10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 686/717/25
провадження № К/990/37938/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року, постановленої у складі головуючого судді Салоїд Н. М., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Смілянця Е. С., суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю. П.
І. Обставини справи
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 02 серпня 2024 року № 11807 про закриття справи про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), якою накладено на військовозобов'язаного ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
2. Хмельницький міськрайонного суду Хмельницької області ухвалою від 18 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, позов залишено без розгляду.
3. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами встановлених процесуальним законом строків, а наведені нею причини пропуску вказаного строку визнав неповажними.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що про постанову від 02 серпня 2024 року № 11807, якою накладено стягнення позивачу було відомо, оскільки його матір'ю отриманий рекомендований лист з копією такої постанови. При цьому означені обставини підтверджуються копією рекомендованого повідомлення про вручення. З вказаною постановою ОСОБА_1 погодився, і не оскаржував її. Крім того, про розгляд справи його було повідомлено, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, в якому міститься особистий підпис позивача.
Натомість з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 09 січня 2025 року, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого статтею 292 КУпАП.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач, вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
6. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Така позиція ґрунтується на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували доводи позивача та не надали їм належної оцінки, неповно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.
Стверджує, що суди попередній інстанцій безпідставно не врахували, що позивач дізнався про оскаржувану постанову лише 31 грудня 2024 року від державного виконавця з огляду на існування виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке відкрито постановою від 02 жовтня 2024 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 06 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
8. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
9. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10. Спірні правовідносини склались з приводу скасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої накладено штраф у сумі 17000 гривень.
На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання строку звернення до суду з цим позовом.
11. Згідно з частиною другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
12. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
13. Приписами статті 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
14. Частинами першою-другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
15. Таким чином, адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.
16. Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
17. Отже, строк може бути пропущений виключно з поважних причин.
18. Строком звернення до адміністративного суду, у розумінні КАС України, є проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
19. При цьому початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
21. Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог, та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
22. Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
23. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
24. Як висновується з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з цим позовом про скасування постанови від 02 серпня 2024 року № 11807, яка стосується накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звернувся до суду 09 січня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого статтею 288, 289 КУпАП та статтею 286 КАС України.
25. Обставиною, на яку позивач посилається, як на підставу для поновлення пропущеного строку, є винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02 жовтня 2024 року ВП № НОМЕР_1, про що позивач дізнався 31 грудня 2025 року, а тому своєчасно у передбачений законом десятиденний строк звернутись не мав можливості.
26. Натомість як встановлено судами попередніх інстанцій оскаржувану постанову отримано матір'ю позивача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення.
27. Крім того, з протоколу № 309 про адміністративне правопорушення від 30 липня 2024 року висновується, що позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 12 серпня 2024 року, про що свідчить власноручний підпис позивача (а.с.5).
28. Цей факт свідчить про обізнаність позивача з підставами притягнення його до адміністративної відповідальності, що дозволяло повноцінно реалізувати право на звернення з відповідним позовом до суду у межах строку встановленого законодавством.
29. У цій категорії справ законодавець визначив строк в десять днів достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
30. Адміністративний позов подано позивачем подана засобами поштового зв'язку 08 січня 2025 року та зареєстровано 09 січня 2025 року, що підтверджується Хмельницької області, тобто позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду.
31. Варто зауважити, що довідка ВЛК від 24 вересня 2025 року та консультативного висновку від 21 серпня 2024 року, а також довідка з травмпункту від 17 грудня 2024 року не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження постанови, адже 30 липня 2024 року позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 12 серпня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується власноручним підписом позивача.
32. В контексті спірних правовідносин варто зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови по справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року та від 30 жовтня 2025 року у справах № 439/354/25 та № 750/8462/22 відповідно.
33. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
34. У справі ж, що розглядається, надані позивачем копії медичних документів, зокрема довідка ВЛК від 24 вересня 2025 року та консультативного висновку від 21 серпня 2024 року, а також довідка з травмпункту від 17 грудня 2024 року, не підтверджують наявності об'єктивних перешкод, які б позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені частиною другою статті 286 КАС України строки.
35. Водночас позивач не надав доказів, які б свідчили, що у період з 02 серпня 2024 року до моменту звернення до суду він перебував у такому стані здоров'я, який дійсно унеможливлював своєчасне звернення до суду для захисту своїх прав.
36. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність факту суттєвого пропуску встановленого законом десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом у цій категорії справ.
37. Судами надано належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити їх такими, що свідчать про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, перешкод для реалізації права на звернення до суду в установлений процесуальним законом строк.
38. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
39. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
40. При цьому, як уже зазначалось, законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
41. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
42. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VI. Судові витрати
43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 686/717/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
С. А. Уханенко