Справа № 211/7963/24
1-кп/212/851/26
13 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу
у складі головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Покровського районного суду міста Кривого Рогу обвинувальний акт прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування за № 62023050010002003 від 28.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, який має середню освіту, військовослужбовець військової служби за призовом по мобілізації, обіймаючий посаду старшого навідника 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , маючий військове звання «солдат», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 № 40 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого навідника 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває по теперішній час.
Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак солдат ОСОБА_5 , проходячи військову службу на посаді старшого навідника 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 22.02.2023, діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та без поважних причин, самовільно залишив місце служби та проводив час на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , у порушення вищезазначених нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, 22.02.2023 самовільно залишив місце служби та не з'явився на ранкову перевірку особового складу в районі виконання бойових завдань н.п. Бахмут, Донецької області.
В подальшому, 26.11.2024 року, ОСОБА_5 добровільно з'явився до Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області, де повідомив про себе, про вчинений ним злочин, а також про своє бажання виконувати обов'язки військової служби. У зв'язку з цим до суду направлено матеріали кримінального провадження з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі його повернення на службу до військової частини НОМЕР_2 , відповідно до письмової згоди та згідно з ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України.
Однак 12.08.2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу винесено ухвалу про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності та здійснення кримінального провадження в загальному порядку у зв'язку із тим, що 11.02.2025 року солдат ОСОБА_5 відсутній на службі з невідомих причин, відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 року за №44. Таким чином суд визнав, що підозрюваний ОСОБА_5 порушив намір повернутись до військової служби.
У період з 22.02.2023 по 16.01.2026 солдат ОСОБА_5 перебував за межами місця служби, а саме за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_5 у вказаний період постійно та незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 , не виконуючи обов'язків військової служби та не маючи на те поважних причин.
За час самовільної відсутності солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, до медичних закладів не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, причини відсутності або вчинене правопорушення не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 16.01.2026, тобто до моменту його затримання працівниками Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває по теперішній час.
Так, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 22.02.2023, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин, повторно вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , у порушення вищезазначених нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, 22.02.2023 самовільно залишив місце служби та не з'явився на ранкову перевірку особового складу в районі виконання бойових завдань н.п. Бахмут, Донецької області.
В подальшому, 26.11.2024 року, ОСОБА_5 добровільно з'явився до Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області, де повідомив про себе, про вчинений ним злочин, а також про своє бажання виконувати обов'язки військової служби. У зв'язку з цим до суду направлено матеріали кримінального провадження з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі його повернення на службу до військової частини НОМЕР_2 , відповідно до письмової згоди та згідно з ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України.
Однак 12.08.2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу винесено ухвалу про відмову у звільненні від кримінальної відповідальності та здійснення кримінального провадження в загальному порядку у зв'язку із тим, що 11.02.2025 року солдат ОСОБА_5 відсутній на службі з невідомих причин, відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 року за №44. Таким чином суд визнав, що підозрюваний ОСОБА_5 порушив намір повернутись до військової служби.
У період з 22.02.2023 по 16.01.2026 солдат ОСОБА_5 перебував за межами місця служби, а саме за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_5 у вказаний період постійно та незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 , не виконуючи обов'язків військової служби та не маючи на те поважних причин.
За час самовільної відсутності солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, до медичних закладів не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, причини відсутності або вчинене правопорушення не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 16.01.2026, тобто до моменту його затримання працівниками Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області на підставі ухвали слідчого судді.
Захисник ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .
У судовому засіданні Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав вказане клопотання , просив його задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України у зв'язку з продовженням проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .
Прокурор підтримав клопотання захисника і обвинуваченого ,просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закрити кримінальне провадження у зв'язку з продовженням проходження обвинуваченим військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлене прокурором клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині необхідній для вирішення цього питання, дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За приписом ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 286 КПК України у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим вперше.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив своє бажання продовжувати військову службу у військовій частині НОМЕР_3
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 розуміє підстави та наслідки закриття кримінального провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, безумовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.
Враховуючи, що обвинувачений раніше не вчиняв кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 407, 408 КК України, добровільно звернувся із клопотанням до суду про намір повернутися до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби, і наявна згода командира військової частини НОМЕР_3 на продовження проходження обвинуваченим ОСОБА_5 військової служби у цій частині, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, якій слід скасувати у зв'язку з звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриттям провадження по справі.
Клопотання захисника задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби.
Кримінальне провадження № 62023050010002003 від 28.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Зобов'язати командира військової частини № НОМЕР_4 після набрання цієї ухвали законної сили невідкладно забезпечити продовження проходження військової служби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не пізніше 72 годин після набрання цієї ухвали законної сили прибути до військової частини № НОМЕР_4 для продовження проходження військової служби.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати, звільнити з під варти негайно у залі суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1