. 16).
В постанові про закриття кримінального провадження слідчий дійшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки у зв'язку з відсутністю жодного медичного документа, в якому зафіксовані перелічені потерпілим тілесні ушкодження (у т.ч. на момент розгляду заяви потерпілого ЄСПЛ), провести судово-медичні експертизи для з'ясування можливого механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , не вбачається за можливе. За наслідком проведення досудового розслідування після вжиття усіх можливих заходів не встановлено усіх елементів складу злочину, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, у діях колишніх працівників міліції під час допиту ОСОБА_3 . Також, в ході досудового розслідування досліджено питання щодо можливого притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності та встановлено, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, слідчим встановлено всі обставини події, проведено комплекс слідчих та процесуальних дій та повністю доведено вину підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Водночас, для вирішення питань скарги на таке рішення, першочергово слід відмітити, що для аналізу будь-якого з вказаних питань по суті (через призму мотивів постанови), необхідно встановити його межі. На переконання слідчого судді, доцільно встановити такі критерії щодо дотримання (1) формальних вимог до постанови (має відповідати ст. 110 КПК) та (2) безпосередньо змісту зазначеної постанови.
Надаючи відповідну оцінку оскаржуваному рішенню через призму цих критеріїв слідчий суддя зауважує, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.110 КПК.
В частині безпосередньо змісту зазначеної постанови слід указати, що в цьому ключі важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями слідчого і його обов'язком за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст.94 КПК України), та обов'язком виявити обставини, що впливають на це питання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З огляду на що, слідчий суддя має оцінювати постанову у світлі досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч.1 ст.2 КПК України).
Проте, повноваження, ввірені слідчому, дізнавачу також спрямовані на здійснення ефективного досудового розслідуванням. Він, як особа, що має повний доступ до матеріалів кримінального провадження, достатню кваліфікацію як професійний юрист, на яку поширюються гарантії незалежності від впливу, тиску, втручання, діяльність якого підлягає обґрунтованій критиці у відповідних межах, а також наділена відповідним обсягом повноважень відповідно до КПК України (у частині здійснення повноважень у кримінальному провадженні), має дискрецію приймати рішення у порядку визначеному нормами КПК України.
Безумовно, слідчий суддя не може перебирати на себе повноважень слідчого, дізнавача, прокурора, брати активну участь у досудовому розслідуванні здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях на етапі досудового розслідування, а також не розглядає справу по суті на цьому етапі.
Позиція ця витікає з того, що слідчий суддя не може втручатися у процес прийняття рішень слідчим, дізнавачем, із урахуванням його незалежності, гарантованої законом, його професійного досвіду і експертності, а також певної свободи розсуду, що випливає із особливого становища його як слідчого, тобто особи, що здійснює розслідування у цьому кримінальному провадженні, обізнаної із обставинами справи.
Тому, рішення, яке оскаржується, необхідно оцінити у контексті його обґрунтованості та вмотивованості. Наприклад, у ч. 3, 4 ст. 370 КПК вказується, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Здійснивши таку оцінку, слідчий суддя констатує, що оскаржуване рішення про закриття кримінального провадження відповідає вказаним критеріям вмотивованості та обґрунтованості, адже при його ухваленні суб'єкт прийняття керувався нормами КПК, а також наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, в результаті чого дійшов висновку про закриття кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Із встановлених судом обставин вбачається, що досудове розслідування проведено у обсязі, який дозволяє встановити відсутність складу кримінального правопорушення та прийняти рішення про закриття кримінального провадження.
Вказані обставини в сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено всебічно, з повним та об'єктивним дослідженням усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, тому висновок слідчого про закриття кримінального провадження ґрунтується на законі.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши обставини провадження, які відомі на час розгляду скарги, наявні матеріали та докази з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку, керуючись законом, слідчий суддя дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, ОСОБА_5 від 05.01.2026 про закриття кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України, слід відмовити.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 170-174, 303-307, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого Другого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, ОСОБА_5 від 05.01.2026 про закриття кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України - залишити без задоволення.
Матеріали кримінального провадження №42014220000000390 від 29.07.2014 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.372 КК України, повернути до Харківської обласної прокуратури за минуванням потреби.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання її копії безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Слідчий суддя ОСОБА_1