09 березня 2026 року
м. Київ
справа №520/3028/25
адміністративне провадження №К/990/9107/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Желєзного І.В., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №520/3028/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військовий інститут танкових військ "Харківський політехнічний інститут" про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військовий інститут танкових військ "Харківський політехнічний інститут", в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.12.2023 за №360 в частині притягнення до повної матеріальної та дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та в частині невиплати премії за грудень 2023 ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №360 від 25.12.2023, яким, відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX, дії командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 визнано протиправним та притягнуто до повної матеріальної відповідальності за нанесення шкоди державі (здійснення надлишкових виплат грошових коштів) на загальну суму 354 143 грн 38 коп.
В решті задоволення позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 16.02.2026 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2026 зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
27.02.2026 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» вдруге подала касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №520/3028/25.
Встановлено, що скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку, в обґрунтування якого зазначено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. На переконання скаржника, після отримання ухвали Касаційного адміністративного суду від 26.02.2026 усунуто обставини, які зазначені в ній, як підстави для повернення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно з відомостями "КП Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали Верховного Суду від 26.02.2026 про повернення касаційної скарги у справі №520/3028/25, провадження №К/990/6699/26, отримана військовою частиною НОМЕР_1 шляхом доставки до електронного кабінету 26.02.2026 о 14:16. Повторно касаційну скаргу подано відповідачем до Верховного Суду 27.02.2026 через підсистему «Електронний суд».
З огляду на доводи, наведені відповідачем в обґрунтування клопотання про поновлення строку, враховуючи те, що повторно касаційну скаргу подано без суттєвих затримок та зайвих зволікань, наявні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, в зв'язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі відповідач указує, що подає касаційну скаргу на підставі пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме обґрунтування поважності пропуску строку на звернення до суду виключно фактом проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України, без врахування фактичних обставин проходження ним служби, зволікання ним в зверненні до суду для захисту своїх прав.
Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Суд указує, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Разом з тим доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовими рішеннями та установленою судовою практикою вирішення спорів у подібних правовідносинах, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
За таких підстав, Суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи на відсутності висновків щодо:
- частини четвертої статті 246 КАС України в частині обов'язку суду зазначити в мотивувальній частині рішення: обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
- підпункту в пункту 3 частини першої статті 322 КАС України в частині обов'язку суду апеляційної інстанції зазначити в мотивувальній частині постанови мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі;
- частини другої статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" в частині встановлення військовою частиною НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування щодо позивача всіх обставин, які є умовами для притягнення його до відповідальності;
- частин 2, 5 статті 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" в частині виконання посадовими особами військової частини НОМЕР_1 обов'язку щодо призначення службового розслідування за фактом спричинення позивачем шкоди державі;
- пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, якою встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, оскільки судом апеляційної інстанції задоволено клопотання по витратам на правничу допомогу, які не поніс позивач та які не пов'язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування цієї норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас, скаржником у касаційній скарзі не наведено обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновків щодо застосування таких норм. Скаржник також не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретних норм права та як, на думку скаржника, ці норми повинні застосовуватися, а також не обґрунтовано підстав необхідності таких висновків у подібних правовідносинах.
Ба більше, скаржником у касаційній скарзі вказано загальні норми права (частина четверта статті 246, підпункт в пункту 3 частини першої статті 322, пункт 1 частини третьої статті 134 КАС України), що в свою чергу унеможливлює сформування висновків щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як, на думку скаржника, неправильно.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
За таких обставин Суд уважає, що скаржник не навів належного обґрунтування можливості касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надіслання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції з доказами надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 328- 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №520/3028/25 - задовольнити.
Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №520/3028/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
І.В. Желєзний
А.В. Жук ,
Судді Верховного Суду