ф
09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 810/529/17
адміністративне провадження № К/9901/61377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (Суддя: Лиска І.Г.),
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (Судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.),
у справі № 810/529/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдінг»
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдінг» (далі - позивач, ТОВ «Моваль Трейдінг») звернулось до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2017 року №0000181401, №0000191401, №0000171401, №0000201406 (т. 1 а.с. 3-11).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які базуються на висновках відповідача за результатами перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість, завищенні від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а також несвоєчасному оприбуткуванні позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства, внаслідок документального підтвердження реальності господарських операцій на виконання укладених договорів зберігання товарних залишків та по комплексному прибиранню офісних та складських приміщень, отриманих у контрагентів ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» та ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ», а також враховуючи своєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства , що підтверджується відповідними підписами бухгалтера-касира Шуст Т.С.
За наслідками розгляду справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2017 року №0000181401, №0000191401, №0000171401, №0000201406 (т. 5 а.с. 161-172, 218-224).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з нереальністю господарських операцій з контрагентами: ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» (відсутність матеріально-технічної та технологічної можливості надання ним послуг, оскільки на балансі контрагента не обліковувалися основні засоби і була недостатня кількість працюючих для прибирання значних площ за різними адресами; до перевірки не надано звітів виконаних робіт, наданих послуг, графіків прибирання приміщень) та ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ», оскільки до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні та інші первинні документи на виконання укладеного договору щодо наданих ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» послуг зберігання), що за висновком відповідача свідчить про те, що витрати відображені за рахунок отримання послуг зберігання фактично не здійснювались, а податковий кредит та фінансова звітність оформлені неправомірно, з порушенням вимог чинного законодавства.
Також відповідач посилався і на те, що перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 192 372,22 грн, оскільки згідно наданого до перевірки наказу про надання відпустки бухгалтеру-касиру ОСОБА_1 від 16.11.2015 №М-000000148, табеля обліку робочого часу за листопад 2015 року по ТОВ «Моваль Трейдінг» - в період з 16.11.2015 по 29.11.2015 року бухгалтер-касир ОСОБА_1 перебувала в відпустці і фізично не мала можливості своєчасно оприбутковувати готівкові кошти до касової книги підприємства. На касових аркушах та прибуткових касових ордерах в період за 16.11.2015 по 29.11.2015 року зазначений підпис бухгалтер-касир Шуст Т.С., яка в цей період перебувала у відпустці, а касову книгу формувала та оприбутковувала готівку після виходу з відпустки після 30.11.2015 року. Отже загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівки в касі підприємства (прибуткові ордери з № 1125-1136) складає 192 372,22 грн, що за висновком відповідача свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абз. 2 ст. 1 Указу від 12.06.1995 року № 436/95 за несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки в касі підприємства.
На підставі викладеного, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову (т. 6 а.с. 1-9).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги (т. 6 а.с. 30-34).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем на підставі пп. 75.1.2, пункту 75.1. статті 75, підпункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України документальної планової виїзної перевірки фінансово господарської діяльності ТОВ «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, контролюючим органом складено акт перевірки від 16.12.2016 № 152/10-36-14-01-13/36713153 з висновками про порушення позивачем, зокрема:
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 171 979 грн, у тому числі по періодах: - 2014 рік на суму 18 929 грн, - 2015 рік на суму 153 050 грн, та зменшено залишок від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 85 554 грн за 2014 рік та у розмірі 381 427 грн, за 1 півріччя 2016 року;
- п.198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 284 483 грн., в тому числі за періоди: жовтень 2014 року 12714 грн., листопад 2014 року 12714 грн., грудень 2014 року 12714 грн., січень 2015 року 12714 грн., лютий 2015 року 30199 грн., березень 2015 року 12714 грн., квітень 2015 року 12714 грн., травень 2015 року 12714 грн., червень 2015 року 12714 грн., липень 2015 року 12714 грн., серпень 2015 року 12714 грн., вересень 2015 року 12714 грн., жовтень 2015 року 12714 грн., листопад 2015 року 12714 грн., грудень 2015 року 12714 грн., січень 2016 року 12714 грн., лютий 2016 року 12714 грн., березень 2016 року 12714 грн., квітень 2016 року 12714 грн., травень 2016 року 12714 грн., червень 2016 року 12714 грн.;
- п.2,6 Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, внаслідок несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 192 372,22 грн (т. 1 а.с. 14-71).
За висновками судів попередніх інстанцій, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивачем за договором №10.14.К2 від 01.10.2014 року з ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ», оскільки документи складені на виконання його умов, не підтверджують факт проведення господарських операцій, що обґрунтовується відповідачем відсутністю матеріально-технічної та технологічної можливості надання вказаним контрагентом послуг, оскільки на балансі ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» не обліковувалися основні засоби і була недостатня кількість працюючих для прибирання значних площ за різними адресами (т. 1 а.с. 20-21); до перевірки не надано звітів виконаних робіт, наданих послуг, графіків прибирання приміщень. Згідно з даних ЄДРПН протягом жовтня 2014 року - червня 2016 року ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» крім ТОВ «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» надавало послуги прибирання ТОВ «ЯН ДЖЕНЕРАЛ ПРОДАКТС Україна», ДП «Клінічний санаторій «Жовтень», ТОВ «СВІТМАРК ІМПОРТ», ТОВ УКР ДІ СІ, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» - загальна площа житлової нерухомості якого становить 30 726,4 м.кв. та знаходиться за адресою м. Київ, Столичне шосе, 27 км.
Крім цього, за результатами перевірки також встановлено нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ», оскільки до перевірки позивачем не надано контролюючому органу товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні та інші первинні документи на виконання укладеного договору щодо наданих ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» послуг зберігання, що свідчить про те, що витрати відображені за рахунок отримання послуг зберігання фактично не здійснювались, а отримані позивачем від вказаного контрагента послуги за укладеним договором відображено позивачем з порушенням принципу бухгалтерського обліку (т. 1 а.с. 46, 47).
Також перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 192 372,22 грн., а саме: згідно наданого до перевірки наказу про надання відпустки бухгалтеру-касиру ОСОБА_1 від 16.11.2015 №М-000000148, табеля обліку робочого часу за листопад 2015 року по ТОВ «МОВАЛЬ ТРЕЙДІНГ» - в період з 16.11.2015 по 29.11.2015 року бухгалтер-касир ОСОБА_1 перебувала в відпустці і фізично не мала можливості своєчасно оприбутковувати готівкові кошти до касової книги підприємства. На касових аркушах та прибуткових касових ордерах в період за 16.11.2015 по 29.11.2015 року зазначений підпис бухгалтер-касир Шуст Т.С., яка в цей період перебувала у відпустці, а касову книгу формувала та оприбутковувала готівку після виходу з відпустки після 30.11.2015 року. Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівки в касі підприємства (прибуткові ордери з № 1125-1136) - 192 372,22 грн (т. 1 а.с. 66).
Отже на підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 року:
- № 0000181401, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 176 711 грн з яких: 171 979 грн - за основним платежем; 4 732 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) (т. 1 а.с. 86);
- № 0000191401, згідно з яким позивачу зменшено розмір суми від'ємного значення за податку на прибуток у сумі 466 981 грн (т. 1 а.с. 83);
- № 0000171401, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у сумі 355 604 грн, з яких: 284 483 грн - за основним платежем; 71 121 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) (т. 1 а.с. 84);
- № 0000201406, згідно якого до позивача за порушення законодавства з регулювання обігу готівки (п. 2.6. Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), на підставі абз. 2 ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 року № 436/95 застосовані штрафні санкції в розмірі 961 866,10 грн (192 372,22 * 5 = 961 866,10 грн) (т. 1 а.с. 88, 89).
Незгода з прийняттям вищенаведених податкових повідомлень-рішень стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Так, задовольняючи адміністративний позов і скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій на виконання укладених договорів з ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» та ТОВ «ЄВРОТРАНСОІЛ», відхиливши посилання скаржника на отриману від інших контролюючих органів інформацію з посиланням на те, що остання не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки не розкриває суті господарських операцій. До того ж, суди попередніх інстанцій не погодились з висновком відповідача про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 192 372,22 грн, посилаючись на те, що в прибуткових касових ордерах в період з 16 по 19 листопада 2015 року містяться підписи бухгалтера-касира ОСОБА_1 (т. 5 а.с. 161-172, 218-224).
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2015) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
При цьому згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №823/1620/16 (адміністративне провадження №К/9901/42086/18), від 19 січня 2021 року у справі № 810/3259/15 (адміністративне провадження № К/9901/27530/18), але не виключно.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, оцінюючі спірні правовідносини в контексті документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» та ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ», судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Між позивачем (замовник) та ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» (виконавець) укладено договір від 01.10.2014 року № 10.14.К2 на комплексне прибирання приміщень, яким передбачено проведення робіт з комплексного прибирання складських та офісних приміщень за адресою: Київська обл., с. Тарасівка, вул. Київська 1-Б, до вказаного договору сторонами укладено додаткові угоди № 1, 2 (т. 1 а.с. 125-128, 130-131).
Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору, сторонами оформлені податкові накладні, акти надання послу та акти прийому-передачі виконаних робіт (т.1 а.с. 133-174), а оплата по договору здійснювалась позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ», що за висновками судів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 175-176).
До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до надісланого позивачу листа від ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» № 9.2.2 від 07.03.2017, прибирання територій ТОВ «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ», згідно з договором № 10.14К2 на комплексне прибирання приміщень від 01.10.2014 проводилося власними силами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) та залученими силами (субпідрядниками) і на підтвердження залучення ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» субпідрядників, до суду надано договори укладені між ТОВ «ПРОФКЛІНІНГ ЮНІВЕРСАЛ» та ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП», ТОВ «МАРЛОН СИСТЕМ», ТОВ «БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ ТРЕЙД» (т.4 а.с. 47-111).
Також судами попередніх інстанцій встановлено і те, що між позивачем, ТОВ «Моваль Трейдинг» (замовник) та ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» (виконавець) укладено договір відповідального зберігання від 02.02.2015 року № 020215, відповідно до якого замовник зобов'язується передати, а виконавець прийняти на відповідне зберігання харчову продукцію (т. 1 а.с. 117-118).
На виконання умов укладеного договору сторонами оформлені податкова накладна та акт надання послуг (т. 1 а.с. 119-120), а оплата по договору здійснювалась позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ», що підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с.121-124). До того ж, судами встановлено, що наявність у позивача орендованого майна підтверджується договором орендованого майна № 10/01/11 від 10.01.2011 року, укладеним з ТОВ «Укр Ді Сі», додатковими угодами, актами приймання-передачі майна, а також технічним паспортом на громадський будинок (т.4 а.с. 112-138).
Крім цього, судами встановлено, що з метою подальшої реалізацію товару, який зберігався у ТОВ «ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ», позивачем надано ряд наступних укладених договорів: - між ТОВ «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» (постачальник) та ТОВ «ТБ «Амстор» (покупець) укладено договір № 20 від 31.12.2010 на поставку товару на умовах СІР (рампа торгівельного центру в місці поставки згідно замовлення покупця) і до договору підписано специфікацію, протокол розбіжностей, додаткові угоди; - договір поставки № 466 від 01.04.2014 укладений між позивачем та ТОВ «ЛАБР», додаткові угоди, протоколи розбіжностей, видаткові накладні; - договір поставки №11/03/14С від 19.03.2014 укладений між позивачем та ТОВ «ICIДА-IVF» (підприємства з іноземними інвестиціями), додаткові угоди, видаткові накладні; - договір поставки №77 від 01.01.2014, укладений між позивачем та ТОВ «ТАВРІЯ-В», додаткова угода, протокол розбіжностей, заявка на поставку, графік поставок, видаткові накладні; -договір поставки №570 від 01.04.2014, укладений між позивачем та ТОВ «НОРДОН», додаткові угоди, протоколи розбіжностей, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; - договори поставки та надання послуг №26550, 24718 від 01.09.2015, 01.01.2011, укладені між позивачем та ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», додаткові угоди, товарні накладні, транспортні накладні, товарно-транспортні накладні, протоколи розбіжностей (т. 4 а.с. 141-170, т. 5 а.с. 3-155). Також, в додаток до вищенаведеного, позивачем контролюючому органу надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку які прийнято податковим органом відповідно до квитанцій (т. 4 а.с. 82-89).
Отже судами попередніх інстанцій за результатами сукупної оцінки первинних документів встановлено документальне підтвердження факту виконання робіт та оплати їх вартості, тоді, як господарські операції були належним чином відображені позивачем у бухгалтерському обліку та податковій звітності; право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується відповідними податковими накладними, а формування витрат у деклараціях з податку на прибуток - видатковими накладними, що в свою чергу не спростовано доводами касаційної скарги відповідача в контексті правильності висновків судів попередніх інстанцій за результатами сукупної оцінки доказів у справі.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що як в акті перевірки, так і в доводах касаційної скарги скаржник посилається на те, що в ході аналізу діяльності ТОВ «Профклінінг юніверсал» встановлено відсутність у останнього матеріально-технічної та технологічної можливості надання послуг за договором № 10.14.К2 від 01 жовтня 2014 року, оскільки на момент операції на балансі ТОВ «Профклінінг юніверсал» не обліковувалися основні засоби, недостатня кількість працюючих для прибирання значних площ за різними адресами і до перевірки не надано звітів виконаних робіт, наданих послуг, графіків прибирання приміщень, а на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ТД «Євротрансоіл» до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні та інші первинні документи.
Однак суди попередніх інстанцій відхилили такі доводи контролюючого органу, посилаючись на індивідуальну відповідальність платника та враховуючи наявність в матеріалах справи підтверджуючих документів реальності господарських операцій, оцінку яким було надано під час судового розгляду справи, що також не спростовано відповідачем доводами касаційної скарги.
Крім цього, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента, враховуючи висновки судів про документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій.
До того ж, з дослідженого судами попередніх інстанцій акту перевірки суди встановили, що відповідачем не перевірявся факт виконання робіт контрагентами позивача і не здійснювався безпосередній аналіз фінансово-господарських документів, а лише була врахована податкова інформація інших контролюючих органів відносно контрагентів позивача, яка вірно відхилена судами попередніх інстанцій з посиланням на вищезазначені обставини.
В даному контексті колегія суддів звертає увагу, що висновки контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій зроблено виключно на підставі інформації, наявної в базі даних ДФС відносно стосовно контрагентів позивача про відсутність в останніх основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів і складських приміщень, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер, а посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, враховуючи документальне підтвердження реальності господарських операцій первинними документами, що не спростовано доводами касаційної скарги і відповідає побідній правовій позиції Верховного Суду в контексті використання такої інформації контролюючим органом, як доказ нереальності господарських операцій, викладеній в постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17 (адміністративне провадження № К/9901/35909/18), але не виключно.
Крім цього, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в доводах касаційної скарги скаржник лише цитує висновки акта перевірки, не вказуючи, в чому неправомірність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, які в сукупності свідчать про достатність наданих позивачем доказів у справі для підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Профклінінг юніверсал» та ТОВ «ТД «Євротрансоіл».
Крім цього, надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування останнім готівкових коштів в касі підприємства, суди попередніх інстанцій керувались наступним.
Так, пунктом 2,6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637) встановлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використання РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, значеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
До того ж, у відповідності до вимог абз. 2 ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ТОВ «Моваль Трейдинг» має центральну касу, веде одну касову книгу в центральній касі для обліку операцій з готівкою в національній валюті, яка пронумерована, прошнурована та скріплена відбитком печатки підприємства, а кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства; записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі, а за відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не проводяться; щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.
Під час дослідження прибуткових касових ордерів судами встановлено, що останні містять підпис бухгалтера-касира ОСОБА_1 за період з 16.11.2015 по 29.11.2015 р. (т. 1 а.с. 92, 95, 97, 99, 100, 101, 106, 108, 110, 112, 114, 116), що за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи спростовує висновки контролюючого органу щодо несвоєчасного оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 192 372,22 грн за вищенаведений період та доводить протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000201406, яким до позивача застосовані штрафні санкції.
В даному контексті колегія суддів звертає увагу, що позивачем у відзиві на касаційну скаргу зауважено на тому, що доказів підроблення підпису касира підприємства, або відповідних експертиз відповідачем не проводилось, тоді, як вказує позивач, ним під час судового розгляду надавались касові чеки здавання готівки до банку (дата збігається з касовим ордером), табелі робочого часу касиру (т. 4 а.с. 176), в яких продубльовано вихід касира на роботу на одну годину кожного дня і в судовому засіданні в суді першої інстанції касир ОСОБА_1 підтвердила достовірність даних документів. Тоді, як вказує представник позивача, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обов'язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем в касаційній скарзі лише дублюються висновки акта перевірки в контексті зафіксованого порушення в частині несвоєчасності оприбуткування готівки у касі підприємства, без врахування при цьому вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій в розрізі надання оцінки спірному питанню нарахування штрафних санкцій, а лише містять посилання на необхідність переоцінки доказів у справі, або їх додаткової оцінки судом касаційної інстанції, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Отже загалом доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження реальності господарських операцій і правомірне формування податкового кредиту за їх наслідками, як і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час висновку про документальне підтвердження оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства, а лише містять посилання на переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 810/529/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
Л.І. Бившева