про залишення касаційної скарги без руху
09 березня 2026 року
м. Київ
справа №380/3039/25
адміністративне провадження №К/990/8345/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 380/3039/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 27.12.2024, із врахуванням раніше виплачених сум.
Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026, позов задоволено.
На адресу Верховного Суду 24.02.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ у Львівській області, в якій відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
ГУ ПФУ у Львівській області, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначає пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із зазначенням обставин, які передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 , позивачка у справі, відноситься саме до членів сім'ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані.
Водночас, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, та вказуючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відповідач жодним чином не наводить відповідного обґрунтування та вмотивованої аргументації зазначеним ним обставинам.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Крім цього, ГУ ПФУ у Львівській області вказано підставою касаційного оскарження, серед іншого, і пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому колегією суддів враховано, що пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Суд також звертає увагу заявника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі має бути зазначено, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Заявником касаційної скарги не наведено належного обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, та обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі, а отже підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відсутня.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає недоведенним посилання заявника касаційної скарги на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, зокрема, пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, та не наведено належного обґрунтування обставин, які передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що в касаційній скарзі відповідач стверджує, що пред'явник посвідчення ОСОБА_1 на всій території України має пільги та компенсації, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а не на нарахування та виплату пенсії, відповідно до пункту «г» статті 77 цього Закону у розмірі 25% або 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону №1058.
Водночас, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), відповідач посилається на практику Верховного Суду, де судом касаційної інстанції підтверджено висновок судів про наявність у позивача права на підвищення до пенсії із розрахунку 25% як члену сім'ї репресованої особи, а не 50% як репресованій особі, яку було реабілітовано.
Отже, касаційна скарга ГУ ПФУ у Львівській області в частині належних обґрунтувань зазначеної ним підстави касаційного оскарження містить суперечності та розбіжності, що свідчить про невизначеність скаржника щодо своєї правової позиції в частині оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, де чітко вказати підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини четвертої статті 328 КАС України та навести обґрунтування, які визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу, а також надати копії уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 44, 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 380/3039/25 - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін