Єдиний унікальний номер 205/18657/25
Номер провадження2/205/45/26
02 березня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючої судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, переведення прав на обов'язків продавця, визнання права власності на гараж,
Позивач 10.12.2025 року звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з виходом на АДРЕСА_2 ; перевести на ОСОБА_2 права та обов'язки продавця по договору купівлі-продажу гаражу АДРЕСА_1 з виходом на АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з виходом на АДРЕСА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що 17.04.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 досягли домовленості та уклали письмово попередній договір купівлі-продажу на гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з виходом на АДРЕСА_2 , власником якого був ОСОБА_3 . Позивач зобов'язався сплатити готівкою ОСОБА_3 гроші в розмірі 160 000 грн., що еквівалентно 4 000 доларів США, а ОСОБА_3 в свою чергу з моменту взятих на себе зобов'язань, передасть позивачу у власність гараж № НОМЕР_1 .Також сторони домовились, що ОСОБА_3 до 17.10.204 року звільнить приміщення для користування. Цього ж дня, 17.04.2024 року позивач сплатив готівкою, а ОСОБА_3 в якості авансу отримав 160 000 грн., що еквівалентно 4 000 доларів США. З цього дня позивач володіє та користується гаражем № НОМЕР_1 як власник. Однак ОСОБА_3 зобов'язаний був протягом 6 місяців укласти з позивачем договір купівлі-продажу гаражу № 2, не зважаючи на прохання укладення договору, ухилявся від укладення договору в нотаріальному порядку по різним причинам. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, через що позивач позбавлений належним чином укласти договір. 07.10.2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С. із заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , але позивачу було відмовлено постановою від 07.10.2025 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 склав новий заповіт посвідчений Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою 17.01.2025 року. ОСОБА_2 , будучи особою, якій ОСОБА_3 залишив за заповітом все своє майно є спадкоємцем за заповітом. Інших осіб, які б претендували на майно після смерті спадкодавця, в тому числі осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні - немає
Ухвалою Новокодацького районного суд міста Дніпра від 11.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 06.01.2026 року призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, натомість його представник - адвокат Тома В.П. письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, письмово просила розглядати справу без її участі, позов визнала в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 17.04.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавльовою Г.С. за реєстровим № 275, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався у строк до 17.04.2024 року укласти договір купівлі-продажу, а ОСОБА_1 купити гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з виходом на АДРЕСА_2 (а.с. 9).
Відповідно до п. 2 Попереднього договору продаж майна за Основним договором повинно бути вчинено за 160 000,00 грн., що еквівалентно 4 000,00 доларів США по комерційному курсу на момент укладення цього Договору, які ОСОБА_1 повинен сплатити ОСОБА_3 .
Згідно з п. 3 Попереднього договору за домовленістю сторін. до укладання цього Договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором, ОСОБА_1 сплатив готівкою, а ОСОБА_3 отримав в якості авансу суму 160 000,00 грн., що еквівалентно 4 000 доларів США по комерційному курсу на момент укладення цього Договору. Сума авансу підлягає заліку в вартість майна, яку ОСОБА_3 повинен заплатити ОСОБА_1 при укладенні та нотаріальному посвідченні Основного договору, а саме 160 000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 8 зворот).
07.10.2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С. з заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Проте постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С. від 07.10.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавльовою Г.С. 17.04.2024 року за реєстровим № 277, на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з виходом на АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки спадкодавець скористався своїм правом, передбачений статтею 1254 ЦК України і склав новий заповіт, посвідчений Другою дніпровською державною нотаріальною конторою 17.01.2025року за реєстровим № 3-29, 3-30 (а.с. 11-12).
Відповідно до заповіту, посвідченого 17.01.2025 року Другою дніпровською державною нотаріальною конторою 17.01.2025року за реєстровим № 3-29, 3-30, ОСОБА_3 заповів все його майно, де б воно було та з чого б воно не складалось заповів ОСОБА_2 (а.с. 12).
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 657 ЦК України, передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності зі ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Неможливість здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв'язку із ухиленням продавця та сторони в договорі купівлі-продажу від укладення письмового та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, та з чого вбачається втрата можливості з цієї причини його посвідчити, є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої, пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а предметом спору - це об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі № 909/243/18).
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, тоді як правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивач у своєму позові просить визнати за відповідачем право власності на спірний гараж у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , перевести на відповідача права та обов'язки продавця по договору купівлі-продажу спірного гаражу, разом з тим зазначені позовні вимоги можуть бути заявлені лише відповідачем, тому в задоволенні позовних вимог позивачу в цій частині слід відмовити.
Також суд зауважує, що 17.04.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено лише попередній договір, проте сторонами правочину не дотримано нотаріальної форми посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з виходом на АДРЕСА_2 , тобто у позивача право власності відповідно до ст. 334 ЦК України на вказаний гараж не виникло та правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний гараж відсутні.
В той же час, п. 4 Попереднього договору передбачені правові наслідки відмови (ухилення) від укладення Основного договору, відповідно до якого ОСОБА_3 , який отримав аванс, у разі односторонньої відмови (ухилення) від укладення Основного договору у строк, передбачений п. 1 Договору, зміні в односторонньому порядку вартості та складу майна, що призвело до неможливості укладання основного договору ОСОБА_1 зобов'язаний, не пізніше десяти банківських днів після закінчення строку, передбаченого п. 1 Договору для укладення Основного договору, сплатити (повернути) ОСОБА_1 готівкою суму отриманого авансу у подвійному розмірі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України судом не здійснюється.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15-16, 203, 220, 328, 334, 377, 638, 655, 657 ЦК України, ст. ст. 12-13, 19, 76-78, 81, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, переведення прав на обов'язків продавця, визнання права власності на гараж - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова