Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 березня 2026 р. № 520/31369/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.11.2025 №1526 в частині, що стосується застосування до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №676 о/с від 06.10.2025 (фактично від 06.11.2025), яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області з 07.11.2025;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані накази є протиправними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв з порушенням вимог законодавчих актів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що у спірних правовідносинах діяв у межах чинного законодавства України.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.
Позивач - ОСОБА_1 , перебував на посаді начальника відділу реагування патрульної поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області.
Наказом начальника ГУНП в Харківській області від 24.09.2025 № 2512 призначено проведення службового розслідування за фактом внесення працівниками Територіального управлінням ДБР, розташованим у місті Полтаві, відомостей до ЄРДР № 42024220000000273 від 12.12.2024 за ознаками вчинення поліцейським кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 28 та частиною другою статті 369-2 КК України.
За результатами службового розслідування в діях начальника відділу реагування патрульної поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 встановлені факт вчинення ним дисциплінарного проступку, а саме: начальник відділу реагування патрульної поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 , у січні 2025 року отримав пропозицію неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_2 за сприяння в поновленні та отриманні останнім посвідчення водія категорії (D). Діючи всупереч інтересам служби, майор поліції ОСОБА_1 від зазначеної пропозиції не відмовився, письмово про пропозицію безпосереднього керівника або керівника відповідного органу поліції не повідомив, натомість прийняв її (пропозицію), чим порушив вимоги частини першої статті 24 Закону України «Про Національну полюцію».
Крім того, отримавши інформацію про кримінальне правопорушення, майор поліції ОСОБА_3 не здійснив невідкладного повідомлення про нього за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», не вжив заходів щодо його запобігання, чим порушив вимоги пункту б розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв i повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 05.03.2019 № l00. Погодившись на пропозицію ОСОБА_2 , майор поліції ОСОБА_3 вчинив дії, спрямовані на поновленні та отриманні останнім посвідчення водія категорії «D», за що отримав грошові кошти.
Головним управлінням Національної поліції в Харківській області видано наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Ізюмського РВП ГУНП в Харківській області» №1526 від 04.11.2025, яким, серед іншого, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у невиконанні вимог: частини першої статті 24 Закону України, вимог абзаців другого, третього та шостого пункту l розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вимог частини першої статті 64 Закону України «Про Національну полюцію», вимог пункту б розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв i повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 05.03.2019 №100, вимог пунктів 1, 6 частини третьої статті l Дисциплінарного статут Національної поліції України, вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України».
Зі змістом наказу №1526 від 04.11.2025 вбачається, що відповідачем накладено дисциплінарне стягнення на позивача за те, що він: а) отримав пропозицію неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_2 за сприяння в поновленні та отриманні останнім посвідчення водія категорії (D); б) від зазначеної пропозиції не відмовився, письмово про пропозицію безпосереднього керівника або керівника відповідного органу поліції не повідомив, натомість прийняв її (пропозицію), чим порушив вимоги частини першої статті 24 Закону України «Про Національну полюцію».
Наказом ГУ НП в Харківській області від 06.11.2025 №667 о/с позивача звільнено із служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вважаючи протиправними оскаржувані накази відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Пунктами 1, 2, 3, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої - третьої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» і визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Пунктами 1, 2, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки та сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
За змістом пункту 7 частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський має право ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення.
Частиною 2 цієї статті Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частин першої, дев'ятої - п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:
1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;
3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією.
У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.
Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Статтею 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
За приписами частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови (частина третя статті 18 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Приписи частин першої, другої статті 22 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За приписами пункту 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються (пункт 2 розділу ІV Порядку № 893).
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень (пункт 3 розділу ІV Порядку № 893)
Відповідно до пункту 13 розділу V Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Пунктами 2-5 розділу VІ Порядку № 893 установлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:
- дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
- підстава для проведення службового розслідування;
- форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
- обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
- посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
- пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
- пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
- документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
- обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
- причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
- висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;
- вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджене наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Положення № 893) установлено, що член дисциплінарної комісії для з'ясування питань, пов'язаних зі службовим розслідуванням, із дотриманням чинного законодавства України відвідує органи, підрозділи, установи поліції або за погодженням з адміністрацією інші органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, отримує від їх працівників письмові або усні пояснення, документи та матеріали, що стосуються предмета службового розслідування.
У разі відмови поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, надати пояснення факт відмови фіксує шляхом складання акта, що підписують члени дисциплінарної комісії, присутні під час відмови, та особи, присутні під час відмови (підпункт 10 пункту 3 розділу ІІІ Положення № 893).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово висновував, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Проте, ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.
Вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Так, у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 420/5368/18 Верховний Суд зауважив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Верховний Суд зазначає, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Тож, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі №825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19.
Верховний Суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Отже, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Отож, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Під час проведення службового розслідування встановлено наступне.
Майор поліції ОСОБА_1 , який у період з 16.03.2022 по 21.05.2025 перебував на посаді начальника відділу реагування патрульної поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, у січні 2025 року отримав пропозицію неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_2 за сприяння в поновленні та отриманні останнім посвідчення водія категорії «D».
Діючи всупереч інтересам служби, майор поліції ОСОБА_1 від зазначеної пропозиції не відмовився, письмово про пропозицію безпосереднього керівника або керівника відповідного органу поліції не повідомив, натомість прийняв її (пропозицію), чим порушив вимоги частини першої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, отримавши інформацію про кримінальне правопорушення, майор поліції ОСОБА_1 не здійснив невідкладного повідомлення про нього за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», не вжив заходів щодо його запобігання, чим порушив вимоги пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 05.03.2019 № 100.
Погодившись на пропозицію ОСОБА_2 , майор поліції ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на поновленні та отриманні останнім посвідчення водія категорії «D» за що отримав грошові кошти.
Відповідач вважає, що зазначене свідчить про грубе недотримання ОСОБА_1 . Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», а саме обов'язку вірно служити Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати службові обов'язки і усвідомлювати високу відповідальність поліцейського перед Державою та суспільством. Така поведінка характеризує його як особу, що негідно несе високе звання поліцейського.
Учинені ОСОБА_1 протиправні дії порушують вимоги абзаців другого, третього та шостого пункту 1 розділу IІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині порушення Присяги поліцейського, та неутримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України, суперечать принципам доброчесності та шкодять формуванню позитивного іміджу поліцейського як представника держави і, як наслідок, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання законів України та Присяги поліцейського.
Крім цього, майор поліції ОСОБА_1 замість виконання завдань, передбачених пунктів 2, 3 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виявлення причини та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, щодо вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; щодо припинення виявленого правопорушення, сам вчинив дії, які призвели до внесення працівниками Територіального управлінням ДБР, розташованим у місті Полтаві, відомостей до ЄРДР № 42024220000000273 від 12.12.2024 за фактом вчинення поліцейським кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 28 та частиною другою статті 369-2 КК України.
Під час службового розслідування опитано громадянина ОСОБА_2 , який повідомив, що до нього звернувся ОСОБА_1 та запропонував допомогу у вирішенні питання про поновлення права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 повідомив про можливість впливу на працівників ТСЦ МВС України за грошову винагороду. У період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року, ОСОБА_1 здійснював супровід громадянина ОСОБА_2 з питань отримання посвідчення водія. Такий супровід полягав у наданні допомоги з використанням службового становища ОСОБА_1 , а також його особистих зв'язків територіальних сервісних центрах МВС. Протягом зазначеного періоду ОСОБА_1 отримував від ОСОБА_2 грошові кошти як винагороду за сприяння та вплив, спрямовані на спрощення процедури отримання посвідчення водія. Окрім того, ОСОБА_1 залучав до вказаного процесу інших осіб, у тому числі працівників територіального сервісного центру МВС. У результаті зазначених дій ОСОБА_2 19 вересня 2025 року отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Крім того, дисциплінарною комісією зібрано відповідні документи на підтвердження того, що ОСОБА_1 ніяким чином не повідомляв керівництво про факт пропонування йому неправомірної вигоди. Відповідно до інформаціно-комунікаціної системи «Єдиний облік», на службу « 102» про факт вчинення кримінального або адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не звертався.
В аспекті наведеного суд зауважує, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та підривають авторитет Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, дає підстави дійти висновку, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків і не вчиняти дій, які підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.
Начальник ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 як поліцейський, який є начальником для підлеглих йому поліцейських, нехтуючи зобов'язанням бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати старанність у службі, своєю поведінкою не сприяв дотриманню підпорядкованими працівниками вищезазначених норм. Указані дії ОСОБА_1 негативно впливають на дотримання підлеглим особовим складом дисципліни та законності та завдають суттєвої шкоди авторитету керівників ГУНП в Харківській області, що у свою чергу підриває довіру громадян до Національної поліції України.
Своїми протиправними діями ОСОБА_1 порушив службову дисципліну та дискредитував звання поліцейського, підірвав авторитет Національної поліції України, завдав істотної шкоди довірі суспільства до правоохоронних органів.
Нехтування позивачем вимогами Закону № 580-VIII, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції України.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1700-VII особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Таким чином, позивач, отримавши пропозицію неправомірної вигоди, не вжив у невідкладному порядку заходи, визначені Законом № 1700-VII.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд погоджується з висновками відповідача про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Стосовно посилань позивача на порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд вказує на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Верховною Радою України від 15.03.2018 за №2337-VIII, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Верховною Радою України від 15.03.2018 за №2337-VIII, службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником.
Згідно з частиною 6 указаної норми службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Наявні матеріали справи свідчать, що службове розслідування розпочате на підставі наказу 24.09.2025 службове розслідування продовжено на 15 днів та завершено складанням висновку 23.10.2025, тобто у межах строків, передбачених вимогами статті 26 Розділу V Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Разом з тим, посилання позивача на порушення строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (порушення відбулося 26.01.2025, а притягнуто його до відповідальності лише 04.11.2025), суд не вважає підставою для задоволення позову, оскільки містять ознаки формалізму та не спростовують факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
З огляду на вищевикладене, ураховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд уважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
При цьому відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
Аналогічний підхід при вирішення спорів цієї категорії застосований у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 120/8381/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 03 серпня 2023 року у справі № 160/7157/19, від 14 вересня 2023 року у справі № 200/1018/21-а, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 12 травня 2022 року у справі № 260/1/19, на які посилається відповідач, як на підставу касаційного оскарження.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Також, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосовуючи найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.11.2025 №1526 в частині, що стосується застосування до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; та визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №676 о/с від 06.10.2025 (фактично від 06.11.2025), яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області з 07.11.2025; відсутні.
У зв'язку з викладеним не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова