Справа № 500/1001/26
10 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мирослави Батрин від 16.02.2026 ВП № 80254523 про стягнення з ТУ ДСА України у Тернопільській області виконавчого збору в сумі 34 588,00 гривень;
- визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мирослави Батрин від 16.02.2026 ВП № 80254523 про стягнення з ТУ ДСА України у Тернопільській області витрат виконавчого провадження в сумі 300 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.11.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №500/4770/24 щодо зобов'язання Територіальне управління ДСА у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, обчисливши її розмір виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
06.02.2026 ТУ ДСА у Тернопільській області згідно виконавчого листа здійснено розрахунок доплат ОСОБА_1 за відповідний період та 19.02.2026 звернулось до ДСА України з листом щодо виділення додаткових коштів за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
Разом з тим, 16.02.2026 державним виконавцем винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 300 грн та стягнення виконавчого збору в сумі 34558 грн.
Вказані постанови позивач вважає протиправними, оскільки вважає, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, тому виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Ухвалою суду від 02.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву.
05.03.2026 від Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судове рішення, за яким розпочато примусове виконання, зі змісту його резолютивної частини, є зобов'язального характеру, тобто визначений судом спосіб захисту порушеного права «зобов'язати нарахувати та виплатити» не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як «стягнення» визначеної судом суми за певним видом платежу. Відповідно, підстав для того, щоб при відкритті виконавчого провадження не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору (відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VІІІ) у цьому випадку немає. Крім того відповідач зазначає, що питання про стягнення з позивача виконавчого збору вирішено у пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2026, яка не оскаржена позивачем. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №500/4770/24 суд вирішив:
«Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, нарахованої виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, обчисливши її розмір, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.»
06.12.2024 вказане рішення суду набрало законної сили, а 11.12.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи для його примусового виконання.
06.02.2026 Територіальним управлінням ДСА у Тернопільській області здійснено розрахунок доплати ОСОБА_2 , згідно якого загальна сума доплати становить 145162,55 грн. (а.с.35)
16.02.2026 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батрин М.П. відкрито виконавче провадження ВП № 80254523 за виконавчим листом №500/4770/24, виданим 11.12.2025 Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, обчисливши її розмір, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів. (а.с.12)
Пунктом 3 вказаної постанови вирішено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 34588 гривень
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, 16.02.2026 головним державним виконавцем Батрин М.П. винесено постанову ВП №80254523 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн та постанову ВП №80254523 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. (а.с.10-11, 13-14)
Не погоджуючись з постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку по суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).
Статтею 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ).
Також примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ).
Згідно частин 1-3 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі Закон №4901-VI).
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (частина 1 статті 2 Закону №4901-VI).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що боржник за виконавчим листом №500/4770/24 Територіальне управління ДСА України у Тернопільській області за організаційно-правовою формою є органом державної влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України та у територіального управління наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя"), що не заперечується відповідачем.
Отже, в даному випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.
Враховуючи вищевикладене, виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Доводи відповідача про те, що стягнення виконавчого збору передбачене пунктом 3 резолютивної частини постанови про відкриття провадження від 16.02.2026, яка не оскаржена позивачем, суд не бере до уваги, оскільки правові наслідки для ТУ ДСА у Тернопільській області, як для боржника, створює саме постанова про стягнення виконавчого збору, винесена окремим документом, яка і є предметом оскарження у межах даної справи.
За наведених підстав суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 16.02.2026 ВП №80254523 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.02.2026 ВП №80254523, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Згідно постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 16.02.2026 ВП №80254523 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження розраховано з врахуванням прийнятої постанови про стягнення виконавчого збору. Враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору за висновками суду є протиправною та підлягає скасуванню, тому витрати, пов'язані із винесенням вказаної постанови, не підлягають включенню до розміру мінімальних витрати виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного суд вважає, що постанова від 16.02.2026 ВП №80254523 також підлягає скасуванню, як протиправна.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2662,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин Мирослави Петрівни від 16.02.2026 ВП №80254523 про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області виконавчого збору в сумі 34588,00 гривень.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин Мирослави Петрівни від 16.02.2026 ВП №80254523 про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області витрат виконавчого провадження в сумі 300,00 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня виготовлення його повного тексту.
Згідно зі статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Грушевського, 6, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 26198838);
відповідач:
- Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Галицька, 45, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76019 код ЄДРПОУ 43316386).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 березня 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.