Справа 185/863/26
Провадження № 1-кп/185/1050/26
іменем України
10 березня 2026 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12025041400000388 від 28 серпня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Лукім'я Полтавської області, громадянина України, який зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця
м. Обухів, громадянина України, яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
потерпілого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
установив:
Суть питання, що вирішується ухвалою і за чиєю ініціативою розглядається
У провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на 60 днів та обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання на два місяці.
В обгрунтування клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначає, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, на підставі достатніх доказів, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, та спростовують можливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
В обгрунтування клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 , зазначає, що метою та підставою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Позиції учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання про продовження запобіжних заходів обвинуваченим.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти продовження строку тримання під вартою заперечував, зазначив, що має намір продовжити військову службу. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт під нагляд командира або на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Захисник ОСОБА_7 щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 категорично заперечував, посилаючись на те, що з серпня 2025 року останній перебуває під вартою, свідки сторони обвинувачення допитані під час досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність, а ризики, на які посилається сторона обвинувачення, з часу досудового розслідування не змінилися. Просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Проти продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_4 захисник не заперечував.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався
Суд, заслухавши учасників процесу, дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
При вирішенні питання щодо дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням учасників сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, розбій, спрямований на заволодіння майном, вчинений групою осіб, в умовах воєнного стану, за яке санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів згідно зі ст. 12 КК України.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на таке.
Ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду
На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 187 КК України відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими кримінальними правопорушеннями проти власності, життя чи здоров'я особи, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Такий ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений має мотив та реальну можливість здійснити вплив на свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування чи застосування насильницьких дій.
Заперечення захисника про відсутність ризику у зв'язку з допитом свідків під час досудового розслідування не є переконливими. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 та ст. 224 КПК України, показання свідків під час досудового розслідування надаються слідчому або прокурору, тоді як під час судового розгляду вони отримуються шляхом безпосереднього усного допиту в судовому засіданні. Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку ст. 225 КПК.
Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків зберігається не лише на стадії досудового розслідування, але й на стадії судового розгляду - до моменту їх допиту судом. Оскільки свідки ще не допитані, зазначений ризик продовжує існувати, що обумовлює необхідність запобігання можливому впливу з боку обвинуваченого.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення
Підтверджується тим, що знаходячись на свободі ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зухвалий характер злочину у вчиненні якого обвинувачується останній, свідчить про підвищену небезпеку останнього, а тому є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищевказані обставини свідчать про наявність ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На теперішній час вищевказані ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо застосування більш м'якого запобіжного заходу
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого, зокрема ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Лукім'я, Полтавської області, з професійно-технічною освітою, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець в спеціальному званні молодший сержант військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, інші наведені у цій ухвалі дані про обвинуваченого, що, однак не нівелює встановлені судом ризики.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов'язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Обґрунтовуючи неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу прокурор послався на встановлені під час досудового розслідування та відображені у його клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що основним є ризик переховування від суду, у зв'язку з чим, лише тримання під вартою здатне забезпечити мету застосування запобіжного заходу, а не жоден більш м'який запобіжний захід.
Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти власності та життя чи здоров'я особи, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому вважає необхідним продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Таку аргументацію, з огляду на доведеність усіх наявних ризиків суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим і його захисником, кожним окремо на його користь, проте в даному конкретному випадку доходить переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
При постановленні даної ухвали, суд, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 при продовженні застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд доходить таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор.
Відповідно до вимог ст. ст. 194, 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу та покладених на обвинуваченого обов'язків, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію й обов'язки скасовуються.
Враховуючи, що до спливу строку особистого зобов'язання обвинуваченого ОСОБА_4 судове провадження не буде завершене, будь-яких нових доводів та обставин, які не були б відомі і враховані при обранні щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання і які свідчили про необхідність її зміни, суду надано не було, а тому суд доходить переконання про необхідність продовження строку особистого зобов'язання на два місяці.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 336, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 строком на 60 днів - до 08 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_4 , з раніше визначеним обсягом обов'язків ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду в Дніпропетровській області від 02.12.2025 на строк два місяці до 10.05.2026 року включно.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 10.03.2026.
Суддя ОСОБА_1