Справа № 953/11997/25
н/п 2/953/722/26
/заочне/
04 березня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій,
встановив:
10 листопада 2025 року КП «Житлокомсервіс» (далі: позивач) звернулось до ОСОБА_1 (далі: відповідач) з позовом про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 69 413,54 грн.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався перебуванні на господарчому віданні буд. АДРЕСА_1 , реєстрацію відповідача у кв. АДРЕСА_2 , несплату останнім послуг з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 69 413,54 грн.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Представник позивача розгляд справи просив здійснювати за своєї відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач причину неявки не сповістив.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості повідомлення про явку в суд не є порушенням ст.129 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Зважаючи на повторну неявку відповідача до судового засідання, відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
26.07.2006 рішенням ХМР Харківської області №69/06 створено КП «Жилкомсервіс», ЄДРПОУ 34467793.
28.11.2006 в офіційному виданні ХМР у спецвипуску газети «Слобода» опублікований публічний договір про надання житлово-комунальних послуг. Предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітерно-технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) у будинку, який знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та умовах, передбачених договором. Положеннями п.7 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до п.22 Договору цей договір набирав чинності з 01.01.2007 та укладений згідно з ч.3 ст.205, ст. 642, 643 ЦК України строком на 3 роки, якщо про інше не буде заявлено споживачем в письмовій формі. Договір вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору.
20.12.2006 рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.
Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова та перебуває у господарському віданні КП «Житлокомсервіс».
26.01.2024 рішенням ХМР Харківської області №522/24 КП «Жилкомсервіс» перейменовано у «Житлокомсервіс».
Відповідач зареєстрований укв. АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.
Як вбачається з довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, за період з 01.03.2007 по 01.10.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 69 413,54 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного:
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ст. 150, 151, 156 ЖК України, Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.633 ЦК України публічний є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У силу приписів ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, сформувала такий висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Отже законодавством встановлений обов'язок споживачів сплачувати в повному обсязі спожиті комунальні послуги. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні зі споживача коштів за надання житлово-комунальних послуг. А тому, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Як передбачено, ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.68 ЖК України споживачі комунальних послуг повинні своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Судом встановлено, що відповідач є користувачем послуг, що надає позивач та внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у них утворилась заборгованість у розмірі 69 413,54 грн.
Відповідачем не надані докази відсутності боргу перед позивачем.
Зазначене свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд враховує приписи ст.267 ЦК України щодо строків позовної давності. Водночас позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Клопотань від відповідачів про застосування строків позовної давності суду не надходило.
З урахуванням викладеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 69 413,54 грн.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи неявку до судового засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 164, 206, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заявуКомунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 69 413 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста тринадцять) грн. 54 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Комунального підприємства «Житлокомсервіс»,ЄДРПОУ 34467793, м. Харків, вул. Конторська, буд.35.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 09.03.2026.
Суддя Н.В. Єфіменко