09 березня 2026 року справа № 580/14473/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство культури України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави подав позов до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, що полягає у невжиті заходів зі складання облікової документації на пам'ятки археології місцевого значення - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), які взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави», та не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Міністерству культури України про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- зобов'язати Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на пам'ятки археології місцевого значення - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), які взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави»;
- зобов'язати Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення подання пропозицій до Міністерства культури України про занесення пам'яток археології місцевого значення - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), які взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що пам'ятки археології - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави». Разом з тим, як пам'ятки культурної спадщини місцевого значення ці пам'ятки археології до теперішнього часу до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не внесено (більше 29 років), що унеможливлює вжиття заходів щодо запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному використанню.
Ухвалою від 06 січня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство культури України та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позов від відповідача та пояснення від третьої особи до суду не надходили.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
В адміністративних межах Мошнівської сільської ради знаходяться пам'ятки археології - “Поселення епохи бронзи“ (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), які взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави».
На вказаний об'єкт органами охорони культурної спадщини не забезпечено виготовлення облікової документації згідно з вимогами Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженому наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, (з змінами від 01.03.2024).
Вказаний об'єкт культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не внесено.
Також на вказаний об'єкт не виготовлено облікову документацію, яка відповідає чинній редакції Порядку обліку об'єктів культурної спадщини та не ініційовано, на підставі розроблених облікових документів, питання про внесення даного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що підтверджується листами управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 11.11.2025 № 16664-25 та Міністерства культури України від 20.11.2025 № 17206-25.
Прокурор вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, а тому звернувся в суд за захистом інтересів держави.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом преамбули Закону України “Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Положеннями статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про охорону культурної спадщини» за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні; історичні; об'єкти монументального мистецтва; об'єкти архітектури; об'єкти містобудування; об'єкти садово-паркового мистецтва; об'єкти науки і техніки.
У відповідності до ст. 13 Закону України “Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України “Про охорону культурної спадщини» занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
Пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
Пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки, вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини (далі - Перелік) і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Так, об'єкт культурної спадщини - Водонапірна башта, 1891, що розташований по вул. Зінчук, село Поташ, набув статусу щойно виявленого об'єкту культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.
Порядок направлення подання про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру роз'яснений у Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженому наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, до якого внесені зміни наказом Міністерства культури України від 01.03.2024 № 158, які набрали чинності 12.04.2024 (далі - Порядок).
Так, у п. 5.1 Розділу V Порядку у чинній редакції зазначено, що подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об'єктів культурної спадщини подаються Ініціатором до Міністерства.
У п. 4.7 розділу IV Порядку зазначено, що ініціатор подає до Міністерства разом із супровідним листом:
подання, за формою, наведеною у додатку 6 до цього Порядку;
облікову документацію згідно з розділом ІІІ цього Порядку;
акт візуального обстеження об'єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку;
рекомендації Українського інституту національної пам'яті (далі - Інститут) щодо нерухомого об'єкта культурної спадщини;
протокол Консультативної ради та належним чином завірену копію рішення про надання нерухомому об'єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини або копію зареєстрованої уповноваженим органом Картки.
Відповідно до п. 1.4. Порядку ініціаторами розгляду питань занесення нерухомого об'єкту культурної спадщини за категорією пам'ятки місцевого значення до Реєстру є уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.
Аналогічні положення щодо визначення уповноваженого органу, як ініціатора звернення до Міністерства, були визначені вимогами п. 2.4 розділу І Порядку, у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про охорону культурної спадщини» до органів охорони культурної спадщини належить, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції серед іншого належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
Таким чином, аналіз положень ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини», а також положень Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженому наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, свідчить про те, що занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України здійснюється за поданням (пропозицією) органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій.
Враховуючи вищенаведене, направлення подання (пропозицій) до МКІП з метою занесення щойно виявленого об'єкта культурної спадщини до Реєстру законом покладається на орган охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, яким є Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації.
Разом з тим, згідно листа Міністерства культури України від 20.11.2025 № 17206-25 відповідне подання (пропозиції) про занесення щойно виявленого об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України Управлінням до Мінкульту не скеровувались.
Окрім того, для занесення щойно виявленого об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України необхідним є складання на нього облікової документації у відповідності до вимог Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, з урахуванням останніх змін, внесених наказом Міністерства культури України № 158 від 01.03.2024 (далі - Порядок № 158).
Так, відповідно до п. 1.2 розділу І Порядку в редакції від 01.03.2024 уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.
Пунктом 4.8 розділу IV Порядку № 158 в редакції від 01.03.2024 визначено, що уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку.
Згідно п. 1.2. Порядку № 158 в редакції від 01.03.2024 облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.
Вимоги до складання облікової картки на нерухомі об'єкти культурної спадщини наведені у розділі III Порядку №158 в редакції від 01.03.2024.
Зокрема, пунктом 3.1 передбачено, що на об'єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація.
Облікова документація складається у двох примірниках. Облікова документація складається державною мовою.
Облікова документація у паперовій формі має бути скріплена, пронумерована згідно зі змістом та містити титульний аркуш. Облікову документацію підписує керівник органу охорони культурної спадщини.
Занесення нерухомих об'єктів культурної спадщини до Реєстру здійснюється у порядку, визначеному розділом V Порядку №158.
Так, згідно п. 5.1 цього розділу подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, а також занесення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, зазначених у розділі VIII цього Порядку, подаються Ініціатором до МКІП.
МКІП здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам, визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV цього Порядку, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження (п. 5.2).
Наведене свідчить, що занесенню щойно виявленого об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує розроблення облікової документації та внесення на її підставі відповідного подання до МКІП безпосередньо уповноваженим органом - органом виконавчої влади обласної державної адміністрації.
Відповідні повноваження та обов'язки щодо розроблення облікової документації та внесення на її підставі пропозиції до МКІП уповноваженим органом - зокрема органом виконавчої влади обласної державної адміністрації, визначались у Порядку № 158 до редакції від 01.03.2024, зокрема в редакції наказу МКІП від 27.06.2019 № 501.
Так, відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку № 158 у редакції до внесення змін від 01.03.2024 облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).
Пунктом 3 Розділу III Порядку № 158 у редакції до внесення змін від 01.03.2024 передбачалось, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз; акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Згідно з п. 10 розділу ІІ Порядку № 158 у редакції до внесення змін від 01.03.2024 уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку.
При цьому, згідно п. 2 розділу І Порядку № 158 у редакції до внесення змін від 01.03.2024 уповноваженим органом також виступав орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відповідно до п. 4 розділу І Порядку № 158 у редакції до внесення змін від 01.03.2024 ініціаторами розгляду питань занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру є: уповноважений орган - за категорією пам'ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам'ятки місцевого значення.
Згідно з розділом IV Порядку № 158 у редакції до внесення змін від 01.03.2024 для розгляду питання занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.
Мінкультури здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження.
За наведених обставин, враховуючи згадані положення ст. ст. 3, 6, 14, 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» та вимоги Порядку № 158, відповідач, як уповноважений орган охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, зобов'язаний був забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини та подати пропозиції до МКІП про занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
У спірному випадку слід звернути увагу на те, що пунктом 3 наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 “Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини № 158» (далі - Наказ № 501) було передбачено, що облікова документація на щойно виявлені об'єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведенню у відповідність до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, якщо подання про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України подано на розгляд Міністерства культури України до 01 грудня 2020 року.
У подальшому, пунктом 2 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2024 № 158 “Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини», яким внесені зміни до Порядку, у редакції Наказу № 501, зазначено, що облікова документація на щойно виявлені об'єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведення у відповідність до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини (у редакції від 01.03.2024), якщо подання про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру подано на розгляд Міністерства до 31.12.2024.
Таким чином, для направлення Управлінням подання до Міністерства, необхідно виготовити нову облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Суд врахував, що станом на дату прийняття рішення в цій справі у матеріалах справи відсутні докази складення облікової документації на пам'ятки археології місцевого значення - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212).
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито заходів, спрямованих на складання облікової документації на вказані пам'ятки археології місцевого значення та подання до Міністерства культури України пропозицій про занесення вказаних об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, тому наявними матеріалами справи підтверджується неналежне врядування відповідача в сфері охорони культурної спадщини.
Щодо повноважень прокурора на звернення із цим позовом, суд врахував таке.
Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру» відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. (ч. 3 ст. 23 вказаного Закону).
Суд врахував, що у спірних правовідносинах саме уповноважений орган державної влади допустив протиправну бездіяльність у сфері охорони культурної спадщини, відтак відсутність органу який захищає інтереси держави у спірних правовідносинах є встановленою законом підставою для звернення прокурора в суд з цим позовом.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на вказане, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації щодо невжиті заходів зі складання облікової документації на пам'ятки археології місцевого значення - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), які взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави» та неподання до Міністерства культури України пропозицій про занесення вказаних об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зобов'язати Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на пам'ятки археології місцевого значення - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), які взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави».
Зобов'язати Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення подання пропозицій до Міністерства культури України про занесення пам'яток археології місцевого значення - “Поселення епохи бронзи» (реєстраційний номер пам'ятки 4211), “Поселення багатошарове» (реєстраційний номер пам'ятки 4212), які взяті на облік розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 12.03.1996 № 129 “Про доповнення списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) прокурор - Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (18010, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, 60);
2) відповідач - Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (18001, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 40270297).
3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство культури України (01601, м. Київ, вул. Франка Івана, 19, код ЄДРПОУ 43220275).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 09.03.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК