10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 120/5167/22
адміністративне провадження № К/990/21335/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №120/5167/22
за позовом Командитного товариства "Бізнес Гарант" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Одеської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2024 (суддя Комар П.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 (головуючий суддя Сапальова Т.В., судді: Ватаманюк Р.В., Капустинський М.М.),
У липні 2022 року Командитне товариство «Бізнес Гарант» (приватне підприємства «ВІП Бізнес і Компанія») (далі по тексту - позивач, КТ «Бізнес Гарант», Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило:
- визнати протиправними дії Митниці по випуску у вільний обіг товару за тимчасовими митними деклараціями: від 22 січня 2022 року №UА500070/2022/000255; від 01 лютого 2022 року №UА500070/2022/000481; від 03 лютого 2022 року №UА500070/2022/000531; від 09 лютого 2022 року №UА500070/2022/000622, №UА500070/2022/000623; від 10 лютого 2022 року №UА500070/2022/000660, №UА500070/2022/000664, №UА500070/2022/000659, №UА500070/2022/000661, №UА500070/2022/000663, №UА500070/2022/000670, №UА500070/2022/000673, №UА500070/2022/000675, №UА500070/2022/000680, №UА500070/2022/000656, №UА500070/2022/000657; від 12 лютого 2022 року №UА500070/2022/000715, №UА500070/2022/000726, №UА500070/2022/000734, №UА500070/2022/000736, №UА500070/2022/000739, №UА500070/2022/000749, №UА500070/2022/000740, №UА500070/2022/000753, №UА500070/2022/000755, №UА500070/2022/000752, №UА500070/2022/000757, №UА500070/2022/000781, №UА500070/2022/000782; від 15 лютого 2022 року №UА500070/2022/000867, №UА500070/2022/000892, №UА500070/2022/000895, №UА500070/2022/000896, №UА500070/2022/000880, №UА500070/2022/000897; від 16 лютого 2022 року №UА500070/2022/000901, №UА500070/2022/000900, №UА500070/2022/000902, №UА500070/2022/000911, №UА500070/2022/000919, №UА500070/2022/000956; від 17 лютого 2022 року №UА500070/2022/000959, №UА500070/2022/000958, №UА500070/2022/000971; від 18 лютого 2022 року №UА500070/2022/000986, №UА500070/2022/000996, №UА500070/2022/000997; від 19 лютого 2022 року №UА500070/2022/001005; від 21 лютого 2022 року №UА500070/2022/001034, №UА500070/2022/001043; від 22 лютого 2022 року №UА500070/2022/001094; від 23 лютого 2022 року №UА500070/2022/001108;
- визнати протиправними і скасувати вимоги Митниці про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41.
Позивач як гарант, який видав фінансові гарантії про забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Агроімпорт ЛТД», ТОВ «Томінслав», ТОВ фірма «Адвес», ТОВ «Максі Пейментс», ТОВ «НВП Профі Юг», ТОВ «Балкантех», ТОВ «Феліта», ТОВ «Поліхім», ТОВ «Фортрекс ЛТД», ТОВ «Фурнітура Трейдінг», не згоден із висновком відповідача про наявність підстав для застосування у спірному випадку приписів пункту 3 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України (далі - МК України). На обґрунтування своєї позиції позивач вказав про наступне:
- ненадання декларантами чи уповноваженою ними особою (митним брокером ТОВ «АЛТАЙСІТІ») додаткових митних декларацій та несплату митних платежів у цьому випадку не можна вважати гарантійним випадком, оскільки ці обставини зумовлені форс-мажором, а саме введенням в Україні воєнного стану. Ці обставини засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1. Положення про те, що не вважається гарантійним випадком той випадок, коли особа, відповідальна за сплату митних платежів, не виконала зобов'язання внаслідок непереборних обставин, закріплено також у пункті 5.1 Угоди про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27 січня 2014 року №7 (далі - Угода №7);
- митний орган порушив процедуру встановлення гарантійного випадку, що визначена частиною п'ятою статті 307 МК України та пунктом 4.1 Угоди №7;
- у спірному випадку взагалі не виникло обов'язку із сплати митних платежів. Це обумовлюється тим, що пункт 3 частини четвертої статті 311 МК України передбачає одним із виключних випадків направлення митним органом гарантові вимоги щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу. На переконання позивача, оскільки розділ ІІІ МК України передбачає порядок визначення митної вартості товарів, це свідчить, що фінансова гарантія надається митному органу виключно у випадку, коли останнім коригується митна вартість у порядку, визначеному МК України. Жодних рішень про коригування митної вартості товару як підстави для нарахування митних платежів відповідач не приймав. У цьому випадку мала місце процедура узгодження коду товару, яка не передбачає надання митному органу забезпечення із сплати митних платежів, а передбачає обов'язок декларанта сплатити митні платежі в повному обсязі.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, адміністративний позов задовольнив повністю.
Постановою Верховного Суду від 15.02.2024 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року.
Справу в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування вимог про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41 направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
В іншій частині позовних вимог ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2024 (за результатами нового розгляду справи) позов задоволено та визнано протиправними і скасовано вимоги Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів: №56/1 від 30.05.2022, №57/2 від 30.05.2022, №58/3 від 30.05.2022, №59/4 від 30.05.2022, №60/5 від 30.05.2022, №61/6 від 30.05.2022, №62/7 від 30.05.2022, №63/8 від 30.05.2022, №64/9 від 30.05.2022, №65/10 від 30.05.2022, №66/11 від 30.05.2022, №67/12 від 30.05.2022, №68/13 від 30.05.2022, №69/14 від 30.05.2022, №70/15 від 30.05.2022, №71/16 від 30.05.2022, №72/17 від 30.05.2022, №73/18 від 30.05.2022, №74/19 від 30.05.2022, №75/20 від 30.05.2022, №76/21 від 30.05.2022, №77/22 від 30.05.2022, №78/23 від 30.05.2022, №79/24 від 30.05.2022, №80/25 від 30.05.2022, №81/26 від 30.05.2022, №82/27 від 30.05.2022, №83/28 від 30.05.2022, №84/29 від 30.05.2022, №85/30 від 30.05.2022, №86/31 від 30.05.2022, №87/32 від 30.05.2022, №88/33 від 30.05.2022, №89/34 від 30.05.2022, №90/35 від 30.05.2022, №91/36 від 30.05.2022, №92/37 від 30.05.2022, №93/38 від 30.05.2022, №94/39 від 30.05.2022, №95/40 від 30.05.2022, №96/42 від 30.05.2022, №97/43 від 30.05.2022, №98/44 від 30.05.2022, №99/45 від 30.05.2022, №100/46 від 30.05.2022, №101/47 від 30.05.2022, №102/48 від 30.05.2022, №103/49 від 30.05.2022, 104/50 від 30.05.2022, №105/51 від 30.05.2022, №106/52 від 30.05.2022, №110/41 від 30.05.2022.
Апеляційний суд постановою від 16.04.2025 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що Командитне товариство «Бізнес Гарант» (приватне підприємство «ВІП Бізнес і Компанія») відповідно до Угоди №7, укладеної з Міністерством доходів і зборів України (том 1 а.с.15-19), є належним фінансовим посередником, уповноваженим Міністерством доходів і зборів України на надання органам доходів і зборів фінансових гарантій та внесений до Реєстру гарантів.
КТ «Бізнес Гарант» (приватне підприємство «ВІП Бізнес і Компанія») в січні-лютому 2022 року відповідно до Договору про надання послуг з видачі фінансових гарантій з ТОВ «Логістіка ЮА» №U21-67 від 22 листопада 2021 року видало фінансові гарантії від 22 січня 2022 року №400185-U21-670018, від 31 січня 2022 року №400358-U21-670076, від 03 лютого 2022 року №400392-U21-670082, від 09 лютого 2022 року №400458-U21-670101, №400457-U21-670100, від 10 лютого 2022 року №400469-U21-670104, №400462-U21-670103, №400471-U21-670106, №400470-U21-670105, №400476-U21-670109, №400487-U21-670112, №400477-U21-670110, №400488-U21-670113, №400491-U21-670115, №400472-U21-670107, №400473-U21-670108 від 11 лютого 2022 року №400512-U21-670124, №400519-U21-670129, №400518-U21-670128, №400514-U21-670126, №400494-U21-670128, №400520-U21-670130, №400516-U21-670127, від 12 лютого 2022 року №400527-U21-670136, №400525-U21-670134, №400523-U21-670132, №400529-U21-670138, №400530-U21-670139, №400528-U21-670137, від 15 лютого 2022 року №400544-U21-670147, №400560-U21-670149, №400566-U21-670155, №400565-U21-670154, №400550-U21-670148, №400562-U21-670151, №400540-U21-670146, №400564-U21-670153, №400561-U21-670150, №400563-U21-670152, від 16 лютого 2022 року №400573-U21-670161, №400593-U21-670165, від 17 лютого 2022 року №400596-U21-670168, №400621-U21-670170, №400597-U21-670169, від 18 лютого 2022 року №400636-U21-670178, №400643-U21-670180, №400642-U21-670179, від 19 лютого 2022 року №400648-U21-670181, від 21 лютого 2022 року №400651-U21-670184, №400661-U21-670187, від 22 лютого 2022 року №400708-U21-670206, від 23 лютого 2022 року №400716-U21-670212, якими забезпечило виконання зобов'язань ТОВ «АГРОІМПОРТ ЛТД», ТОВ «Томінслав», ТОВ Фірма «Адвес», ТОВ «МАКСІ ПЕЙМЕНТС», ТОВ «НВП ПРОФІ ЮГ», ТОВ «БАЛКАНТЕХ», ТОВ «ФЕЛІТА», ТОВ «ТД «ПОЛІХІМ», ТОВ «ФОРТРЕКС ЛТД», ТОВ «ФУРНІТУРА ТРЕЙДІНГ», що випливають з митних процедур.
Вказані підприємства уповноважили митного брокера ТОВ «АЛТАЙСІТІ» надати митному органу передбачені законодавством документи, необхідні для виконання митних формальностей щодо переміщення товару в режим імпорт. У зв'язку з тим, що точні відомості про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, не були відомі, відповідно до частини 1 статті 260 МК України митний брокер ТОВ «АЛТАЙСІТІ» до митного органу подав тимчасові митні декларації під зобов'язання про подання додаткових декларацій у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій.
З огляду на надання фінансових гарантій КТ «Бізнес Гарант» Митниця оформила подані тимчасові митні декларації та випустила товар у заявлений митний режим.
22 червня 2022 року від Одеської митниці позивачу надійшли акти про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату належних сум митних платежів за гарантіями від 30 травня 2022 року:
- №56/1 на загальну суму 556367,76 грн (фінансова гарантія №400469-U21-670104 від 10 лютого 2022 року);
- №57/2 на загальну суму 646774,17 грн (фінансова гарантія №400462-U21-670103 від 10 лютого 2022 року);
- №58/3 на загальну суму 562099,63 грн (фінансова гарантія №400471-U21-670106 від 10 лютого 2022 року);
- №59/4 на загальну суму 524739,92 грн (фінансова гарантія №400470-U21-670105 від 10 лютого 2022 року);
- №60/5 на загальну суму 419822,02 грн (фінансова гарантія №400476-U21-670109 від 10 лютого 2022 року);
- №61/6 на загальну суму 625557,52 грн (фінансова гарантія №400487-U21-670112 від 10 лютого 2022 року);
- №62/7 на загальну суму 720654,96 грн (фінансова гарантія №400477-U21-670110 від 10 лютого 2022 року);
- №63/8 на загальну суму 595357,07 грн (фінансова гарантія №400488-U21-670113 від 10 лютого 2022 року);
- №64/9 на загальну суму 431569,48 грн (фінансова гарантія №400491-U21-670115 від 10 лютого 2022 року);
- №65/10 на загальну суму 558558,84 грн (фінансова гарантія №400512-U21-670124 від 11 лютого 2022 року);
- №66/11 на загальну суму 505488,49 грн (фінансова гарантія №400519-U21-670129 від 11 лютого 2022 року);
- №67/12 на загальну суму 524853,78 грн (фінансова гарантія №400518-U21-670128 від 11 лютого 2022 року);
- №68/13 на загальну суму 530375,82 грн (фінансова гарантія №400514-U21-670126 від 11 лютого 2022 року);
- №69/14 на загальну суму 357547,44 грн (фінансова гарантія №400494-U21-670128 від 11 лютого 2022 року);
- №70/15 на загальну суму 413941,16 грн (фінансова гарантія №400527-U21-670136 від 12 лютого 2022 року);
- №71/16 на загальну суму 316696,03 грн (фінансова гарантія №400520-U21-670130 від 11 лютого 2022 року);
- №72/17 на загальну суму 659107,01 грн (фінансова гарантія №400525-U21-670134 від 12 лютого 2022 року);
- №73/18 на загальну суму 450771,73 грн (фінансова гарантія №400516-U21-670127 від 11 лютого 2022 року);
- №74/19 на загальну суму 591551,21 грн (фінансова гарантія №400523-U21-670132 від 12 лютого 2022 року);
- №75/20 на загальну суму 562485,91 грн (фінансова гарантія №400529-U21-670138 від 12 лютого 2022 року);
- №76/21 на загальну суму 482686,41 грн (фінансова гарантія №400530-U21-670139 від 12 лютого 2022 року);
- №77/22 на загальну суму 448764,66 грн (фінансова гарантія №400528-U21-670137 від 12 лютого 2022 року);
- №78/23 на загальну суму 603141,14 грн (фінансова гарантія №400544-U21-670147 від 15 лютого 2022 року);
- №79/24 на загальну суму 714370,20 грн (фінансова гарантія №400560-U21-670149 від 15 лютого 2022 року);
- №80/25 на загальну суму 337347,55 грн (фінансова гарантія №400185-U21-670018 від 22 січня 2022 року);
- №81/26 на загальну суму 468463,85 грн (фінансова гарантія №400358-U21-670076 від 31 січня 2022 року);
- №82/27 на загальну суму 564106,02 грн (фінансова гарантія №400392-U21-670082 від 03 лютого 2022 року);
- №83/28 на загальну суму 348402,42 грн (фінансова гарантія №400458-U21-670101 від 09 лютого 2022 року);
- №84/29 на загальну суму 645489,14 грн (фінансова гарантія №400457-U21-670100 від 09 лютого 2022 року);
- №85/30 на загальну суму 368463,23 грн (фінансова гарантія №400472-U21-670107 від 10 лютого 2022 року);
- №86/31 на загальну суму 512321,31 грн (фінансова гарантія №400473-U21-670108 від 10 лютого 2022 року);
- №87/32 на загальну суму 456710,12 грн (фінансова гарантія №400566-U21-670155 від 15 лютого 2022 року);
- №88/33 на загальну суму 515027,86 грн (фінансова гарантія №400565-U21-670154 від 15 лютого 2022 року);
- №89/34 на загальну суму 587570,58 грн (фінансова гарантія №400550-U21-670148 від 15 лютого 2022 року);
- №90/35 на загальну суму 655649,09 грн (фінансова гарантія №400562-U21-670151 від 15 лютого 2022 року);
- №91/36 на загальну суму 347874,97 грн (фінансова гарантія №400540-U21-670146 від 15 лютого 2022 року);
- №92/37 на загальну суму 639689,51 грн (фінансова гарантія №400564-U21-670153 від 15 лютого 2022 року);
- №93/38 на загальну суму 479202,72 грн (фінансова гарантія №400561-U21-670150 від 15 лютого 2022 року);
- №94/39 на загальну суму 605863,27 грн (фінансова гарантія №400563-U21-670152 від 15 лютого 2022 року);
- №95/40 на загальну суму 706082,59 грн (фінансова гарантія №400573-U21-670161 від 16 лютого 2022 року);
- №96/42 на загальну суму 580636,75 грн (фінансова гарантія №400596-U21-670168 від 17 лютого 2022 року);
- №97/43 на загальну суму 85611,48 грн (фінансова гарантія №400593-U21-670165 від 16 лютого 2022 року);
- №98/44 на загальну суму 560516,90 грн (фінансова гарантія №400621-U21-670170 від 17 лютого 2022 року);
- №99/45 на загальну суму 212209,97 грн (фінансова гарантія №400636-U21-670178 від 18 лютого 2022 року);
- №100/46 на загальну суму 584363,62 грн (фінансова гарантія №400643-U21-670180 від 18 лютого 2022 року);
- №101/47 на загальну суму 595635,72 грн (фінансова гарантія №400642-U21-670179 від 18 лютого 2022 року);
- №102/48 на загальну суму 346698,04 грн (фінансова гарантія №400648-U21-670181 від 19 лютого 2022 року);
- №103/49 на загальну суму 611367,46 грн (фінансова гарантія №400651-U21-670184 від 21 лютого 2022 року);
- №104/50 на загальну суму 635435,93 грн (фінансова гарантія №400661-U21-670187 від 21 лютого 2022 року);
- №105/51 на загальну суму 114081,32 грн (фінансова гарантія №400708-U21-670206 від 22 лютого 2022 року);
- №106/52 на загальну суму 27933,97 грн (фінансова гарантія №400716-U21-670212 від 23 лютого 2022 року);
- №110/41 на загальну суму 664873,61 грн (фінансова гарантія №400597-U21-670169 від 17 лютого 2022 року).
У всіх актах про настання гарантійного випадку зазначено, що «…товар, який повинен бути оформлений у митний режим декларантом ТОВ «АЛТАЙСІТІ» ІМ 40 ДТ…» «….у відповідний строк без зміни його кількості, вартості і найменування, не доставлений у митницю призначення у встановлений строк/доставлений не в повному обсязі/інше (підкреслити необхідне). Згідно пункту 3 частини 4 статті 311 Митного кодексу України «настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу…».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, виходив з того, що у спірному випадку фінансові гарантії були видані для тимчасових митних декларацій, по кожній з яких відповідач відібрав зразки товару, і на підставі указаних декларацій Митниця випустила товар у вільний обіг без сплати митних платежів на підставі фінансових гарантій, наданих КТ «Бізнес Гарант». Правила частини сьомої статті 55 МК України та пункту 29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 (далі - Положення №450), передбачають, що випуск товарів митним органом у вільний обіг під заявлений митний режим можливий лише за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Водночас відповідач не заперечує, що будь-яке рішення про визначення суми податкового зобов'язання у вигляді митних платежів відповідно до розділу ІІІ МК України ним не приймалось.
З огляду на такі обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган направляє гарантові вимогу щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІІ МК України, але такий термін фактично не настав, оскільки додаткові декларації у строк, визначений МК України, декларант не подав, а Митниця не нарахувала податкові зобов'язання. Відтак гарантійний випадок не настав, що свідчить про відсутність підстав для надіслання КТ «Бізнес Гарант» вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями.
Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину першу, другу, десяту статті 260, частину другу, п'яту статті 311 МК України, не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 291 МК України. При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що за усіма тимчасовими митними деклараціями було прийнято рішення про відмову в митному оформленні та надано картки відмови з підстав неправильного розрахунку декларантом суми фінансової гарантії, в яких також зазначено відповідний рівень вартості, що має бути застосований для розрахунку фінансової гарантії. При цьому частина десята статті 260 МК України чітко передбачає можливість оформлення тимчасової митної декларації із забезпеченням сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України. З огляду на добровільне взяття позивачем на себе зобов'язань, що випливають із митних процедур, товар і був випущений у вільний обіг. Водночас декларант як не подав додаткові митні декларації, так і не сплатив митні платежі (ці обставини були встановлені судами і не заперечуються позивачем), що свідчить про настання гарантійного випадку. Скаржник зауважує, що саме у гаранта, а не у митного органу існували договірні відносини з декларантом. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагента, тому невиконання таким контрагентом своїх обов'язків належить до комерційних ризиків, які не можуть бути перекладені на державу.
Митниця наполягає на помилковості тверджень судів попередніх інстанцій на необхідності прийняття відповідачем у спірному випадку рішень про коригування митної вартості товарів. У чинному Митному кодексі України відсутня норма, яка визначає, що обов'язковою умовою для забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України є прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у відповідності до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Верховний Суд ухвалою від 03.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач наголошує, що в даному випадку суди попередніх інстанцій правильно дослідили процедуру, встановлену розділом ІІІ МК України, та встановили, що митним органом визначався саме код товару, проте не проводилась процедура визначення митної вартості товару. Водночас наслідки проведення зазначених процедур є різними, зокрема в частині порядку випуску товару у вільний обіг. Оскільки процедура, визначена розділом ІІІ МК України, митним органом не застосовувалась, то підстав для застосування пункту 3 частини четвертої статті 311 МК України не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, до 01.10.2022) ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Частинами 1, 2 статті 260 МК України визначено, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.
Оформлення митним органом тимчасової митної декларації є випуском товарів у заявлений митний режим. Якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України (частини 1, 2, 3 статті 305 МК України, у редакції до 01.10.2022).
Стаття 306 МК України визначає, що способами забезпечення сплати митних платежів є:
1) фінансові гарантії;
2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;
3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.
Відповідно до частини другої та третьої статті 307 МК України (у редакції до 01.10.2022) взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
Частина п'ята статті 307 МК України вказує на те, що у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, митний орган із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені митним органом копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.
Фінансова гарантія, як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро, крім випадків надання фінансових гарантій згідно з главами 8 і 20 цього Кодексу. Вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним митним органом підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією (частини 6, 7 статті 307 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 309 МК України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:
1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);
2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).
Згідно зі статтею 310 МК України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.
Фінансові гарантії надаються:
1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);
2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.
Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.
Згідно зі статтею 311 МК України митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
Митний орган направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі:
1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу - від одного підрозділу цього органу до іншого);
2) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;
3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;
4) встановлення митним органом факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Гарант зобов'язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
Після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як митний орган отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим митним органом. При вивільненні (поверненні) індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді митним органом на всіх її примірниках проставляється відбиток відповідного митного забезпечення.
Підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є:
1) щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, митному органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань;
2) завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, у який задекларовано товари;
3) завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму;
4) виконання зобов'язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.
Дія фінансової гарантії припиняється:
1) на вимогу гаранта, за умови відсутності прикріплень фінансової гарантії до митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, шляхом надсилання авторизованого електронного повідомлення;
2) у разі відсутності факту ввезення товару на територію України за попередньою митною декларацією, до якої прикріплена індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія, протягом 30 днів з дати оформлення цієї декларації митним органом;
3) у разі відкликання або визнання недійсною в порядку, передбаченому цим Кодексом, митної декларації, до якої прикріплена індивідуальна (одноразова) гарантія.
Статтею 312 МК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, суми митних платежів, що підлягають сплаті, повинні бути перераховані гарантом на рахунок митного органу впродовж трьох банківських днів з дня отримання гарантом вимоги митного органу про таку сплату. Форма вимоги встановлюється в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.
Отримані від гаранта кошти в рахунок погашення зобов'язань перераховуються митним органом до державного бюджету впродовж одного робочого дня.
Правова природа інституту забезпечення виконання зобов'язань осіб, що випливають із митних процедур, покликана запобігти порушенням митних правил та гарантувати надходження митних платежів до Державного бюджету України, при цьому не покладаючи на декларанта чи уповноважену ним особу надмірний тягар зі сплати митних платежів, зокрема, до вирішення питання про належний їх розмір.
Фінансовий гарант є особою, яка вступає у митні правовідносини внаслідок специфіки своєї діяльності, а саме внаслідок взяття на себе на договірних засадах зобов'язання із безумовної сплати митних платежів у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа. Відповідно, останній користується правом на захист своїх прав у судовому порядку, якщо вважає, що вимога митного органу як суб'єкта владних повноважень є протиправною та прийнята з порушенням приписів чинного законодавства. У даній справі позивач доводить відсутність настання гарантійного випадку, який би охоплювався виданими ним фінансовими гарантіями.
З аналізу положень статті 260 МК України вбачається, що законодавець передбачає застосування способів забезпечення сплати митних платежів, передбачених розділом Х МК України, зокрема, у випадку подання декларантом або уповноваженої ним особи тимчасової митної декларації. Як уже зазначалось, фінансові гарантії покликані забезпечити виконання зобов'язання (в тому числі, можливого) щодо сплати митних платежів в умовах, коли декларант/уповноважена ним особа цього не робить чи не може зробити.
Зміст статті 260 МК України у взаємозв'язку з нормами Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі Положення №450) свідчить, що підставою для подання тимчасової митної декларації є сумніви або щодо характеристик товару (зокрема правильності коду згідно з кодом УКТ ЗЕД), або щодо його митної вартості, або щодо його кількості.
Так, у межах позовних вимог, що розглядуються судами, встановлено, що тимчасові митні декларації, за якими видавались фінансові гарантії, були подані вже як повторні.
В ході судового розгляду встановлено, що за всіма тимчасовими митними деклараціями митний орган раніше прийняв картки відмови в митному оформленні первинних митних декларацій, на виконання яких і подані повторні митні декларації (які є предметом судового дослідження) разом із фінансовими гарантіями, в яких зазначено їх розмір вже з урахуванням зауважень Митниці.
В кожній картці відмови вказано, що для розрахунку розміру фінансової гарантії (це означає розміру сплати митних платежів загалом) рівень вартості повинен становити не нижче ніж 5,86 дол. США за кг ваги нетто товару. В той же час митницею в даних картках відмови не було наведено підстав встановлення саме такого розміру митної вартості товарів і не вказано метод обрахунку такого рівня. Даний рівень вартості митний орган застосував для тих кодів товару УКТЗЕД, які були визначені декларантами в перших тимчасових деклараціях.
Відповідно до абз.3 п.29 Положення №450, у разі прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні у зв'язку з неправильним розрахунком суми фінансової гарантії інформація про найбільшу величину вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, для розрахунку такої суми зазначається митним органом у рішенні про відмову у митному оформленні згідно із статтею 256 Митного кодексу України.
Так, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що відмова в прийнятті митної декларації згідно зі статтею 256 Митного кодексу України з підстав неправильного розрахунку суми фінансової гарантії не є документом, яким коригується митна вартість товару відповідно до положень МК України. Митний кодекс України не передбачає такого механізму регулювання митної вартості як картка відмови в митному оформленні.
Судами встановлено та не заперечується представниками сторін, що хоча в усіх тимчасових митних деклараціях, окрім №UA500070/2022/000255, №UA500070/2022/000481, заповнено обидва підрозділи графи 43 Метод визначення вартості і у правому підрозділі проставлено 6, однак рішення про коригування митної вартості за резервним методом визначення митної вартості митним органом при розгляді первинно поданих тимчасових декларацій не приймалися відповідачем.
Враховуючи зазначене, випуск товару у вільний обіг у даному випадку регулюється частиною 2 ст.260 МК України, яка передбачає, що якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено Положенням про митні декларації, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450.
Відповідно до п.29 Положення №450 декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:
точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД або характеристики, які впливають на оподаткування товару, зокрема особливими видами мита, можуть бути встановлені після проведення їх дослідження;
у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв'язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо;
відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу;
ціна товарів визначається за формулою.
Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) здійснюється митним органом за таких умов:
товари не підпадають під дію встановлених законодавством заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України;
усі митні платежі, що можуть підлягати сплаті під час поміщення товарів у митний режим, сплачені за найбільшими ставками з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 Митного кодексу України, без урахування податкових пільг у разі, коли результати досліджень можуть вплинути на застосування таких пільг;
якщо митним органом не визнано заявленої митної вартості товарів згідно із частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, митному органу надається відповідно до розділу X Митного кодексу України забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, що визначається митним органом на підставі наявних відомостей відповідно до статті 308 Митного кодексу України. Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем здійснено відібрання зразків товару по кожній тимчасовій митній декларації.
Тобто, у декларанта ТОВ "АЛТАЙСІТІ" виник обов'язок подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації відповідно до приписів статті 260 Митного кодексу України.
Разом з тим, судами встановлено, що на підставі тимчасових митних декларацій товар був випущений Одеською митницею у вільний обіг та гарантій КТ «Бізнес Гарант» (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія), якими визначено зобов'язання сплатити до державного бюджету визначену у гарантії суму митних платежів у разі порушення декларантом зобов'язань, що випливають з митних процедур по коду UA02 оформлення митним органом тимчасової митної декларації.
Враховуючи вищевикладене положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України, пункту 29 Положення №450 та дії Одеської митниці, декларант має право на випуск товару у вільний обіг за умови сплатити визначеної ним у тимчасових митних деклараціях митної вартості товару та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів визначених у тимчасових митних деклараціях та сумою митних платежів визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.
Митний орган вказав, що рішення про коригування митної вартості не приймалося, та вважає, що у вказаних правовідносинах митне законодавство не передбачає прийняття рішення про коригування митної вартості.
Згідно з матеріалами справи суми митних платежів, визначені декларантом, у тимчасових митних деклараціях, з врахуванням рекомендацій митного органу, зазначених у картках відмови щодо застосування при поданні нової МД найбільшої ставки митних платежів, з тих, яка може застосовуватися до товару, та розміром фінансової гарантії, визначеної найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей. Отже вдруге декларантом подано ТМД з урахуванням рекомендацій митного органу, проте, відповідно до актів про настання гарантійного випадку сума митної вартості, а також митних платежів, відрізняється від показників, заявлених декларантом. Митний орган не обґрунтував вище вказаних показників в актах про настання гарантійного випадку.
В актах про настання гарантійного випадку, на підставі яких позивачу направлено оскаржувані вимоги про сплату митних платежів, підставою настання гарантійного випадку зазначено настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 4 статті 311 Митного кодексу України, митний орган направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу.
Разом з тим, розділом ІІІ Митного кодексу України, а саме частиною 7 статті 55, встановлено забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Таким чином, обов'язковою умовою для забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України є прийняття рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до розділу III Митного Кодексу.
Відповідно до ст.311 МК України та п. 3.3 Угоди № 7 про надання фінансових гарантій від 27.01.2014 підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є:
- щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань;
- завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, що передбачає сплату митних платежів;
- завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму;
- виконання зобов'язання зі сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III Митного кодексу України.
Таким чином, Угодою передбачено сплату митних платежів лише після прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до положень пункту 1.3 Угоди №7 гарантійний випадок - факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується Актом про настання гарантійного випадку, в зв'язку із настанням якого Гарант зобов'язується сплатити органу доходів і зборів кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Угоди № 7 у випадках, передбачених частиною 4 статті 311 МК України, орган доходів і зборів, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом 5 робочих днів з дати виявлення такого факту складає Акт за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Угоди.
Акт складається уповноваженою особою органу доходів і зборів у трьох оригінальних примірниках і підписується керівником органу доходів і зборів чи особою, що його заміщує.
Акт не складається, якщо товари у незмінному вигляді будуть доставлені до органу доходів і зборів призначення, хоч і з порушенням строків доставки.
У разі зміни перевізником цілісного стану та/або обсягу товару, в Акті зазначається кількість товару, що не прибула до митниці призначення.
Судами попередніх інстанцій констатовано, що в актах настання гарантійного випадку вказано, що згідно з п. 3 ч. 4 ст. 311 Митного кодексу України «настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу», хоч а п. 3.3 Угоди №7 передбачено умову виконання зобов'язань, а саме: виконання зобов'язання зі сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III Митного кодексу України.
Крім того, Порядок виконання митних формальностей в таких випадках чітко визначений Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за №1360/21672 (далі Порядок №631).
Відповідно до п.6.2. Порядку №631 якщо Декларант не володіє точними відомостями про код товарів згідно з УКТ ЗЕД та/або митний орган взяв проби (зразки) товарів чи прийняв рішення про застосування інших заходів контролю, які потребують додаткової інформації, спеціальних знань тощо, результати яких можуть вплинути, зокрема, на класифікацію товарів згідно з УКТ ЗЕД, виконання митних формальностей здійснюється у порядку, визначеному розділом IV цього Порядку, з урахуванням таких особливостей, зокрема:
6.2.1. Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою МД застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 31 Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової МД.
6.2.2. Якщо Декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою МД застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.
У такому разі відповідний код згідно з УКТ ЗЕД визначає митний орган відповідно до пункту 2 розділу II Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за № 1085/21397 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 грудня 2022 року № 455) (далі Порядок №650).
6.2.4. Якщо митний орган не визнав заявленої митної вартості товарів згідно з частиною третьою статті 54 Кодексу, митний орган приймає рішення про відмову у митному оформленні згідно зі статтею 256 Кодексу.
У картці відмови зазначається інформація, необхідна Декларанту для розрахунку забезпечення сплати митних платежів, що обчислюється з урахуванням найбільшої величини вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів та є максимально наближеним до нього та визначається на підставі наявних відомостей відповідно до статті 306 Кодексу.
Випуск товарів за тимчасовою МД у такому разі здійснюється за умови надання митному органу забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Кодексу щодо забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою з урахуванням інформації, зазначеної в картці відмови.
Відповідно до положень пп. 9-11 Порядку №650 посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення.
У разі якщо відповідно до пункту 5 або 9 цього розділу підтверджується задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, але для подальшого митного оформлення товару з дотриманням вимог законодавства необхідним є внесення змін у графу 31 митної декларації в частині опису товару, ПМО надсилає декларанту або уповноваженій ним особі електронне повідомлення, у якому зазначаються необхідні зміни в описі товару. У такому разі митний орган надає дозвіл на відкликання митної декларації через необхідність зміни опису товару у графі 31 митної декларації щодо товару, задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД якого підтверджено.
Рішення приймається у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для його класифікації.
Для прийняття Рішення використовуються відомості, які містяться у митній декларації, інших документах, поданих для митного оформлення, а також документи та відомості, надані разом із Запитом та/або у порядку, передбаченому пунктом 12 цього розділу.
Пункти 21-25 Порядку №650 регламентують, що Прийняте Рішення реєструється в Журналі Рішень та вноситься до бази даних «Класифікаційні рішення» єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (далі - ЄАІС).
Рішення є обов'язковим для митних цілей, діє три роки з дати його прийняття, крім випадків скасування або анулювання такого Рішення до закінчення строку його чинності.
У разі застосування Рішення відомості, які вносить декларант або уповноважена ним особа у графи 31 та 33 митної декларації щодо товару, якого стосується таке Рішення, мають відповідати інформації, зазначеній у графі 6 Рішення, а реєстраційний номер Рішення та дата його прийняття зазначаються у графі 44 митної декларації.
Після внесення Рішення до бази даних «Класифікаційні рішення» ЄАІС центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забезпечує оприлюднення такого Рішення на власному офіційному вебсайті.
У разі незгоди з Рішенням декларант або уповноважена ним особа має право його оскаржити відповідно до глави 4 Кодексу.
Враховуючи наведені норми, митний орган у разі невизнання заявленої у ТМД митної вартості товарів зобов'язаний прийняти рішення про відмову у митному оформленні, оскільки, як встановлено, митна вартість товарів у поданих вдруге ТМД суттєво відрізняється від митної вартості товарів, визначеної в актах про настання гарантійного випадку. Таким чином, митний орган не погодився із задекларованою вдруге митною вартістю товарів, проте не прийняв відповідного рішення згідно вимог митного законодавства, та не повідомив про це декларанта/ уповноважену особу, що також вплинуло на зміну розміру митних платежів, на які гарантом було видано індивідуальні одноразові фінансові гарантії. Так відповідач без проведення певної митної процедури та повідомлення зацікавлених осіб в односторонньому порядку змінив розміри митної вартості товарів, що призвело до зміни розміру митних платежів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зазначаючи таку підставу касаційного оскарження, як пункт 3 частини 4 ст.328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватись.
Проте, посилаючись на положення пункту 3 частини 4 ст. 328 КАС України, скаржник у цій справі вказує на неправильне застосування судами частин першої, другої, десятої статті 260, частин другої, п'ятої статті 311 МК України, незастосування до спірних правовідносин частини першої статті 291 МК України, водночас не зазначає у чому саме полягає помилка судів при застосуванні таких норм права, відсутнє послідовне обґрунтуванням скаржника, як відповідні норми (абзац, частина, пункт), на його думку, повинні застосовуватися, а також належним чином не обґрунтовує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
В цілому доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва