Справа № 560/3408/26
10 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В проввадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей про розшук ОСОБА_1 від 03.03.2026 до систем «Оберіг», ІКС ІПНП, «Армор», «Резерв+» без законних підстав (відсутність постанови та вручених повісток).
2. Визнати дії відповідача щодо встановлення нового розшуку через 5 днів після відкриття провадження як обхід судового контролю.
3. Зобов'язати відповідача негайно (протягом 3 робочих днів з набрання рішенням законної сили) виключити відомості про ОСОБА_1 з розшуку з усіх систем («Оберіг», ІКС ІПНП, «Армор», «Резерв+»).
4. Зобов'язати відповідача повідомити Національну поліцію України про зняття статусу «розшук» щодо ОСОБА_1 та відсутність підстав для затримання/доставлення.
5. Застосувати судовий контроль за виконанням рішення (ст. 382 КАС України).
6. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. за систематичні порушення, обхід контролю та моральні страждання (блокування бронювання, постійний психологічний тиск, ризик затримання).
07 березня 2026 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить :
1. Зобов'язати відповідача зупинити дію статусу «розшук» щодо ОСОБА_1 в усіх реєстрах («Оберіг», ІКС ІПНП, «Армор», «Резерв+») на час розгляду справи до набрання рішенням суду законної сили.
2. Заборонити відповідачу вносити нові записи про розшук щодо ОСОБА_1 в будь-які реєстри до вирішення справи по суті.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що статус «розшук» у системах «Оберіг», ІКС ІПНП, «Армор», «Резерв+» надає підстави для затримання позивача органами Національної поліції України у будь-який момент, а також унеможливлює реалізацію позивачем законного права на бронювання від призову. Затримання є невідворотною та невідновлюваною шкодою для позивача.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд враховує наступне.
В силу вимог частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 КАС України, передбачено, що відповідні підстави і необхідність забезпечення позову повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
Разом з тим, умовами застосування судом заходів забезпечення позову відповідно до статті 150 КАС України є забезпечення захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Як на обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що наявність статусу «розшук» унеможливлює реалізацію позивачем законного права на бронювання від призову, а також надає підстави для затримання позивача органами Національної поліції України у будь-який момент, що є невідворотною та невідновлюваною шкодою для позивача.
Однак, такі доводи позивача не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. До того ж, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
В даному випадку суд враховує і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що наявність статусу «розшук» унеможливлює реалізацію позивачем законного права на бронювання від призову, а також надає підстави для затримання позивача органами Національної поліції України у будь-який момент, що є невідворотною та невідновлюваною шкодою для позивача.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Таким чином, поданими доказами не підтверджуються доводи заявника про вірогідність на цей унеможливлення реалізації позивачем законного права на бронювання від призову та затримання позивача органами Національної поліції України у будь-який момент, що є невідворотною та невідновлюваною шкодою для позивача, а отже й факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача наразі судом не встановлено.
Інших доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Таким чином, суд враховує, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Окрім того, факт протиправності дій відповідачів щодо дій, які були вчиненні відносно позивача, а також факт наявності порушення прав позивача, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів при розгляді справи, тому заяву про забезпечення позову на підставі частини 2 статті 150 КАС України суд вважає необґрунтованою.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя В.В. Матущак