09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 520/5407/25
касаційне провадження № К/990/8436/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 520/5407/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САТІНТ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «САТІНТ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026, позов задоволено частково.
У подальшому до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 520/5407/25.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САТІНТ» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 520/5407/25 задоволено частково.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САТІНТ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 500 (п'ятсот) гривень та за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
У свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/5407/25.
Враховуючи положення статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, після його ухвалення стає невід'ємною частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті.
Так, додаткова постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі №520/5407/25, яка є справою незначної складності, не підлягає касаційному оскарженню.
Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 520/5407/25 відмовити.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер В.П. Юрченко