09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 420/7248/23
адміністративне провадження № К/990/4999/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа військова частина НОМЕР_3 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою адвокатки Окольчишиної Ірини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (головуючий суддя Попов В.Ф.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді: Бітов А. І., Лук'янчук О.В.),
І. Суть спору
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач І, відповідач ІІ, ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки ОСОБА_1 про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року включно згідно Додатку №1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати позивачу довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року включно згідно Додатку №1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_4 , яка є структурним підрозділом ВЧ НОМЕР_3 та безпосередньо перебуває на її фінансовому забезпеченні.
З 13.04.2022 року позивач був відряджений у підпорядкування Операції об'єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС, що підтверджується даними посвідчення про відрядження. Відповідно до наказу Командувача об'єднаних сил від 10.06.2022 вибув зі складу угрупування об'єднаних сил, на відбитку печатки вказана ВЧ НОМЕР_1 . На відбитку печатки на посвідченні про відрядження також вказана ВЧ НОМЕР_1 . Додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн. у спірний період виплачувалась. З 11.06.2022 по 28.08.2022 довідка про участь у бойових діях видавалась та додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях виплачувалась. Підставою для її нарахування стала довідка, видана ВЧ НОМЕР_1 .
Проте у спірний період позивач також перебував у відрядженні у складі ВЧ НОМЕР_1 та знаходився у районах ведення бойових дій і брав безпосередню участь у таких діях, однак документального підтвердження цьому відповідач не надав. Безпосередня участь у бойових діях підтверджується листом командира ВЧ НОМЕР_3 №350/303/2/2252 від 28.12.2022, листом командира ВЧ НОМЕР_5 від 13.01.2023 та листом фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 №350/147/2/185 пс від 03.02.2023 року. Оскільки ВЧ НОМЕР_1 не надала довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях та про безпосереднє перебування в районах проведення таких дій у спірний період, то це позбавило можливості ВЧ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року.
За таких обставин позивач, вважає що відповідачем допущено протиправну бездіяльність та просить задовольнити позовні вимоги.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_4 , яка перебуває у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .
Згідно посвідчення про відрядження №372/2/15 військової частини НОМЕР_4 старший солдат ОСОБА_1 був відряджений в розпорядження Командування Операції Об'єднаних Сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС з 13.04.2022 на підставі наказу Начальника ГШ ЗС України від 07.04.2022 №374/дск.
Відповідно до витягу з наказу командира В/Ч НОМЕР_4 від 13.04.2022 №77 ОСОБА_1 з 13.04.2022 вибув у відрядження з ВЧ НОМЕР_4 у розпорядження Командувача ООС з метою виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_4 від 31.08.2022 №220 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув із відрядження 31.08.2022 зі складу сил та засобів, які приймали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях до вч НОМЕР_4 .
У посвідченні про відрядження стоїть відмітка про вибуття позивача у відрядження 13.04.2022, міститься підпис та штамп гербової печатки ВЧ НОМЕР_4 .
Далі у графі "прибув" зазначено, що 13.04.2023р. позивач прибув до В/Ч НОМЕР_1 , міститься підпис та штамп гербової печатки ВЧ НОМЕР_2 .
У наступній графі "вибув" зазначається ВЧ НОМЕР_1 , вписана дата 10.06.2022, міститься підпис та штамп гербової печатки ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу Командувача угруповання об'єднаних сил (по стройовій частині) №74/дск від 07.04.2022 ОСОБА_1 прибув з ВЧ НОМЕР_4 13.04.2022 до складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях з метою виконання службових завдань.
Наказом Командувача угруповання об'єднаних сил (по стройовій частині) №109/дск від 10.06.2022 позивач вибув зі складу угруповання об'єднаних сил до складу оперативно-стратегічного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 10.06.2022 на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.06.2022 №3912, бойового розпорядження Командувача угруповання об'єднаних сил від 10.06.2022 №БР-418г.
У листі фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 №350/147/2/185 пс від 03.02.2023 зазначено, що за період з 11.06.2022 по 28.08.2022 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн. на місяць, пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях. Документальні підтвердження про безпосередню участь у бойових діях старшого солдата ОСОБА_1 за період з 13.04.2022 по 10.06.2022 відсутні.
У листі ВЧ НОМЕР_5 від 13.01.2023 №350/174/28/47/пс зазначено, що з метою виконання службових (бойових) завдань згідно рапорту бригадного генерала ОСОБА_2 та Наказу Командувача угруповання об'єднаних сил від 07 квітня 2022 року №74/дск старший солдат ОСОБА_1 був відряджений до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
У подальшому на адресу військової частини НОМЕР_3 за вхідним №1168/2 від 01 листопада 2022 року надійшла довідка від 07 жовтня 2022 року №ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_2 /8/1337 про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі оперативно-стратегічного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у період з 11 червня 2022 року по 28 серпня 2022 року старшого солдата ОСОБА_1 .
Документальне підтвердження про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) та перебування безпосередньо у районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) старшого солдата ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2022 року на адресу В/Ч НОМЕР_3 не надходило та не надавалось.
У той же час, у листі ВЧ НОМЕР_3 від 28.12.2022 №350/303/2/2252 зазначено, що позивач дійсно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 24.02.2022 по 29.08.2022 включно.
Водночас, відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 12.06.2023 №313/11/546 старший солдат ОСОБА_1 за 2022 рік у відрядженні у ВЧ НОМЕР_1 не перебував.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 27.04.2023 №313/11/2471 гербова печатка ВЧ НОМЕР_1 II в період з 30.04.2018 по 05.03.2022 використовувалась на об'єднаному командному пункті Об'єднаних сил, керівництво на якому здійснювалось Командувачем об'єднаних сил апарату Головнокомандувача Збройних Сил України. Зазначений орган військового управління в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 не перебував та управління ним не здійснювалось.
З 05.03.2022 по 10.06.2022 відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_6 від 27.04.2023 № 313/11/2470 гербова печатка ВЧ НОМЕР_1 II використовувалась Угрупованням об'єднаних сил, керівництво на якому здійснювалось Командувачем відповідного угруповання. Зазначений орган військового управління в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 не перебував та управління ним не здійснювалось.
У довідці ВЧ НОМЕР_1 від 27.04.2023 № 313/11/2468 зазначено, що довідка ВЧ НОМЕР_1 від 07.10.2022 року № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_2 /8/1337 не реєструвалася.
ОСОБА_1 не рахується таким, що прибув до складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національно безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецький та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у наказі командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".
Натомість, 28.07.2023 ВЧ НОМЕР_3 видала довідку №396 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, якою підтвердила, що старший солдат ОСОБА_1 у період з 13.04.2022 по 10.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Підставою для видачі вказаної довідки зазначено: витяг із наказу угруповання об'єднаних сил (по стройовій частині) №74/дск від 07.04.2022, витяг з наказу командувача угруповання об'єднаних сил (по стройовій частині) №109/дск від 10.06.2022 Вказана довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Вважаючи протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невидачі такої довідки ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Телеграми №248/1298.
Водночас, у справі відсутні докази, передбачені Телеграмою №248/1298 та Окремим дорученням, а саме бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу, довідки командира військової частини із зазначенням документів, що визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 Окремого доручення, які підтверджують участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 13.04.2022 по 10.06.2022.
Також, суд першої інстанції не прийняв як доказ довідку позивача про безпосередню учать особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка видана ВЧ НОМЕР_3 , оскільки така довідка видана військовою частиною яка відправила позивача у відрядження в період з 13.04.2022 по 10.06.2022. Однак, Телеграмою та Окремим дорученням чітко визначено, що така довідка має надаватися саме тією військовою частиною, в якій військовослужбовець здійснював таку безпосередню участь, а не військовою частиною, з якої військовослужбовця було направлено у відрядження. Відповідно, така довідка має бути надана ВЧ НОМЕР_1 або ВЧ НОМЕР_1 II.
Зазначена позиція підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Водночас, суд апеляційної інстанції вказав, що лише проходження військовослужбовцем військової служби на території Донецької області не є підставою для видачі довідки про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, та, відповідно, для виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі.
Суд апеляційної інстанції також не прийняв як доказ довідку військової частини НОМЕР_3 від 28.07.2023р. №396, відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 у період з 13.04.2022 по 10.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, оскільки вона не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача не існувало документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, складення яких передбачено Окремим дорученням, а тому відсутні підстави стверджувати, що у спірних відносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокатка Окольчишина Ірина Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із цією касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03 березня 2026 року (у зв'язку з обранням судді Губської О. А. до Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М.В., Мельник-Томенко Ж. М.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме: пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану", та телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 щодо належного суб'єкта, зобов'язаного видавати довідку про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Також скаржник посилається на підпункт а) пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу, та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв як достовірні надані докази та пояснення військової частини НОМЕР_1 , яка заперечила факт перебування позивача у її підпорядкуванні, посилаючись на те, що Об'єднаний командний пункт Об'єднаних Сил, куди був відряджений позивач, їй не підпорядковувався, а також вказала на відсутність у неї документів та інформації про участь позивача у бойових діях у період з 13 квітня до 10 червня 2022 року.
Автор скарги наголошує, що суд не надав цим твердженням належної критичної оцінки, хоча вони мали вирішальне значення для справи.
У підтримку своєї позиції скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №826/7869/17, в якій розкрито поняття оперативного угруповання військ, а також структуру ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини НОМЕР_1 ). У постанові, зокрема, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 (військової частини НОМЕР_1 ) складається з двох ключових структур:
- Головного командного центру Збройних Сил України, який призначений для організації бойового управління Збройними Силами України у т.ч. частинами безпосереднього підпорядкування;
- структурних підрозділів Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, які в особливий період здійснюють безпосереднє управління військами у ході ведення міжвидової операції оперативно - стратегічного угруповання.
На думку скаржника відповідач наділений повноваженнями створювати необхідні оперативно - стратегічні угруповання, чим і пояснюється наявність у створених оперативно-стратегічних угрупувань (ООС, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ). А оскільки вказані угрупування є тимчасовими, створюються для виконання певних завдань і не є юридичними особами, то Військова частина НОМЕР_1 і є належним відповідачем в цій справі.
За таких обставин на думку скаржника, Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 мають один і той самий код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , натомість, суд апеляційної інстанції взяв до уваги пояснення та докази Військової частини НОМЕР_2 , яка не є юридичною особою і в розумінні КАС України не є суб'єктом владних повноважень.
Водночас у поясненнях на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 заначила, що у посвідченні про відрядження помилково вказано, що старший солдат ОСОБА_1 був відряджений в підпорядкування командувача ООС оскільки на час видання цього посвідчення заходи Операції об'єднаних сил були завершені в зв'язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації, тимчасовою окупацією частини території України та введенням воєнного стану в Україні. Водночас відповідне посвідчення про відрядження також містить гербові печатки "Військова частина НОМЕР_1 ІІ", але будь-яких записів в ньому вони не засвідчують. Вказана гербова печатка та кутовий штам використовувалась, відповідно до пункту 2 Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Начальником Генерального штабу Збройних Сил України: угрупованням об'єднаних сил в період з 05.03.2022 по 10.06.2022, а згодом оперативно-тактичним угрупуванням " ІНФОРМАЦІЯ_4 " в період з 11.06.2022 по 14.03.2024, які перебували в підпорядкуванні оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Натомість, зазначені вище органи військового управління в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 ніколи не перебували та управління ними військова частина НОМЕР_1 не здійснювала, а гербова печатка "Військова частина НОМЕР_2 " використовувалась у зазначених органах військового управління лише для ведення діловодства.
Окрім того відповідно до наказу командувача угруповання об'єднаних сил (по стройовій частині) від 10.06.2022 № 109/дск, позивач вибув зі складу угруповання об'єднаних сил до складу оперативно-тактичного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 10.06.2022 на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.06.2022 №3912 та бойового розпорядження Командувача угруповання об'єднаних сил від 10.06.2022 № БР-418т.
За таких обставин позивач в період з 13.04.2022 по 10.06.2022 включно перебував у складі Угруповання об'єднаних сил та в відрядженні в військовій частині НОМЕР_1 не знаходився.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
VІІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
При цьому, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 "вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах".
Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб'єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.
Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 липня 2022 року № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв'язку з ненадання військовою частиною НОМЕР_1 довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня до 10 червня 2022 року включно згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначили, що позивач не довів своєї участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в межах спірного періоду.
Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.
Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно поклався на твердження військової частини НОМЕР_1 , яка заперечила свою належність до цієї справи, не надавши критичної оцінки цим поясненням і не врахувавши структуру військової частини НОМЕР_1 .
Окрім того, скаржник вказує, що відсутність належних документів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах не може нівелювати інших доказів його участі в бойових діях та заходах, а відповідальність за неналежне ведення документації має нести військова частина, а не військовослужбовець.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка є структурних підрозділом та перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до посвідчення про відрядження від 13 квітня 2022 року №372/2/15, позивач був відряджений у підпорядкування Командувача операції Об'єднаних сил для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС з 13 квітня 2022 року. Факт прибуття та вибуття позивача до місця відрядження засвідчено гербовою печаткою військової частини НОМЕР_1 II, на якій вказано код ЄДРПОУ НОМЕР_7 (арк.спр.9, 105).
Підстава видачі посвідчення: наказ начальника ГШ ЗС України від 7 квітня 2022 року №374/дск).
Судами попередніх інстанцій так і не було з'ясовано, куди фактично був відряджений військовослужбовець ОСОБА_1 , які саме функції та завдання він виконував у районі проведення ООС, хто здійснював управління його діями, чиїм наказам він підпорядковувався, а саме головне у складі якого тактичного угруповання і якої військової частини він проходив службу в період з 13 квітня до 10 червня 2022 року.
Суди попередніх інстанцій також проігнорували аргументи відповідача про те, що Командувач Об'єднаних сил, в підпорядкування якого в період, що є предметом спору, було відряджено позивача, та ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) є різними посадовими особами, які очолюють різні військові формування. Окрім того судами попередніх інстанцій не взято до уваги ту обставину, що з 24 лютого 2022 року об'єднаний командний пункт Об'єднаних сил було розформовано, а гербова печатка та кутовий штамп військової частини НОМЕР_1 II передавалися іншим угрупованням у зоні бойових дій.
Окрім того, суд першої інстанції залишив без уваги, те що Міністерство оборони України, не надало інформацію яка витребувана ухвалою суду від 17 липня 2023 року, зокрема, щодо проходження служби позивачем у спірний період, щодо правого статусу та організаційного співвідношення військових частин НОМЕР_6 та 0135 II та щодо видачі довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 13.04.2022 до 10.06.2022 та не вжив необхідних процесуальних заходів відповідно до положень КАС України (арк.спр. 90-91).
Також суди попередніх інстанцій не врахували того, що недотримання органами військового управління та військових частин (установ) вимог стосовно обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів чи наявність окремих недоліків документів, складених уповноваженими особами, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.
Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з'ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
Верховний Суд застосував аналогічний підхід при розгляді справ № 400/3532/23 від 08 травня 2025 року та №420/7250/23 від 30 травня 2025 року у подібних правовідносинах.
Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу адвокатки Окольчишиної Ірини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко