Справа № 626/4064/25
Провадження № 2/626/386/2026
Іменем України
09.03.2026 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Дудченка В.О.,
за участю секретаря - Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берестині, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позиція позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 14940,00 грн та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 24.03.2025 року укладено кредитний договір (оферти) № 24.03.2025 -100000740. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4500,00 грн строком на 217 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 14940,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500,00 грн, по процентах в розмірі 6975,00 грн, по комісії (пов'язаною з наданням кредиту) 405,00 грн, по додатковій комісії (за обслуговування кредитною заборгованістю) 810,00 грн, по неустойці 2250,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Рух справи в суді
Ухвалою від 24.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання
Представником позивача в позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача. Крім того, у позовній заяві зазначено, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Пілігріма П.О. 04.03.2026 року надійшли письмові пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнути судові витрати у розмірі 8750,00 грн, посилаючись на те, що відповідач не отримував коштів від позивача, а отже у останнього не виникло права вимоги коштів, які він не надавав на виконання умов договору. Кредитний договір передбачає отримання коштів від позивача, одночасно з цим, доказів отримання коштів відповідачем суду не надано, а отже позивачем заявлено вимоги до відповідача за договором, який не виконаний позивачем. Вказує, що позивачем не надано суду в повному обсязі кредитний договір, що позбавляє можливості встановити дійсні правовідносини між сторонами, а відповідач позбавлений права на справедливий та всебічний розгляд справи. Крім того зазначає, що відсутні будь-які докази того, що позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку, що свідчить про передчасне звернення до суду, за відсутності права на таке звернення. Також вказує, що умовами договору не передбачено наявності будь-якої комісії за надання кредиту та її обслуговування, крім того оплати такої комісії, а отже вимоги щодо стягнення комісії, що не перебачено умовами є нікчемними. Посилається на те, що позивачем не надано доказів звернення відповідача за отриманням інформації за кредитом, який вона не отримувала, а отже відповідні нарахування є нікчемними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Також вказує, що заявлені вимоги щодо нарахування неустойки не підлягають задоволенню в силу закону. Щодо нарахування процентів вказує, що позивачем не надано жодного розрахунку процентів, за кредитним договором. Заявлена сума процентів є фантомною, такою, що не підлягає перевірці відповідачем, а отже контррозрахунок є неможливим, так само і як задоволення вимог щодо стягнення коштів сума яких є недоведеною. Повідомляє, що сторонами погоджено гонорар за договором про надання правничої допомоги у розмірі 8750,00 грн.
Вищевказані письмові пояснення від представника відповідача щодо даного позову, які надійшли через канцелярію суду та через програму «Д-3» канцелярією суду прикріплені в електронному вигляді до даної справи, суд їх сприймає не як відзив на позовну заяву, а як пояснення по суті позову.
В судове засідання учасники судового процесу не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, в матеріалах справи мається клопотання позивача про розгляд справи за їх відсутності, відповідач свою позицію щодо позову висловив через свого представника в пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, так як сторони по справі щодо позову свою позицію висловили в заявах по суті справи та від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами
Судовим розглядом встановлено, що 24.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір (оферти) № 24.03.2025-100000740, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Даний Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та Підтвердження позичальника про укладення кредитного договору.
Відповідно Свідоцтва про зміну імені від 03.09.2025 року ОСОБА_3 змінила ім'я на ОСОБА_4 .
Зокрема відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах:
Дата надання/видачі кредиту 24.03.2025;
2. Сума Кредиту: 4500,00 грн.
3. Строк, на який надається Кредит 217 днів з дати його надання.
4. Дата повернення (виплати) кредиту 26.10.2025;
5. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, на який надається Кредит (надалі - «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
6. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
7. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі «Комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту, що дорівнює 405,00 грн.
9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі «Комісія за обслуговування», «Комісія») - 405,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
10. Розрахунок денної процентної ставки: 0,84% = (8190/ 4500)/270 х100%.
Згідно довідки розрахунку, складеної відповідачем, заборгованість позивача по кредитному договору від 24.03.2025 року №24.03.2025-100000740 відповідає заявленій до стягнення за даним позовом сумі. При цьому проценти по кредиту нараховані за період з 24.03.2025 року по 26.10.2025 року.
Також, в матеріалах наявна інформаційна довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1612 від 16.12.2025 року з повідомленням, що відповідно до договору про переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку 5167803062701235, номер транзакції в системі iPay.ua 689630261, призначення платежу: видача за договором кредиту: №24.03.2025-100000740.
Згідно розрахунку заборгованості по кредиту - заборгованість за вказаним кредитним договором становить 14910,00 грн, з яких: тіло кредиту 6975,00 грн, по комісії (пов'язаною з наданням кредиту) 405,00 грн, по додатковій комісії (за обслуговування кредитною заборгованістю) 810,00 грн, по неустойці 2250,00 грн.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що 24.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір (оферти) № 24.03.2025-100000740.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу ч.2 ст.1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦКУ слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Заявка споживача відповідача, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 5167-8ХХ-ХХХХ-1235.
До матеріалів справи додана довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1612 від 16.12.2025 року з повідомленням, що відповідно до договору про переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 689630261, призначення платежу: видача за договором кредиту: №24.03.2025-100000740.
Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.
Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не належить відповідачу.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про доведеність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зобов'язання з надання відповідачу кредиту в сумі 4500,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений відповідачем у договорі.
Довідка-розрахунок заборгованості сумнівів суду не викликає.
Щодо стягнення комісії
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Положеннями кредитного договору №24.03.2025-100000740 від 24.03.2025 року передбачено, що банк надавав позичальнику кредити на поточні потреби.
Таким чином, з урахуванням п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Як вбачається з п. 8 та 9 кредитного договору позичальник повинен сплатити комісію пов'язану з наданням кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Зокрема відповідно до 9 кредитного договору - комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого пароля для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати оплати чергового платежу, консультативні послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії з обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства зокрема, як надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Отже комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У кредитному договорі укладеному між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем розмежовується платність та безоплатність надання інформації про кредит, зазначено конкретний перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія та такий перелік узгоджений споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
З урахуванням вище викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача комісії (пов'язаною з наданням кредиту) 405,00 грн та додаткової комісії (за обслуговування кредитною заборгованістю) 810,00 грн є обґрунтованими, оскільки такі умови були погоджені сторонами в момент підписання кредитного договору.
Щодо стягнення неустойки
Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.
З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов'язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки до задоволення не підлягають.
З огляду на зазначене підстави для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 2250,00 грн відсутні.
Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12690,00 грн з яких: тіло кредиту - 4500,00 грн, проценти - 6975,00 грн, комісія (пов'язана з наданням кредиту) 405,00 грн, додаткова комісія (за обслуговування кредитною заборгованістю) 810,00 грн.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновки за результатами розгляду справи
Зважаючи на вищенаведене, на підставі встановлених у цій справі обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, виходячи з того, що суд частково задовольняє позов, до відшкодування позивачу підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2057,25 грн (12690.00 грн х 100% : 14940,00 грн= 84,94%, 2422,00 грн: 100% х 84,94%=2057,25 грн.).
В позовній заяві позивач вказав, що витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно складають 6000,00 грн та повідомляють, що докази на такі витрати будуть надані суду протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення.
Щодо вимог представника відповідача адвоката Пілігріма П.О. про стягнення судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представник відповідача адвокат Пілігріма П.О. просить стягнути на користь відповідача понесені судові витрати в розмірі 8750,00 грн., однак на підтвердження понесених витрат не долучив жодних доказів, зокрема договір про надання правничої допомоги, опис детальних робіт, акт приймання правничої допомоги, що є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, підстави для відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу відсутні.
Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 76-83, 141 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №24.03.2025-100000740 від 24.03.2025 року в розмірі 12690 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2057 (дві тисячі п'ятдесят сім) грн 25 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя