Справа № 500/5109/25
10 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Писаренко Наталію Олексіївну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його розшук;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 правил військового обліку та скасувати заяву до органів Національної поліції Е1914100 від 15.04.2025 про його розшук та адміністративне затримання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час оновлення облікових даних шляхом формування електронного військово-облікового документа позивач дізнався про наявність запису щодо порушення ним правил військового обліку, а також звернення ТЦК до Нацполіції для його доставки з метою складання протоколу. Позивач стверджує, що жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення відносно нього складено не було, повісток про необхідність прибуття до ТЦК не надсилалось. З урахуванням викладеного позивач вважає, що відповідачем протиправно внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року адміністративну справу №500/5109/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Кременецького районного суду Тернопільської області.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду про передачу справи за підсудністю від 08 вересня 2025 року у справі №500/5109/25 скасовано та передано справу на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 справу №500/5109/25 передано для розгляду судді Мірінович У.А.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 справу прийнято до провадження, постановлено продовжити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвало суду продовжено процесуальний строк розгляду справи №500/5109/25 та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії доказів направлення на адресу ОСОБА_1 повістки №2364389 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 13.03.2025, а також доказів вручення вказаної повістки або її повернення адресату з зазначенням причин невручення.
У встановлений судом строк, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не звертався.
Третя особа також правом на подання пояснень не скористалася.
03.03.2026 та 04.03.2026 представником ІНФОРМАЦІЯ_5 надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи поданих на виконання ухвали суду від 02.03.2026 доказів.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у додатку Резерв+. (а.с.12)
Згідно відомостей вказаного електронного військово-облікового документа, сформованого через додаток Резерв+, наявний запис про порушення позивачем правил військового обліку.
06.08.2025 представник позивача адвокат Писаренко Наталія Олексіївна через засоби поштового зв'язку звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 з адвокатським запитом, у якому просила повідомити обставини щодо формування висновку про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та звернення до Нацполіції для доставки ОСОБА_1 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення. (а.с.12-14)
Листом від 13.08.2025 №5207 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив адвоката Писаренко Н.О., що ОСОБА_1 направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №2364389 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 13.03.2025 для проходження військово-лікарської комісії. Поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На визначену дату та час ОСОБА_1 не прибув, будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність причин неприбуття у визначений строк не надав, чим порушив правила військового обліку, затверджені постановою КМУ №1487 від 30.12.2022. Згідно пункту 7 частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Враховуючи наведене ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, так як не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію, який був визнаний обмежено-придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом до 05 червня 2025 року з метою визнання придатності до військової служби. Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не складалась. Звернення до Національної поліції було подано в електронному варіанті, номер звернення Е1914100 від 15.04.2025. (а.с.15)
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення даних про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також направлення запиту до Нацполіції для доставки з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону № 2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку № 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487) визначено, що військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пункт 30 Порядку №560 передбачає, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.
Абзацом третім пункту 30-1 Порядку № 560 визначено, що повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Згідно із пунктом 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Пунктом 34 Порядку №560 передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем правил військового обліку військовозобов'язаного є неприбуття його за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк та місце, зазначені в повістці № 2364389 від 14.02.2025.
На підтвердження обставин її направлення на адресу позивача представником відповідача надано: копію паперової форми вказаної повістки, засвідчена особистим підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 та скріплена гербовою печаткою, а також копію поштового конверта з доказами його направлення рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення з повідомленням про вручення на адресу місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно інформації, зазначеної у довідці АТ «Укрпошта» Ф.20 «Про причини повернення/досилання», поштовий конверт, адресований ОСОБА_1 , повернувся на адресу відправника ІНФОРМАЦІЯ_5 з зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно з пунктом 41 Порядку № 560 є належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Доводи представника позивача щодо відсутності на бланку рекомендованого повідомлення номера телефону позивача, а також відмітки «повістка ТЦК» та, як наслідок, неможливості працівника АТ «Укрпошта» проінформувати ОСОБА_1 про надходження рекомендованого листа, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Абзацом другим пункту 16 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009, передбачено, що повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками “Повістка ТЦК», “Вручити особисто».
Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК». (абзац другий пункту 82 Правил)
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. (абзац четвертий пункту 82 Правил)
Поштові відправлення з позначкою “Вручити особисто», адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка», адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному в таких органах, підприємствах, установах. Рекомендовані листи з позначками “Повістка ТЦК», “Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам. (пункт 85 Правил)
Отже, наведеними вище положеннями Правил передбачено обов'язок працівника оператора поштового зв'язку повідомити адресата, якому направлено рекомендований лист з позначкою «Вручити особисто» або «Повістка ТЦК», про надходження такого листа за номером телефону або шляхом залишення повідомлення у поштовій скриньці.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема зі списку групованих поштових відправлень від 15.02.2025 №1460, повістка про виклик ОСОБА_1 була направлена відповідачем з вимогою «Вручити особисто».
При цьому, Порядком №560, положень якого зобов'язаний дотримуватись ІНФОРМАЦІЯ_7 , не передбачено обов'язку територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначати номер телефону отримувача. Наявність засобу зв'язку та його використання оператором поштового зв'язку передбачена Правилами надання послуг поштового зв'язку виключно як альтернатива письмовому повідомленню до поштової скриньки.
Також суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на відсутність у ОСОБА_1 обов'язку прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду з підстав відсутності такої причини для виклику, оскільки пунктом 21 Порядку №560 передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, у тому числі, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Як слідує зі змісту електронного військово-облікового документу позивача, сформованого у додатку «Резерв+», ОСОБА_1 пройдено ВЛК 16.11.2018, за результатами якої він визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 №4235-IX пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викладено в такій редакції:
"2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".
Вказаний закон набрав чинності 15.02.2025.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом № 3621-IX від 21 березня 2024 року, у період з 15.02.2025 по 05.06.2025 були зобов'язані пройти повторний медичний огляд з метою придатності до військової служби, шляхом самостійного звернення за отриманням відповідного направлення. Виключення з цього правила становлять особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у позивача інвалідності, тому з урахуванням наведеного правового регулювання у нього виник обов'язок у період з 15.02.2025 по 05.06.2025 пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а у ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно, наявне право для оповіщення позивача про необхідність прибуття для проходження такого огляду.
Крім того суд зазначає, що законодавцем встановлено імперативний обов'язок військовозобов'язаного прибути за повісткою про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначені у ній місце та строк. Виключення з вказаного обов'язку можуть становити обставини неналежного вручення (надіслання) такої повістки та наявність поважних причин, вичерпний перелік яких визначений частиною 3 статті 22 Закону № 3543-XII, при цьому з обов'язковим повідомленням у подальшому про такі причини.
Враховуючи, що відповідачем надано належні докази направлення на адресу позивача повістки про виклик, яка вважається належним чином врученою, а позивач, в свою чергу, не прибув за вказаним викликом та не повідомив причини, які йому перешкоджали, тому у ІНФОРМАЦІЯ_5 були наявні підстави вважати правила військового обліку порушеними.
Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII(далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно частини першої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до повноважень якого віднесено забезпечення актуалізації бази даних шляхом внесення до Реєстру персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Як слідує зі змісту описово-мотивувальної частини позовної заяви, позивач обґрунтовує порушення своїх прав протиправними, на його думку, діями відповідача, які полягають у внесенні в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, відповідальність за що передбачена статтею 210 КУпАП.
При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що не був притягнений до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а тому за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та/або постанови про накладення адміністративного стягнення у відповідача були відсутні правові підстави для внесення таких відомостей до реєстру.
Суд критично оцінює вказаний довід позивача з огляду на наступне.
З наведеного вище правового регулювання слідує, що до повноважень відповідача, як органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів належить внесення відомостей про притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП.
КУпАП не містить визначення поняття «притягнення до адміністративної відповідальності».
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2021 у справі №824/1164/18-а досліджував визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності.
Позиція Верховного Суду полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При обґрунтуванні такого висновку суд послався на таке.
Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».
Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.
У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:
« 1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину».
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
З наведеного слідує, що обґрунтовуючи протиправність дій відповідача щодо внесення у Реєстр відомостей про порушення ним правил військового обліку позивач помилково ототожнює поняття «притягнення до адміністративної відповідальності» та «адміністративна відповідальність», оскільки для реалізації процедури притягнення до адміністративної відповідальності достатнім є складання протоколу про адміністративне правопорушення або інший спосіб фіксації правопорушення уповноваженим органом.
Повертаючись до обставин даної справи слід зазначити, що відповідно до положень статті 235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічні положення містить пункт 79 Порядку №1487, яким передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів).
Статтею 259 КУпАП визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Абзацом 6 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 210 КУпАП, вимога про складання протоколу про адміністративне правопорушення не є імперативною, оскільки законодавець передбачає обставини, за яких складання такого протоколу не вимагається.
У такому випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, встановлені районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, як уповноваженим на розгляд справи органом, обставини щодо вчинення особою правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, є самостійною підставою для відкриття процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що підставою для висновку ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку), стали встановлені відповідачем обставини щодо неприбуття ОСОБА_1 за попередньо надісланою повісткою.
Враховуючи, що за наведеного вище правового регулювання наявність протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП не є обов'язковою, а ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом, уповноваженим як на розгляд справ про адміністративні правопорушення за вказаною статтею, так і на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому з урахуванням встановленим судом обставин відповідач мав правові підстави для внесення до такого Реєстру відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності внаслідок порушення останнім правил військового обліку.
Слід зазначити, що аналізуючи обставини даної справи за посилаючись на положення КУпАП суд надає правову оцінку діям відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виключно на предмет дотримання визначеної законом адміністративної процедури та в контексті критеріїв, визначених статтею 2 КАС України.
При цьому суд не бере до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а також не перевіряє наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, оскільки вказане виходить за межі повноважень адміністративного суду.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. (пункт 1 частини 1 статті 20 КАС України)
При цьому, особливість провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачена статтею 286 КАС України. Згідно частини 1 вказаної статті, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, у випадку незгоди з рішеннями (діями) відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не позбавлений права на їх оскарження до місцевого загального суду як адміністративного, з дотриманням визначеної законом процедури.
Отже, аналізуючи обставини даної справи за посилаючись на положення КУпАП суд надає правову оцінку діям відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виключно на предмет дотримання визначеної законом адміністративної процедури та в контексті критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, не надаючи при цьому правової оцінки діям позивача щодо наявності складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене та враховуючи, що процедура притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності, а ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом, уповноваженим як на розгляд справ про адміністративні правопорушення за порушення правил військового обліку, так і на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому з урахуванням встановленим судом обставин відповідач мав правові підстави для внесення до такого Реєстру відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності внаслідок порушення останнім правил військового обліку.
З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом з тим суд звертає увагу, що згідно абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до органів Національної поліції для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Однак, положення абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в частині доставлення позивача з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути застосовані у цих правовідносинах, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК.
Наведена норма КУпАП є спеціальною і в ієрархії нормативно-правових актів є вищою за приписи абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487. Вона спрощує та сприяє пришвидшенню процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень.
Згідно частини 8 статті 258 КУпАП уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.
За таких обставин, реалізація відповідачем абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 щодо звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у цих правовідносинах є помилковою, оскільки суперечить положенням частин 6, 8 статті 258 КУпАП, які не передбачають складання протоколу про такі правопорушення під час особливого періоду.
Використання положень абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в інших цілях, окрім як доставки особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення, не передбачено, а отже є неправомірним.
Національна поліція, будучи в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень, при реалізації своїх повноважень має діяти в межах повноважень, на підставі та у спосіб встановлений законодавством України, яке не передбачає їх обов'язку доставляти особу до ТЦК, окрім як для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо направлення звернення до органів Нацполіції для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК є протиправними.
Відповідно до абзацу 17 пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) ТЦК та СП повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення.
Отже, чинне законодавство містить інструменти, які надають можливість відкликати з органів Національної поліції запит на доставлення військовозобов'язаного.
З урахуванням виявлених вище порушень в діяльності відповідача, з метою приведення досліджуваних правовідносин у відповідність до діючого законодавства України, суд вважає за необхідне зобов'язати його повідомити уповноважений орган Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, а саме 484,48 грн (50%).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 484,48 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 10 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 паспорт серії НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );
третя особа:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) .
Головуючий суддя Мірінович У.А.