Справа № 629/760/26
Номер провадження 2/629/733/26
РIШЕННЯ
10.03.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд, -
Позивач через свого представника звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що позивач з 22.01.1983 по 12.01.2026 рік перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «ПВРЗ» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». Стаж роботи складає 42 роки 11 місяців 15 днів. Згідно наказу виробничого підрозділу «ПВРЗ» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» №92/ОС від 05.01.2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади майстра контрольної дільниці І групи за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. Вищевказаним наказом також передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги, відповідно до колективного договору, у розмірі трьох середньомісячних заробітків, яка виплачена не була. В той же час, згідно зазначеного наказу, виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи більше 40 років - 5 середньомісячних заробітків. Відповідно довідки від 21.01.2026 року, сума одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків становить 53198,34 грн., додаткова матеріальна допомога у розмірі 5 середньомісячних заробітків становить 88663,90 грн., а разом сума матеріальної допомоги (одноразової та додаткової), яка не виплачена при звільненні складає 8 середніх заробітних плат і становить 141862,24 грн. Роботодавець станом на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком вказану матеріальну допомогу. Таким чином не виконав свої зобов'язання за Колективним договором, заборгувавши вказані кошти. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року управління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 13.01.2026, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день прийняття рішення судом. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку розрахувати за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу (одноразову та додаткову) при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком в розмірі восьми середньомісячних заробітків в сумі 141862,24 грн., без утримання із вказаної суми відповідних податків та інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за період з 13.01.2026 року по день винесення рішення, а також понесені судові витрати, а саме 5000 гривень за послуги адвоката.
02 лютого 2026 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Не погодившись з позовом, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що між адміністрацією філії «ПВРЗ» АТ «Українська залізниця» і профспілковим комітетом філії «ПВРЗ» ПАТ «Українська залізниця» укладено Колективний договір на 2013-2015 роки, пролонгований на 2025 рік). Відповідно до наказу при припинення трудових відносин від 05.01.2026 № 92/ОС позивачку було звільнено з 12.01.2026 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 , керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням позивачем підпису в наказі про припинення трудового договору від 24.10.2025 № 608/ОС в графі «З наказом ознайомлений». Листом від 06.09.2022 за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписом Голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Також вказала, що оскільки до позовної заяви не наданий розрахунок середньої заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то у відповідача відсутня можливість викласти свої заперечення з цього приводу. Щодо стягнення матеріальної допомоги без утримання із вказаної суми відповідних податків зазначила, що матеріальна допомога прирівнюється до зарплати і оподатковується ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 5%. Крім того вказала, що виробничий підрозділ «ПВРЗ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» не є самостійним суб'єктом права, тобто юридичною особою, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не має ідентифікаційного коду. Тому не зрозуміло, на якій підставі позивач в своїй позовній заяві зазначив третьою особою (без визначення «яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору» або «яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору») виробничий підрозділ «ПВРЗ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця».
20.02.2026 року представником позивача надано письмові пояснення в яких зазначила, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проти стягнення якого, за весь період невиплати, заперечує представник відповідача, акцентувала увагу на тому, що відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.ст.1,12 Закону України «Про оплату праці» роз'яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. За змістом ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На теперішній час розрахунок з ОСОБА_1 щодо належних їй при звільненні сум, не проведений. Щодо стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 не заявлялася вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди, а зазначення «моральної шкоди» у назві позовної заяви є помилковим. Згідно наданої довідки про заробітну плату виробничого підрозділу «ПВРЗ» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 21.01.2026 року середньоденна заробітна плата становить 738,68 грн. Зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку ОСОБА_1 просить стягнути за період з 13.01.2026 по день ухвалення рішення по справі. Станом на 10.03.2026 року сума відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 28293,45 грн.
02.03.2026 року представником відповідача надано письмові пояснення в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. Необхідність врахування таких критеріїв та право суду зменшувати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежно від фактичних обставин конкретної справи підтверджується і висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 117 КЗпП України в редакції Закону, викладеними у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23. З висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду вбачається, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України має відповідати одночасно двом умовам визначення розміру такого стягнення: дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності; врахування максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку не більше шести місяців. У постанові від 11.10.2021 у справі № 757/1997/20-ц Верховний Суд дійшов наступного висновку: «Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об'єктивно нерозумних і несправедливих наслідків. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи, істотність диспропорції заявленої позивачем суми, що підлягає стягненню, нетривалий період затримки розрахунку, врахувавши те, що у разі присудження позивачу до виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у заявленій сумі можуть бути порушені права інших працівників АТ «Українська залізниця» на оплату їх праці, обґрунтовано застосував принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначивши його у розмірі 18130,00 грн, тобто 1 % від заявленої позовної вимоги». Отже, Верховний Суд визнав можливим стягнення на користь колишнього працівника АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 % від заявленої позовної вимоги. При цьому, станом на 2021 рік в Україні не було введено воєнний стан та не здійснювалась широкомасштабна збройна агресія рф щодо України, а інфраструктура АТ «Укрзалізниця» (далі Товариство) не зазнавала таких руйнувань. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а Товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд грн. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності Товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду. Згідно висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. Згідно зі статтею 2525 КЗпП України, досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника. Передбачена ст. 117 КЗпП України компенсаційна виплата не повинна бути спрямована на збагачення одного працівника. Якщо допущені роботодавцем порушення у проведенні повного розрахунку при звільненні все-таки будуть встановлені судом, то суд має право зменшити розмір середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України або відмовити у його стягненні з огляду на форс мажорні обставини в яких опинилось Товариство.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, представник ОСОБА_2 надала заяву в якій прохала розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» з 22.01.1983 року по 12.01.2026 року.
Стаж роботи ОСОБА_1 склав 42 роки 11 місяців 15 днів.
Згідно наказу №92/ОС від 05.01.2026 року ОСОБА_1 з 12.01.2026 звільнено з посади майстра контрольної дільниці І групи за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Вищевказаним наказом також передбачено виплату позивачці одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків, передбачених п. 6.30 Колективного договору. Зазначено, що виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024.
Між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажання у зв'язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується жінкам додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи більше 40 років - 5 середньомісячних заробітків.
Згідно з довідкою виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 21.01.2026 року, середньоденна заробітна плата за листопад 2025р. складає 790,24 грн, середньомісячна заробітна плата за листопад 2025р. складає 2370,72 грн. За грудень 2025р. середньоденна зарплата - 687,17 грн., середньомісячна заробітна плата - 15804,83 грн. Одноразова матеріальна допомога у розмірі 3(трьох) середньомісячних заробітків становить - 53198,34 грн. Додаткова матеріальна допомога у розмірі 5(п'ять) середньомісячних заробітків становить - 88663,90 грн.
Роботодавець як станом на день звільнення, так і на день подання позовної заяви не виплатив належну позивачці при звільненні вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі п'яти середньомісячних заробітків, тим самим не виконавши свої зобов'язання за Колективним договором та допустивши заборгованість.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов'язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.
Відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.ст. 1,12 Закону України «Про оплату праці», роз'яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно статей 5 та 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних їй сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було.
Доказів внесення змін до колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахувань та виплат належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за віком, до суду не надано.
Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.
Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.
Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачці одноразової та додаткової матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимога позивачки про стягнення з відповідача на її користь вказаної матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за віком є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 141862,24 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою ВП «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон сервіс» АТ «Укрзалізниця» від 21.01.2026, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2025 року склала 790,24 грн., за грудень 2025 року - 687,17 грн. Відтак, середньоденна заробітна плата за листопад - грудень 2025 року склала 738,68 грн.
Позивачка звільнена із займаної посади на пенсію 12.01.2026 року та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток по день ухвалення судового рішення, тобто 10.03.2026, тому кількість робочих днів за вказаний період складає 40 днів, а розмір середнього заробітку за цей же період складає 29547,20 грн.
А тому, враховуючи, що позивачці у день звільнення не було виплачено належні їй виплати, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, з врахуванням максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку, суд доходить висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 29548,20 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Позивач в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000 гривень. В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано: довідку-квитанцію до договору про надання правничої допомоги від 15.01.2026 року на суму 5000,00 грн., ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу пов'язана з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
В силу статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;.
Таким чином, судовий збір стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь держави в розмірі 1714,09 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 53198,34 грн., додаткову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 88663,90 грн., у загальному розмірі 141862 (сто сорок одна тисяча вісімсот шістдесят дві) гривень 24 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв'язку з виходом на пенсію за період з 13.01.2026 по 10.03.2026 в сумі 29547 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 20 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за оплату послуг адвоката в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1714 (тисяча сімсот чотирнадцять) гривень 09 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5.
Третя особа: Виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,код ЄДРПОУ 40081305, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Лозівський район, с-ще Лиманівка, вул.Заводська, буд.5.
Суддя Наталія ТКАЧЕНКО