Справа № 629/1876/26
Провадження № 1-кс/629/366/26
10 березня 2026 року слідчий суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню №12026221110000270 від 09.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Домаха, м.Лозова, Харківської області, громадянина України, не одруженого, із неповною середньо-технічною освітою, студента 4 курсу Лозівської філії «Харківський автодорожній фаховий коледж», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, -
встановив:
Старший слідчий СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з клопотанням, погодженим прокурором Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України.
Підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 слідчий вказує, що 08.03.2026, близько 21-25 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин через побутові причини, розпочав словесний конфлікт з рідним братом - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переріс в бійку, в ході якої, ОСОБА_4 , взяв з кишені розкладний ніж та наніс ОСОБА_7 три удари ножем в область тулубу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва; проникаючого колото-різаного поранення живота; післятравматичного лівобічного гемопневмотораксу; поранення діафрагми зліва; ушкодження селезінки; гемоперитонеуму, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя, в момент заподіяння, після чого виконавши усі дії, які він вважав необхідними ОСОБА_4 припинив їх та надав потерпілому ОСОБА_7 домедичну допомогу.
Дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221110000270 від 09.03.2026 за ст.121 ч.1 КК України.
09.03.2026, згідно ст.208 КПК України, ОСОБА_4 був затриманий за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення о 00-20 год., протокол №86/24 та доставлений до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області.
09.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.1 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 на задоволенні клопотання слідчого та обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наполягав, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, також посилався на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, повідомив, що розкаюється у вчиненому, що не хотів цього робити, вчинив під впливом емоційного збудження, виниклого внаслідок конфлікту з братом з приводу використання останнім автомобіля, який залишився після смерті батька йому, повідомив, що брат ОСОБА_7 живе за його та матері рахунок, зловживає спиртними напоями, постійно вчиняє сварки, після того як залишив військову частину переховується. 08.03.2026 він після роботи вдень випив з друзями пива, а ввечері, повернувся додому, де був його брат ОСОБА_7 який перебував у стані алкогольного сп'яніння і брав його автомобіль, далі між ними сталася сварка, штовханина і бійка, в ході брат наніс йому удари по різним частинам тіла і пішов у кухню, а він в цей час, будучи дуже злим на брата, схопив з кишені розкладний ніж і наніс брату декілька ударів, після чого зрозумівши, що вчинив, одразу почав надавати медичну допомогу, притискаючи місце рани рушником, викликав швидку та поліцію. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначив, що раніше не судимий, навчається в коледжі на 4 курсі і неофіційно працює, проживає з матір'ю та братом, яким увесь час допомагає і від органів досудового розслідування не переховувався і у подальшому немає на це наміру.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала думку підзахисного просила обрати домашній арешт з забороною залишати житло в певний період доби, посилаючись на те, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, навчається, неофіційно працює, має постійне місце проживання, матір похилого віку, як підозрюваний був допитаний, з ним проведений слідчий експеримент, в ході якого давав стабільні покази. При цьому захисник посилалася на недоведеність існування єдиного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зазначеного прокурором, оскільки останній від органів досудового розслідування не переховувався і не має наміру у подальшому, визнає свою провину і розкаюється у вчиненому, після нанесення тілесних ушкоджень одразу почав надавати медичну допомогу, викликав швидку допомогу та повідомив про вказану подію у поліцію, не судимий та за місцем проживання характеризується позитивно.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності, належності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для обрання щодо нього запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, приходжу до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, слідчий суддя бере до уваги, що хоча наявні докази, не спростовують на даному етапі обґрунтованості підозри у спричиненні потерпілому тілесного ушкодження з використанням ножа, однак вони також свідчать про раптовий та конфліктний характер події, ініційованої самим потерпілим і відсутність даних про стійку злочинну налаштованість підозрюваного, а також враховуючи, що після конфлікту підозрюваний одразу почав надавати медичну допомогу, викликав швидку і працівників поліції, залишився на місці події до їх прибуття. За таких умов ступінь суспільної небезпеки особи підозрюваного є меншою, ніж на це посилається сторона обвинувачення, а наявному ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, можна запобігти застосуванням до ОСОБА_4 і більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Сам факт повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого злочину не може автоматично слугувати достатньою підставою для застосування до нього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до ст.177,183 КПК України саме сторона обвинувачення зобов'язана довести наявність конкретних ризиків та неможливість їх запобігання більш м'яким запобіжним заходом.
Оцінюючи ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що тяжкість інкримінованого злочину та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі самі по собі не можуть бути єдиною підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів того, що саме застосування тримання під вартою є єдиним можливим способом запобігти єдиному ризику - переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя також враховує, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05 від 11.07.2006 року та «Мамедова проти росії» №7064/05 від 01.06.2006 року, зазначено, що «твердження про те, ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя не є достатнім для обрання запобіжного заходу», «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні або перешкоджатиме ходові розслідування, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, при цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, вік, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи сукупність усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, навчається у коледжі здобуваючи середньо-технічну освіту, у розшуку не перебував та прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання єдиному ризику - можливості переховування, зазначеному в клопотанні, неможливе.
Таким чином, вважаю, що відносно ОСОБА_4 є достатньо підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, є достатнім та пропорційним меті, визначеній ст.177 КПК України і здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Керуючись ст.303-307,309,376 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню №12026221110000270 - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню №12026221110000270 від 09.03.2026, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 залишати вищевказане житло з 22-00 год. до 06-00 год. ранку.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 положення ч.5 ст.181 КПК України, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки: 1) прибувати до кабінету старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , з періодичністю 1 раз на тиждень щочетверга з 08-00 год. до 17-00 год.; 2) не відлучатися за межі Лозівського району Харківської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання/роботи.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_4 , визначити до двох місяців тобто до 10.05.2026.
Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_4 та захиснику ОСОБА_5 .
Копію даної ухвали негайно направити начальнику Лозівського РВП ГУНП в Харківській області для виконання, старшому слідчому СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції ОСОБА_6 та прокурору ОСОБА_3 для відома.
Роз'яснити, що згідно ст.202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня оголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_9