Єдиний унікальний номер 211/6837/25
Номер провадження 2/211/797/26
Категорія 40
05 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за головуванням судді Гонтар А.Л., з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
18 червня 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 13905-08/2024 від 13 серпня 2024 року в розмірі 25707,5 грн., за договором позики № 2155272 від 22 серпня 2024 року у розмірі 24592,5 грн, за договором позики № 73532953 від 22 серпня 2024 року у розмірі 23098,5 грн.
На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року справу було прийнято до провадження порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін на 29 жовтня 2025 року.
22 жовтня 2025 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не потрібно задовольняти за такого. На думку позивача між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних
кредитів», нібито, було укладено кредитний договір від 22.08.2024 року № 2155272, від 22.08.2024 № 73532953 між Відповідачем та ТОВ «Стар Файненс Груп» від 13.08.2024 року № 13905-08/2024. Як зазначає Позивач, договори було укладено в електронній формі. На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору від 22.08.2024 року № 2155272, від 22.08.2024 № 73532953, від 13.08.2024 року № 13905- 08/2024.
При цьому, приєднаний до матеріалів справи Договори не містять підписів сторін договору. Згідно з позовною заявою та копії договору від 22.08.2024 року № 2155272, від 22.08.2024 № 73532953, від 13.08.2024 року № 13905-08/2024, такий, нібито, укладено в режимі онлайн шляхом заповнення Відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Разом з тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, Позивачем не надано.
Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору оренди майна з правом викупу між сторонами.
Отже, позивач не довів факту укладення сторонами договору від22.08.2024 року № 2155272, від 22.08.2024 № 73532953, від 13.08.2024 року № 13905-08/2024, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а отже вимоги Позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Також зауважують, що розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку
обрахунку заборгованості. Зважаючи, що розрахунки суми боргу, які містяться у позові не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, вважаю, що Позивач не довів наявність у Відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках.
Позивач, у своїй позовній заяві зазначає, що ним отримано право вимоги до Відповідача на підставі укладених договорів факторингу. Але, у зазначеному договорі жодним чином не зазначається про відступлення права вимоги за договором від 22.08.2024 року № 2155272, від 22.08.2024 № 73532953, від 13.08.2024 року № 13905-08/2024, як і не згадуються ПІБ особи Відповідача. А витяг із реєстру боржників до договору факторингу створено Позивачем самостійно, як зацікавленою особою, а отже, на думку Відповідача, такий витяг не може бути належним та допустимим доказом відступлення права вимоги до ТОВ “ЄАПБ».
Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до за нібито укладеним кредитним договором від 22.08.2024 року № 2155272, від 22.08.2024 № 73532953, від 13.08.2024 року № 13905-08/2024.
Позивач, безпідставно припускає, що Відповідачем, нібито, було укладено кредитний договір від 22.08.2024 року №2155272, від 22.08.2024 № 73532953.
В той же час, як на підставу своїх вимог за такими договорами, позивач посилається на договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до за нібито укладеним кредитним договором від 22.08.2024 року № 2155272, від 22.08.2024 № 73532953 до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Також заперечує проти стягнення неустойки, просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.66-76).
28 жовтня 2025 року представник позивача надав суду додаткові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.77-94).
01 листопада 2025 року надійшло клопотання представника відповідача про залишення заяви без розгляду (а.с.95-98).
03 листопада 2025 року позивач надав клопотання про долучення доказів до справи (а.с.99-107).
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином. На адресу суду представником позивача подано заяву про проведення судового засідання без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, висновує таке.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1ст. 76, ч. 1 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як встановив суд, 13 серпня 2024 року ТОВ "Стар файненс груп" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №13905-08/2024 (кредитний договір 1).
Крім того, 22 серпня 2024 року ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір позики № 2155272 (кредитний договір 2).
Крім того,22 серпня 2024 року між ТОВ "1 безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73532953 (кредитний договір 3).
Підписавши кредитний договір 1, кредитний договір 2, кредитний договір 3 із супутніми до них документами, відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами договорів та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ "Стар файненс груп", ТОВ " 1 безпечне агенство необхідних кредитів" .
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).
Зазначені договори є чинними та підлягають виконанню сторонами.
Факти та обставини, які встановлені судом відповідають правовідносинам, які регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.1 ст.63 3ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Крім того, механізм укладення електронного договору, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України«Про електроннукомерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).
У статті 12 Закону України «Про електроннукомерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
З огляду на наведене, Кредитні договори, які укладені сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитними договорами, позичальник свої зобов'язання у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредитута відсотки за користування, комісію не сплатив.
Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунком (а.с. 94), загальна сума заборгованості відповідача станом на 18 червня 2025 року за кредитним договором 1 становить 25707,5 грн., з яких: 6500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 10432,5 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8775 грн - заборгованість за штрафом.
27.11.2024 року між ТОВ "Стар файненс груп" та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27112024//2 , відповідно до умов якого ТОВ «"Стар файненс груп» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «"Стар файненс груп» права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі (а.с. 15-16 копія договору, а.с. 17 копія акту).
Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №13905-08/2024 від 13 серпня 2024 у сумі 25707,5 грн.
Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунком (а.с. 112), загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 2155272 становить 24592,5 грн., з яких: 7500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 21.75 грн. сума заборгованості за відсотками; 15000 грн - сума заборгованості за пенею; 2070,75 грн - комісія за надання позики.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів » та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів » права вимоги до бржників, зазначеним в реєстрі (а.с. 28-30 копія договору, додаткова угода (а.с. 31-33).
Відповідно до реєстру боржників № 41, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 2155272 від 22 серпня 2024 року у сумі 24592,5 грн.
Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунком (а.с. 114), загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №7353253 від 22 серпня 2024 року становить 23098,5 грн., з яких: 13500грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1012,50 грн. сума заборгованості за відсотками; 6561 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; 2025 грн - комісія за надання кредиту.
15 червня 2021 між ТОВ "1 безпечне агенство необхідних кредитів " та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів » передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів » права вимоги до боржників, зазначеним у реєстрі божників (а.с. 28-30, додаткові угоди а.с.31-33).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №42 від 24.01.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 73532953 про надання споживчого кредиту від 22 серпня 2024 року у сумі 23098,5 грн.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У статтях 514, 516ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 2 статті 517ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
у статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У положеннях частини першої статті 610ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено у ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
У статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як передбачено у ч. 1 ст.1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Крім того, суд не може погодидись із доводами відповідача, зщо договору не укладались, позивачем не надано доказів на підтвердження їх укладення.
На підтвердження укладення договору позивач надав суду договір про надання фінансового кредиту № 13905-08/2024 року від 13.08.2024 року (а.с.9-12, графік платежів, паспорт споживчого кредиту а.с.14); договір позики № 2155272 від 22.08.2024 року (а.с.23-27); договір позики № 73532953 від 22.08.2024 року (а.с.37-41); паспорт споживчого кредиту (а.с.42-43).
Навпаки, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зазначені факти.
Разом із цим суд не погоджується з розрахунком заборгованості в частині комісії та неустойки з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
У частині першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.5 та розділу 2 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити плату за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів зазначеної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.
За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити плату за обслуговування кредиту (комісії) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Також, суд не погоджується із зазначеним розміром загальної заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем здійснено нарахування заборгованості по неустойці.
На підставі Указу Президента Украни " Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, неустойка (штраф, пеня) за прострочення (невиконання, часткове виконання) грошового зобов'язання не підлягає стягненню на період дії військового стану, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати неустойки, штрафів не підлягає задоволенню.
Зважаючи на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково.
Отож, за договором від 13 серпня 2024 року № 13905-08/2024 потрібно стягнути заборгованість у сумі 16932,5 грн., з яких 6500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10432,5 грн. - сума заборгованості за відсотками; за договором від 22 серпня 2024 року № 2155272, в сумі 7527,75 грн., з яких 7500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21,75 грн. - сума заборгованості за відсотками; за договором від 22 серпня 2024 року № 73532953 в сумі 21073,50 грн., з яких 13500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1012,50 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6561 грн - заборгованість за процентами за понадстркове користування позикою.
Тому суд задовольняє позов на загальну суму 45527,75 грн., в іншій частині позову потрібно відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір в розмірі 1878,21 грн.
Керуючись ст.16,526,527,530,1050,1054 ЦК України, ст.ст.4,10,76,133,247,259,264,265,268,273,281-282,283-289,354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) загальну суму заборгованості в сумі 45527 (сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцать сім) гривень 75 коп., яка складається з:
-заборгованості за кредитним договором № 13905-08/2024 від 13 серпня 2024 , що виникла станом на 18 червня 2025 року у сумі 16932 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 50 коп.;
-заборгованість за договором позики № 2155272 від 22 серпня 2024 року у сумі 7521 (сім тисяч п'ятсот двадцать одну) гривню 75 коп.;
-заборгованість за договором позики № 73532953 від 22 серпня 2024 року у сумі 21073 (двадцять одну тисячу сімдесят три) гривні 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1878 (тисячу вісімсот сімдесят вісім) гривень 21 коп.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2026 року.
Суддя: А.Л.Гонтар