Справа №638/1522/26
Провадження № 1-кп/638/1296/26
06 березня 2026 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001289 від 24.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
В провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001289 від 24.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 січня 2026 року справа прийнята до провадження суддею Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 .
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, щозастосування до кожної з обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу не зможе усунути встановлені ризики, у зв'язку з чим застосування будь-якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою є недоцільним. Зазначені ризики, які існували на час застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування є актуальними, станом на час розгляду даного клопотання вони не перестали існувати. 7
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили змінити на більш м'який з посиланням на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 ЦПК, молодий вік обвинуваченої та її позитивні характеритсики, бажання вступити на військову службу.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання про призначення справи до судового розгляду, а також щодо продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили скасувати.
Заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд виходить з такого.
Відповідно до 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Щодо вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , суд керується наступним.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.01.2026 у відношенні ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 23.03.2026 включно, з визначенням розміру застави - у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, яка у спосіб, передбачений приписами КПК України, ОСОБА_4 до Харківського апеляційного суду оскаржена не була.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин у особливо великих розмірах зметою збуту за попередньою змовою групою осіб, незаконному перевезенні психотропних речовин у особливо великих розмірах з метою збуту та у збуті психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, яке згідно із положеннями ст. 12 КК України є відповідно особливо тяжким злочином.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст .9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.
Отже, суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченій ОСОБА_4 під вартою, суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, є незаміжньою, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює, не є особою з інвалідністю, раніше судима: 22 липня 2025 року вироком Південного районного суду міста Кам'янська за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року пробаційного нагляду.
Обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на час розгляду судом клопотання прокурора не змінися, зокрема ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що вона з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, ту обставину, що обвинувачена не працює, раніше судима, а тому суд вважає, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, наявність позитивних характеристик та батьків, не може в достатній мірі слугувати стримуючими факторами для запобігання наявним ризикам.
З огляду на характер інкримінованого злочину та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання її винуватою, даних про особу обвинуваченої, домашній арешт чи інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Також, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника про заперечення, щодо продовження міри запобіжного заходу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно зі ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд, оцінивши всі ризики вважає доцільним залишити визначений розмір застави для обвинуваченої, у розмірі у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України, із збереженням у разі внесення застави покладених на обвинуваченого обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 25.10.2025.
Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до положень п. 3 с. 5 ст. 182 КПК України визначено мінімальний розмір застави, що підлягає обранню щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, та не вбачає підстав для його зменшення.
З урахуванням наведеного, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грнвідповідно ухвали слідчого судді від 25.10.2025, а клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - залишає без задоволення.
Щодо вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_6 суд керується наступним.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.01.2026 у відношенні ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 23.03.2026 включно, з визначенням розміру застави - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, яка обвинуваченою оскаржена не була.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин у особливо великих розмірах з метою збуту та збуту психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, яке згідно із положеннями ст. 12 КК України є відповідно особливо тяжким злочином.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст .9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.
Отже, суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При визначенні питання доцільності продовження тримання підозрюваної ОСОБА_6 під вартою, суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме: ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, незаміжньої, має на утриманні сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є особою з інвалідністю, не працює, раніше не судима.
Обставини, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 не змінилися, зокрема ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, ту обставину, що підозрювана не працює, хоча має дитину, проте це не слугувало стримуючим фактором для неї, а тому суд вважає, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення..
Таким чином, встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики виправдовують подальше тримання особи під вартою.
Доводи сторони захисту про відсутність існування вищевказаних ризиків на переконання суду спростовуються матеріалами справи та при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу чи його продовженні дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. ст. 177 КПК України, а не конкретного факту їх вчинення обвинуваченою.
З огляду на характер інкримінованого злочину та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання її винуватою, даних про особу підозрюваної домашній арешт чи інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Також, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника про заперечення, щодо продовження міри запобіжного заходу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Враховуючи викладене, суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачена може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому, а відтак клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, особу обвинуваченої, суд доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому продовжує строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно зі ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд, оцінивши всі ризики вважає доцільним залишити визначений розмір застави для обвинуваченої у розмірі у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України, із збереженням у разі внесення застави покладених на обвинуваченого обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.10.2025.
Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до положень п. 3 с. 5 ст. 182 КПК України визначено мінімальний розмір застави, що підлягає обранню щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, та не вбачпє підстав для його зменшення.
Згідно усталеної практики ЄСПЛ обо'язок щодо доведення непомірності розміру застави покладається на сторону, яка про це заявляє. Обвинувачено. не ю ОСОБА_6 не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища обвинуваченої, членів її родини, що обумовлювало б неможливість внесення застави у вказаному розмірі.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , з можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 315, 372, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001289 від 24.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 (шістдесят) днів до 04 травня 2026 року включно, із можливістю внесення застави.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів до 04 травня 2026 року включно, із можливістю внесення застави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст складено 06.03.2026.
Суддя ОСОБА_1