09 березня 2026 року
м. Київ
справа №120/18778/23
адміністративне провадження №К/990/9506/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Желєзного І.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №120/18778/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Вінницького апеляційного суду, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум суддівської винагороди,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Вінницького апеляційного суду, в якому просила:
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та Вінницького апеляційного суду щодо нарахування і виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за періоди з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 471 097,00 грн, 01.01.2022 по 31.12.2022 у розмірі 471 097,00 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 у розмірі 665 808,00 грн з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державну казначейську службу України.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Вінницького апеляційного суду у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Вінницький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21.01.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Міністерство юстиції України із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/18778/23.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 скасовано, прийнято нову постанову, якою заяву Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення суду задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №120/17887/23 шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, яка становить - 1 403 377 грн з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
У подальшому до апеляційного суду від позивачки надійшла заява про виправлення описки у резолютивній частині вказаної вище постанови.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 клопотання ОСОБА_1 про виправлення описки в резолютивній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 задоволено. Доповнено резолютивну частину постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 інформацією про учасників справи: Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ); Боржник: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, адреса: вул. Бастіона, 6, м. Київ, 01601).
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, 02.03.2026 Державна казначейська служба України через підсистему "Електронний суд" подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 3328,00 грн.
Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» складає 2662,40 грн.
Разом з тим, у тексті касаційної скарги міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що у період воєнного стану видатки державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. З огляду на зазначене, враховуючи ситуацію, яка склалася у зв'язку із збройною агресією рф, скаржник зазначає, що не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору.
Перевіривши указане клопотання, Суд зазначає таке.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб'єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи те, що суб'єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансового забезпечення, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору. Тобто, належні обґрунтування підстав про звільнення від сплати судового збору відсутні, відповідні докази не надано.
За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України,
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №120/18778/23 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
І.В. Желєзний,
О.Р. Радишевська ,
Судді Верховного Суду