09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 460/10458/24
касаційне провадження №К/990/8646/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 460/10458/24 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 460/10458/24.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд зауважує, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, відповідач не навів належних обґрунтувань щодо порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та не навів аргументи в обґрунтування своєї позиції.
У касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження.
У такому разі слід звернути його увагу на те, що в касаційній скарзі чітко зазначається у чому саме полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (обов'язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Так, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу відповідача, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім іншого, відповідно до пункту 7 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Згідно з вимогами статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Враховуючи зміст вищенаведених норм, а також те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 15.10.2025, а касаційна скарга подана 25.02.2026, Суд дійшов висновку про пропуск скаржником строку на касаційне оскарження.
Також скаржник просив поновити йому строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 з хронологією попереднього звернення відповідача з касаційними скаргами у цій справі, проте без жодного мотивування об'єктивності причин неможливості усунення недоліків касаційних скарг при попередньому їх поданні.
Відповідно до приписів частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Таким чином, на виконання вимог статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу в 10-денний строк запропоновано вказати підстави касаційного оскарження судових рішень та звернутися з належно вмотивованим клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, при цьому, зазначивши поважні причини його пропуску.
На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 460/10458/24 відмовити.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 460/10458/24 залишити без руху.
Надати Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Гончарова
В.П. Юрченко
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду