Справа № 182/1264/26
Провадження № 1-кс/0182/170/2026
10.03.2026 м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання у порядку ст. 206 КПК України адвоката ОСОБА_2 у інтересах ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 з незаконного утримання у ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
26 лютого 2026 р. до Нікопольського міськрайонного суду надійшло клопотання у порядку ст. 206 КПК України адвоката ОСОБА_2 (далі по тесту - Представник заявниці) у інтересах ОСОБА_3 (далі по тексту - Заявниця) про звільнення ОСОБА_4 з незаконного утримання у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), (клопотання сформоване у системі «Електронний суд» 26.02.2026).
Вимоги клопотання (узагальнені доводи)
Представник заявниці зазначає, що 25.02.2026 приблизно о 16 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був затриманий працівниками поліції, коли перебував у автомобілі разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_5 . Протокол затримання ОСОБА_4 працівники поліції не складали, посадили його в службове авто та завезли до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після того як ОСОБА_4 приблизно о 17:00 год. зайшов до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 зв'язок з ним перервався, його телефон перестав відповідати. Ввечері ОСОБА_4 додому не повернувся. Заявниця звернулась з заявою на лінію 102 та повідомили про незаконне затримання її сина, ОСОБА_4 , при цьому вказала, що син хворіє на епілепсію, отримує медикаменти на постійній основі і відсутність необхідних медикаментів призведе до неконтрольованих приступів, що може призвести до летального наслідку. Також, Заявниця звернулась з заявами до уповноваженого ВР з прав людини та до МО України. Останнє відоме місце перебування ОСОБА_4 - приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він повідомив цивільній дружині, що його незаконно утримують у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 та всупереч його волі не випускають. Посилаючись на норми КПК України, Конституцію України та Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод просить постановити ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_4 , який незаконно утримується у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Оцінка та висновки слідчого судді
Дослідивши подане клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя враховує наступне.
Статтею 206 КПК України регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, проте, вказану норму належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі з загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Так, відповідно до п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
А отже, слідчий суддя - це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини саме на досудовому провадженні у кримінальній провадженні.
Згідно з п. 10) ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 5) ч. 1 ст. 3 КПК України чітко врегульовано, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Приписами ч. 1, 2, 3 ст. 206 КПК України передбачено, що слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Виходячи із наведених положень законодавства, розгляду в порядку ст. 206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, та передбачені обов'язки щодо захисту прав людини лише у слідчого судді в ході досудового розслідування.
Отже, передбачені ст. 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
В своєму клопотанні Представник заявниці не зазначає будь-якого кримінального провадження та не вказує на статус ОСОБА_4 як учасника конкретного кримінального провадження на стадії досудового розслідування, який тримається під вартою.
З викладеного у клопотанні не вбачається, що ОСОБА_4 є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Представник заявниці, звертаючись до Нікопольського міськрайонного суду в інтересах Заявниці стосовно ОСОБА_4 з відповідним клопотанням, повідомляє, що останнього було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 і після цього він перестав виходити на зв'язок.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
ОСОБА_4 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_4 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові колегії судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к).
Так, ст. 208 КПК України надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі». КПК України у кількох положеннях зазначає, що цей термін позначає особу, якій законом надане право здійснювати затримання. В інших положеннях Кодексу термін «уповноважена службова особа» вживається поряд із термінами «слідчий», «прокурор», «дізнавач».
Відповідно до ч. 3 ст. 298-1 КПК України: «Уповноважена службова особа, яка здійснила затримання, та дізнавач повинні негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підстави затримання». Таке вживання в законі терміна «уповноважена службова особи» призводить до висновку, що цим терміном законодавець позначив особу, якій законом надані повноваження проводити затримання, але яка водночас не є ані «слідчим», ані «прокурором», ані «дізнавачем». Таким чином, цей термін відсилає до інших законодавчих актів, якими надаються повноваження здійснювати затримання державним органам і їх службовим особами.
На підставі аналізу законодавства Верховний Суд зробив висновок, що термін «уповноважена службова особа» включає, у тому числі, поліцейських патрульної або інших служб поліції (ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію»); військовослужбовців Служби правопорядку (ст. 7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»), Національної гвардії України (ст. 13 Закону України «Про Національну гвардію України»), Управління державної охорони України (ст. 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»); службових осіб органів Державної прикордонної служби України (ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»), Служби безпеки України (ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»), розвідувальних органів (ст. 47 Закону України «Про розвідку), служби судової охорони (ст. 162 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») тощо.
ОСОБА_4 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства.
Слідчий суддя не вправі надавати оцінку діям службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виконання порядку проведення призову громадян України на військову службу, так як вказане виходить за межі повноважень слідчого судді та не може бути предметом дослідження слідчого судді при розгляді клопотання в порядку ст. 206 КПК України.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення свободи особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження на стадії досудового розслідування.
З огляду на викладені Представником заявниці фактичні обставини, які по своїй суті врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, та за відсутності заяв та ознак про кримінальне правопорушення, вказані спірні правовідносини щодо незаконного затримання ОСОБА_4 , підлягають оскарженню в порядку передбаченому законом, як до начальника ТЦК та СП так і до адміністративного суду, а, у разі наявності в діях осіб ознак злочину - у порядку, встановленому КПК України.
Слідчий суддя зауважує, що доступ до правосуддя не може бути абсолютним, не всі без винятку діяння підлягають оскарженню до слідчого судді. В силу принципу правової визначеності перелік таких діянь встановлено у ст. 303 КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за клопотанням у порядку ст. 206 Представника заявниці в інтересах Заявниці щодо ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 206, 303, 304 КПК України, слідчий суддя
У відкритті провадження за клопотанням у порядку ст. 206 КПК України адвоката ОСОБА_2 у інтересах ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 з незаконного утримання у ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала клопотання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання її копії безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1