09 березня 2026 року
м. Київ
справа №400/10940/25
адміністративне провадження № К/990/7151/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Желєзного І. В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року
у справі № 400/10940/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2025 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2025 в загальній сумі 350131,34 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 09.08.2021 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3942 (Три тисячі дев'ятсот сорок дві) гривні 00 копійок за періоди з 01.03.2018 по 09.08.2021 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, включно з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням наступних підвищень розмірів посадових окладів грошового забезпечення ОСОБА_2 та раніше виплачених йому сум.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 року - залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 року вважати не поданою та повернути апелянту.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 січня 2026 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 року - залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом подання квитанції про сплату судового збору.
14.01.2026 року через систему "Електронний суд" від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, з підстав тимчасової відсутності коштів на його оплату.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Продовжено апелянту строк для усунення недоліку поданої апеляційної скарги на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року апелянт отримав 15.01.2026 року 17:44, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету в ЄСІТС, однак вимоги ухвали судді апеляційного суду не виконано.
20.01.2026 року через систему "Електронний суд" від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилався на те, що є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету, статтею судовий збір КЕКВ 2800 (інші поточні видатки) не виділено коштів.
Дослідивши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та відкриття апеляційного провадження у справі.
У результаті аналізу Закону України «Про судовий збір» суд резюмував, що скаржник не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.
Суд критично оцінив заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Оскільки, скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків залишеної без руху апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 року вважати не поданою та повернути апелянту.
В обґрунтування несплати судового збору у касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що зв'язку з обмеженим бюджетним фінансуванням на рахунках Військової частини НОМЕР_1 відсутні цільові кошти для сплати судового збору при поданні позовних заяв та скарг.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим.
Держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 400/10940/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний