Справа № 638/22770/25
н/п 2/953/1061/26
"26" лютого 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
за участю представника позивача ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» - адвоката Розумної О.О.
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бородіної Є.А.
секретар судового засідання - Панченко Л.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові питання прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-3» про стягнення грошових коштів за Договором про відступлення права вимоги до спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат,
Позивач ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» заборгованість за Договором купівлі-продажу автомобіля, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. за реєстровим № 6988 у сумі: 2 852 000,00 грн. основного боргу, 90 951,45 грн. 3% річних, 310 868,00 грн. інфляційних втрат, загалом - 3 253 819,45 грн.
Ухвалою Київського районного суду с. Харкова від 19.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву, у якій він просить стягнути з ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» на свою користь грошових коштів у сумі 5 000 000,00 грн за Договором про відступлення права вимоги, укладеним між ним та ТОВ «ГЕФЕСТ» 06.01.2026.
Необхідність прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат позивач обґрунтовує тим, що у разі задоволення судом зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» може виключити повністю задоволення первісного позову ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 у вигляді стягнення суми боргу, пред'явленої ТОВ «ЖИТЛОБУД-3».
Також, відповідач просить визнати строк на подачу зустрічного позову пропущеним з поважних причин, та поновити йому процесуальний строк на подачу зустрічного позову до ТОВ «ЖИТЛОБУД-3».
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бородіна Є.А. просила зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» про стягнення грошових коштів за Договором про відступлення права вимоги прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат, та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 об'єднати в одне провадження із первісним позовом ТОВ «ЖИТЛОБУД-3».
У підготовчому судовому засіданні представник позивача ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» адвокат Розумна О.О. проти прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 заперечувала, та зазначила, що останнім днем на подання зустрічного позову є 05.01.2026, а поданий він лише 13.01.2026. Крім того, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не є взаємопов'язаними з первісними позовними вимогами ТОВ «ЖИТЛОБУД-3».
Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та матеріали цивільної справи, суд доходить наступного висновку.
Судом установлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2025 відкрито провадження у справі № 638/22770/25 за позовом ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат, та становлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву. Означене судове рішення доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 19.12.2025 о 19.53 год., тобто датою вручення ухвали є 20.12.2025, а останнім днем на подання ОСОБА_1 зустрічного позову є 05.01.2026.
Відповідно до частини 1 статті 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною 7 статті 178 ЦПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Статтею 120 ЦПК України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.ст. 122, 123 ЦПК України).
Частинами 1 та 4 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на подання відповідної заяви можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Зокрема, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Приходячи до висновку про задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічного позову до ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» тривалістю 8 днів, суд зазначає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення відповідача права на судовий розгляд її заперечень на позов, тобто права на справедливий суд, та вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інші доводи і заперечення учасників справ на викладені вище висновки суду не впливають.
Відповідно до частини 2 статті 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Так, звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що у разі задоволення судом його зустрічного позову до ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» може виключити повністю задоволення первісного позову ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» у вигляді стягнення з нього суми боргу, оскільки сторони за первісним та зустрічним позовом є однаковими, позовні вимоги за первісним позовом складаються з майнових вимог на суму 3 253 819,45 грн за Договором купівлі-продажу автомобіля від 21.10.2024, згідно якого він придбав у ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» автомобіль марки BMW, а позовні вимоги за зустрічним позовом складаються з майнових вимог на суму 5 000 000,00 грн, право на стягнення якої ОСОБА_1 придбав згідно Договору про відступлення права вимоги № 2026/01/06 від 06.01.2026.
Суд зазначає, що стаття 193 ЦПК України вказує на один із способів захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову.
Так, способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову.
Тлумачення частини 2 статті 193 та частини 1 статті 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред'явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.
Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 1.380.2019.002610, від 24.06.2022 у справі № 922/4411/21, від 29.09.2021 у справі № 522/9011/19).
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 02.06.2022 у справі № 922/4409/21, від 07.07.2023 у справі № 914/234/23, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17).
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Доцільним є спільний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Сумісний розгляд в одному процесі первісного і зустрічного позову є гарантією захисту прав як позивача, так і відповідача, і правильне вирішення їх спору виключить можливість винесення суперечливих рішень.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/3310/21, від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20, від 07.07.2023 у справі № 914/234/23).
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов'язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним (висновки, сформовані у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/6070/21 та від 07.07.2023 у справі № 914/234/23).
Аналіз наведених вище процесуальних норм та судової практики дає підстави для висновку, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому: повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини), при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними; для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/ спорів між сторонами.
Як убачається із матеріалів справи, підстави первісного та зустрічного позову різні, виникли на підставі різних договорів, стосуються питань виконання та тлумачення умов різних договорів та факту доведеності виконання кожною із сторін своїх конкретних обов'язків, тобто позовні вимоги ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» та ОСОБА_1 не є взаємопов'язаними, і спільний їх розгляд не сприятиме оперативному їх вирішенню.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» про стягнення грошових коштів за Договором про відступлення права вимоги до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат, та повертає матеріали зустрічного позову ОСОБА_1 заявнику, що не позбавляє останнього права пред'явити позов у загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 43, 49, 121, 193, 194, 197, 198, 200, 258-261 ЦПК України, суд
Відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-3» про стягнення грошових коштів за Договором про відступлення права вимоги до спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля, 3% річних та інфляційних втрат.
Повернути матеріали зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОБУД-3» про стягнення грошових коштів за Договором про відступлення права вимоги заявнику, копію зустрічної позовної заяви залишити у матеріалах справи.
Роз'яснити, що відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом не позбавляє ОСОБА_1 права пред'явити позов у загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений і підписаний 03.03.2026.
Суддя - Ю.Ю. Власова