10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/17799/24
адміністративне провадження № К/990/30375/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АГРІМАТКО- Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання висновків акту перевірки недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АГРІМАТКО-Україна» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Кульмишина О.М.) у справі №320/17799/24.
встановив:
Приватне акціонерне товариство «АГРІМАТКО - Україна» (далі - ПрАТ «АГРІМАТКО - Україна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати висновки акту перевірки № 40013/26-15-07-02-01-03/30725226 від 29.05.2023 недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00641820702 від 12.10.2023 в повному обсязі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00641820702 від 12.10.2023 в частині нарахування пені в розмірі 26007606,09 грн. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
ПрАТ «АГРІМАТКО - Україна» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025.
ПрАТ «АГРІМАТКО - Україна» вказує підставою для касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносин, які наведені у постановах Верховного Суду від 18.04.2024 № 420/11771/23, від 17.07.2024 у справі № 420/5969/19, від 06.05.2020 у справі № 1340/3649/18 від 06.05.2020, від 29.07.2021 у справі №817/1200/15.
При цьому вважає, що суд апеляційної інстанції помилково посилався на постанови Верховного суду від 27.08.2019 у справі № 914/260/18, від 22.01.2020 у справі №914/109/16, від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, від 01.01.2019 у справі № 910/12968/17 та від 10.12.2019 №914/108/16, оскільки предметом розгляду в справах є кредитні відносини між банком та його клієнтами, які припинялися шляхом одностороннього правочину за заявою боржника, а у справі № 820/420/16 від 30.10.2020 підставою для відмови в задоволенні позовних вимог була заміна кредитора в договірних зобов'язаннях.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в даному випадку сторони договору здійснили взаємозалік грошових коштів в доларах США, тобто визначили за допомогою крос-курсу єдину валюту для здійснення взаємозаліку, яка відображена в додатках до договорів в колонці «Сума/Amount USD». Судом першої інстанції враховано, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21 з компанією «AGRIMATCO LTD», від 19.11.2019 з компанією AGRO TRACTORS S.p.А.(Італія), від 30.08.2021 №б/н з компанією Агрікола Італія S.n.S. (Італія), від 30.08.2021 № 30/08/21 з компанією Агрікола Італія S.n.S. (Італія), від 05.01.2021 з компанією «AGRIMATCO» (Кіпр).
За результатами перевірки складено акт № 40013/26-15-07-02-01- 03/30725226 від 29.05.2023, у висновках якого зазначено про порушення позивачем:
частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, в частині несвоєчасного надходження виручки за операціями у розмірі 889000,00 дол. США за експортним контрактом від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21 з компанія Agrimatco LTD (Кіпр);
частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, в частині несвоєчасного надходження товару на суму 247616,84 Євро за імпортним контрактом від 19.11.2019 № 01/19 укладеним з компанією Argo Tractors S.p.A. (Італія) та несвоєчасного надходження товару на суму 27322,6 Євро за імпортним контрактом від 30.08.2021 № 30/08/21 укладеним з компанією Agricola Italians s.n.c. (Італія).
Не погоджуючись з висновками акту, ПРАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА» оскаржило висновки акту перевірки № 40013/26-15-07-02-01-03/30725226 від 29.05.2023 в адміністративному порядку. Головним управлінням ДПС у м. Києві розглянуто заперечення ПРАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА» від 23.06.2023 № 2134 на акт, за результатами чого висновки акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 00389330702 від 17.07.2023.
ПрАТ АГРІМАТКО-УКРАЇНА».07.08.2023 подало скаргу на податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 № 00489330702 з проханням його скасувати.
За результатами розгляду скарги, ДПС прийнято рішення, яким скасовано повідомлення-рішення від 17.07.2023 № 00489330702 у частині нарахованої пені в розмірі 791 916,79 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін, скаргу - частково задоволено.
На підставі акту перевірки від 29.05.2023 № 40013/26-15-07-02-01-03/30725226 та рішення про результат розгляду скарги від 09.10.2023 №29991/6/99-00-06-01-02-06, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2023 №00641820702, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 26 430 358,15 грн за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.
Рішення суду першої інстанції в чистині задоволення мотивовано тим, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними. В даному випадку зобов'язання сторін по вищевказаним правочинам виражається у зобов'язанні сплатити грошові кошти, які відповідно до протоколу від 08.07.2021 узгоджено згідно крос-курсу. При цьому правомірність застосування штрафних санкцій в розмірі 422 752,06 грн, нарахованої за наслідками перевірки в частині взаємовідносин позивача та контрагента Agro Tractors S.p.a. (Італія) за контрактом № 01/19 від 19.11.2019 позивачем не спростовано, судом відмовлено в цій частині позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів КГС у постановах від 06.03.2019 у справі № 914/260/18; від 22.01.2020 у справі № 914/109/16; Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16; Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.10.2020 №820/420/16, Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.07.2021 №817/1200/15, виходив з того, що у разі, коли зобов'язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах (фунтів стерлінгів та доларах США відповідно), такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що фунти стерлінги та долар США є різними валютами, які не є рівнозначними.
Судами встановлено, ПрАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА» (Продавець) укладено з Компанією «AGRIMATCO LTD» (Кіпр) (Покупець) експортний контракт від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21.
Відповідачем під час перевірки встановлено, що за період з 24.02.2021 по 22.05.2023 компанія Agrimatco LTD (Кіпр) не здійснювала оплату по контракту від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21 на користь ПрАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА».
Товар експортувався ПрАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА» на користь компанії Agrimatco LTD (Кіпр) по договору від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21 на загальну суму 889 000 дол. США І (еквів. 24 815 906,7 грн).
За даними перевірки, станом на 22.05.2023 по контракту від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21 з компанією Agrimatco LTD (Кіпр) наявна дебіторська заборгованість на суму 889 000 дол. США (еквів. 24 815 906,7 грн).
Відповідно до наданої до перевірки картки бухгалтерського рах. 362 по покупцю Компанія «AGRIMATCO LTD» (Кіпр) та контракту від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21 встановлено відображення 07.07.2021 коригування боргу (дебіторської заборгованості) на загальну суму 889 000 дол.США (еквів. 24 815 906,7 грн).
Вказане коригування в бухгалтерському обліку проведене на підставі Протоколу від 08.07.2021 про зарахування зустрічних вимог, де сторона 1 - Компанія «AGRIMATCO LTD» (Кіпр), а сторона 2 - ПрАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА».
Відповідно до протоколу від 08.07.2021 про зарахування зустрічних вимог, сторони узгодили наступне:
п. 1. Сторони прийшли до згоди про зарахування зустрічних вимог з грошових зобов'язань, строк виконання яких настав:
пп. 1.1 За договором поставки № АМС-2018 від 12.01.2018 та № АМС-2021 від 05.01.2021 на момент підписання цього протоколу Сторона 1 є кредитором Сторони 2 на суму 1 909 570,42 фунтів стерлінгів та 650 460,45 фунтів стерлінгів відповідно, строк виконання зобов'язань за якими настав. Офіційний курс НБУ на 08.07.2021 37,7727 грн за 1 фунт стерлінгів.
пп. 1.2 За договором поставки № АМС-ЕК-21 від 24.02.2021 на момент підписання цього протоколу Сторона 2 є кредитором Сторони 1 на суму 889 000,00 дол. США, строк виконання зобов'язань за яким настав. Офіційний курс НБУ на 08.07.2021 - 27,2993 грн за 1 дол. США.
Розмір взаємних вимог, які зараховуються за вищезазначеними зобов'язаннями становить суму 642 480,31 фунтів стерлінгів, що дорівнює 889 000,00 дол. США по крос-курсу зазначених валют.
Сторони погодили, що даний протокол є підставою для припинення зобов'язань сторін у частині оплати:
по договору № АМС-2018 від 12.01.2018 на суму 359 888,42 фунтів стерлінгів;
по договору № АМС-2021 від 05.01.2021 на суму 282 591,89 фунтів стерлінгів;
по договору № АМС-ЕК-21 від 24.02.2021 на суму 889 000,00 дол. США.
Перевіркою встановлено, що відповідно до протоколу від 08.07.2021 про зарахування зустрічних вимог, оформлено припинення вимог (зобов'язань) сторін, які виражені в різних іноземних валютах, а саме:
грошових вимог Компанії «AGRIMATCO LTD» (Кіпр) до ПрАТ "АГРІМАТКО- УКРАЇНА" на загальну суму 642 480,31 фунтів стерлінгів (за імпортними контрактами);
грошових вимог ПрАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА» до Компанії «AGRIMATCO LTD» (Кіпр) на суму 889 000,00 дол. США (за експортним контрактом).
На думку відповідача, вказані взаємні грошові вимоги є різними, не є однорідними, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
Таким чином, у висновку податковим органом зазначено, що припинення взаємних вимог згідно з протоколом від 08.07.2021 про зарахування зустрічних вимог за договорами: № АМС-2018 від 12.01.2018 та № АМС-2021 від 05.01.2021 на загальну суму 642 480,31 фунтів стерлінгів та № АМС-ЕК-21 від 24.02.2021 на суму 889 000,00 дол. США - є не рівнозначними, не однорідними та не можуть бути відображеними в бухгалтерському та податковому обліку ПрАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА».
Також відповідачем зауважено, що відповідно до картки рах. 631 по постачальнику Компанія «AGRIMATCO LTD» (Кіпр) та контракту № АМС-2021 від 05.01.2021 станом на початок дня 08.07.2021 обліковується кредиторська заборгованість на суму 871 911,48 фунтів стерлінгів, що не відповідає даним, зазначеним в протоколі від 08.07.2021 про зарахування зустрічних вимог, згідно з якого заборгованість по вказаному контракту становить 650 460,45 фунтів стерлінгів.
Отже, контролюючий орган виснував, що період порушення граничних строків розрахунків: з 24.03.2022 по 22.05.2023, 26.03.2022 по 22.05.2023, 29.03.2022 по 22.05.2023, з 30.03.2022 по 22.05.2023, 30.03.2022 по 22.05.2023,08.04.2022 по 22.05.2023, кількість днів 425,423,420,419,419,410, відповідно.
Вказане, на думку податкового органу призвело до порушення позивачем частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, в частині несвоєчасного надходження виручки за операціями у розмірі 889000,00 дол. США за експортним контрактом від 24.02.2021 № АМС-ЕК-21 з компанією Agrimatco LTD (Кіпр).
Згідно Преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина 5 статті 13 Закону).
Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7, банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов'язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:
вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язань» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Згідно із частиною 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.
Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов'язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов'язковою умовою припинення зобов'язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов'язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.
Аналізуючи твердження контролюючого органу про неоднорідність таких вимог (різниця у валюті первинних зобов'язань), суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №420/11771/23.
Відповідно до обставин даної справи, згідно з протоколом від 08.07.2021 про зарахування зустрічних вимог, сторони визнали взаємні зобов'язання, а саме за договором №АМС-2018 від 12.01.2018 Сторона 1 (компанія «AGRIMATCO LTD» Кіпр) є кредитором Сторони 2 («ПрАТ Агріматко-Україна») на суму 1909570,42 фунтів стерлінгів, за договором № АМС-2021 від 05.01.2021 Сторона 1 (компанія «AGRIMATCO LTD» Кіпр) є кредитором Сторони 2 (Прат «Агріматко-Україна») на суму 650460,45 фунтів стерлінгів, а за договором № АМС-ЕК-21 від 24.02.2021 Сторона 2 (ПрАТ «Агріматко-Україна») є кредитором Сторони 1 ( компанії («AGRIMATCO LTD» Кіпр) на суму 889 000,00 доларів США.
Зарахування відбулося в сумі 889 000,00 дол. США. Для проведення зарахування взаємних вимог сторони в протоколі визначили крос-курс, враховуючи, що борги існували в різних валютах.
В даному випадку зобов'язання сторін за вищевказаними правочинами виражається у зобов'язанні сплатити грошові кошти, які були узгоджені відповідно до протоколу від 08.07.2021 згідно крос-курсу, тому посилання відповідача на неоднорідність таких вимог та, як наслідок, неможливість їх взаємного зарахування, є помилковим.
У даній справи сторони контракту дійшли згоди щодо зарахування зустрічних вимог, а відповідачем не надано будь-яких відомостей щодо оскарження протоколу від 08.07.2021 або наявності інших спорів щодо характеру зобов'язань, їх змісту, умов виконання тощо.
З урахуванням наведених вище обставин, а також правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №00641820702 від 12.10.2023 в частині нарахування пені в розмірі 26 007 606,09 грн. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Висновки Верховного суду, викладені у постановах від 27.08.2019 у справі № 914/260/18, від 22.01.2020 у справі №914/109/16, від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, від 01.01.2019 у справі № 910/12968/17 та від 10.12.2019 №914/108/16 не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки предметом розгляду в справах є кредитні відносини між банком та його клієнтами. В свою чергу, у постанові від 30.10.2020 у справі № 820/420/16 підставою для відмови в задоволенні позовних вимог була заміна кредитора в договірних зобов'язаннях.
Натомість у даній справі, як вже зазначено вище, сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних вимог та здійснили взаємозалік грошових коштів шляхом визначення за допомогою крос-курсу єдиної валюти розрахунку.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АГРІМАТКО- Україна» задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №320/17799/24 скасувати.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №320/17799/24 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова