Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 березня 2026 року № 520/741/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які полягають у відмові ОСОБА_1 в направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. А ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
- зобов'язати Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. А ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався без зазначення причин.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач проходила службу в Державній установі “Харківська установа виконання покарань (№27)», підпорядкованого Північно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
З 26 січня 2018 року звільнено з посади старшого інспектора відділу режиму і охорони та зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням.
Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні 19 рок. 09 міс. 26 днів, у пільговому обчисленні - 26 рок. 05 міс. 04 дні. Таким чином загальна вислуга на день звільнення складає 26 рок. 05 міс. 04 дні.
Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії та оформлення необхідних документів до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому проходив службу.
Однак Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, листом за №22-136/4.2/4.2.5./1/57-26 від 07.01.2026 відмовило.
Не погоджуючись з вказаним позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону України).
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п.п. «б»-«д», «ж», «з» ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Згідно з ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З наведених приписів законодавства слідує, що Законом №2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).
Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються військовослужбовців:
- вислуга років для призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ;
- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 16.02.2022 №119, яка набрала чинності 19.02.2022, внесені зміни, внаслідок чого Порядок №393 доповнено п. 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».
Правове регулювання права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення у особи права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац 4 п. 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23.
Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і ст. 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень ст. 12 Закону №2262-XII та п. 1 та п. 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 п. 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства слідує, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби після чинності постанови №119 і звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після внесених змін, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №420/24894/23.
При цьому, Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого визначальним у спірних правовідносинах є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.
Так, ураховуючи те, що позивач у даній справі звернувся з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ у 2025 році, після набрання чинності постановою №119, то суб'єкт владних повноважень не мав законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним.
Судом встановлено, що календарна вислуга років позивача складає 19 років 09 місяців 26 днів, пільгова військова 26 років 05 місяців 04 днів.
Таким чином, оскільки календарна вислуга років позивача становить 19 років 09 місяців 26 днів, тобто менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо підготовки пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Нетіченська, буд. 14,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61010, код ЄДРПОУ40867285) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.