Справа № 500/7174/25
10 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 2), в якому з урахуванням нової редакції позовної заяви просить:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області та скасувати рішення від 08.10.2025 №191950017780 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 20.03.1996 по 28.02.1998 в МПП “Олена», з 02.03.1998 по 17.09.2002 враховано частково по 30.06.2000 на ПМП “Конвем» згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1979;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.10.2025 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). Відповідачем не зараховано періоди роботи з 20.03.1996 по 28.02.1998 в МПП “Олена», з 02.03.1998 по 17.09.2002 враховано частково по 30.06.2000 в ПМП “Конвем», зокрема через недоліки трудової книжки та відсутність сплати страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Представник позивача не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. При цьому вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
27.01.2026 від ГУ ПФУ в Тернопільський області надійшов відзив, в якому відповідач 1 з посиланням на пенсійне законодавство проти позову заперечує та зазначає, що у зв'язку з відсутністю страхового стажу у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV. До страхового стажу не враховано згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 08.08.1979: період 20.03.1996 - 28.02.1998, оскільки в записі про звільнення відсутня дата наказу; період 02.03.1998 - 17.09.2002 враховано частково по 30.06.2000, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.36-38).
ГУ ПФУ в Донецькій області у відзиві на позовну заяву проти позову також заперечує та зазначає, що рішенням від 08.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано: період роботи 20.03.1996-28.02.1998 на МПП «Олена», відповідно до трудової книжки від 08.08.1979 НОМЕР_2 , оскільки в записі про звільнення відсутня дата наказу. Період роботи 02.03.1998-17.09.2002 в ПМП «Конвем» враховано частково по 31.12.2001, оскільки за період 01.01.2002-17.09.2002 відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
ГУ ПФУ в Донецькій області додатково повідомило, що після повторного розгляду заяви від 01.10.2025 та наданих документів внесені зміни в рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 08.10.2025 та в розрахунок страхового стажу, страховий стаж особи складає 21 рік 4 місяці 11 днів. У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.93-96).
У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з аргументами відповідачів та вказує про протиправність оскаржуваної відмови у призначенні пенсії. Вважає, що позовні вимоги позивача на пенсійне забезпечення підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с.75-76).
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 01.10.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.104-105).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 08.10.2025 №191950017780 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.107).
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 63 роки 2 місяці, страховий стаж заявника складає 20 років 6 місяців 10 днів.
Надалі, на заміну рішення про відмову від 08.10.2025 №191950017780, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 11.02.2026 №191950017780, яким позивачу також відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 21 рік 4 місяці 11 днів.
Також у рішеннях виписані умови для призначення пенсії за віком. Так, необхідний стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить не менше 29 років. Згідно з частиною другою статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки, мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2025 - від 22 до 32 років. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 01.01.2019, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2027 - від 15 до 24 років.
У останньому рішенні від 11.02.2026 вказано, що за доданими документами до страхового стажу згідно з трудовою книжкою заявника серії НОМЕР_2 від 08.08.1979 не зараховано період роботи 20.03.1996-28.02.1998 на МПП «Олена», оскільки в записі про звільнення відсутня дата наказу, що порушує пункт 2.26, пункт 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58. Період роботи 02.03.1998-17.09.2002 в ПМП «Конвем» враховано частково по 31.12.2001 (а в попередньому рішенні відповідача від 08.10.2025 цей період зараховано по 30.06.2000), оскільки за період 01.01.2002-17.09.2002 відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що діє на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», від 08.06.1998 № 832 «Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», які є обов'язковими з 01.07.2000 (а.с.108-109).
Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 08.08.1979, яка містить такі записи щодо спірних періодів роботи:
МПП “Олена»
запис №25, 20.03.1996, прийнятий на посаду експедитора, підстава: наказ №17 від 20.03.1996,
запис №26, 28.02.1998, звільнений за власним бажанням, підстава: наказ №14;
ПМП “Конвем»
запис №27, 02.03.1998, прийнятий на роботу столяром згідно з контрактом, підстава: наказ №4 від 02.03.1998,
запис №28, 17.09.2002, звільнений за власним бажанням, підстава: наказ №14 від 17.09.2002.
Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.112-116).
Як видно з дослідженої трудової книжки, дійсно в записі №26 про звільнення позивача з роботи в МПП “Олена» відсутня дата відповідного наказу. З цього приводу суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (1998 рік) було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за N 110 (далі - Інструкція № 58).
Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пункт 4.1 Інструкції №58 передбачає, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд погоджується з тим, що у записі №26 від 28.02.1998, відповідно до якого позивач звільнений з роботи за власним бажанням, не вказана дата наказу як підстава для внесення запису про звільнення. При цьому такий запис засвідчений підписом директора підприємства та печаткою підприємства.
Водночас суд звертає увагу, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене відсутність у записі про звільнення з роботи у трудовій книжці позивача дати наказу про звільнення з роботи не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, аргументи відповідачів про наявність недоліків у заповненні трудової книжки як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Період роботи позивача з 20.03.1996 по 28.02.1998 в МПП “Олена» підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо періоду роботи з 02.03.1998 по 17.09.2002 в ПМП “Конвем» та мотивації відповідачів про відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то суд зазначає наступне.
З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому період до 01.01.2004 підлягає до зарахування до страхового стажу незалежно від сплати страхових внесків при умові підтвердження трудової діяльності належними та допустимими доказами.
Отже, період роботи позивача до 01.01.2004 у ПМП “Конвем» підлягає зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше, та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана відповідачам. Додаткового підтвердження про сплату страхових внесків до 01.04.2004 пенсійне законодавство не вимагало.
За наявності належних записів трудової книжки про роботу у ПМП "Конвем" з 02.03.1998 по 17.09.2002, позивач не має обов'язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу для її зарахування до страхового стажу. Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, цей період роботи має бути врахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
При цьому з розрахунку стажу ОСОБА_1 (а.с.111) видно, що цей період відповідачем 2 враховано частково по 31.12.2001. Отож до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність в ПМП “Конвем» з 01.01.2002 по 17.09.2002.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що незарахування окремих періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу свідчить про протиправність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 11.02.2026 №191950017780 (прийнятому на заміну оскаржуваному рішенню від 08.10.2025 №191950017780).
Щодо наявності у позивача достатньої кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком, то повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Отож, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши додатково страховий стаж, визначений у цьому судовому рішенні.
Стосовно того, хто з відповідачів має вирішувати питання призначення та зарахування стажу, то суд вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області є належним відповідачем за цією вимогою, а не ГУ ПФУ в Тернопільській області, як помилково вказує представник позивача.
Такого висновку суд дійшов аналізуючи норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, який вказує, що за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що розглядає заяву та документи про призначення/перерахунок пенсії з прийняттям відповідного рішення, а структурний підрозділ органу, до якого звернувся заявник, лише формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу, жодного рішення по такій заяві не приймає.
У цій справі структурним підрозділом органу, що розглядав заяву позивача від 01.10.2025, було визначено ГУ ПФУ в Донецькій області. Такий відповідач приймав рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з призначенням пенсії та зарахуванням спірного страхового стажу.
ГУ ПФУ в Тернопільській області прав позивача не порушено. У позові до цього відповідача слід відмовити.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 11.02.2026 №191950017780 (прийнятого на заміну рішенню від 08.10.2025 №191950017780) про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу трудову діяльність з 20.03.1996 по 28.02.1998 в МПП “Олена» та з 01.01.2002 по 17.09.2002 в ПМП “Конвем», та прийняти відповідне рішення.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Донецькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 18.12.2025 (а.с.12).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вулиця Надії Алексеєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.02.2026 №191950017780 (на заміну рішення від 08.10.2025 №191950017780) про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу трудову діяльність з 20.03.1996 по 28.02.1998 в МПП “Олена» та з 01.01.2002 по 17.09.2002 в ПМП “Конвем», та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У зв'язку з тим, що закінчення строку для ухвалення судового рішення, визначеного статтею 258 КАС України, припало на період відпустки судді, то повний текст рішення складено та підписано у перший робочий день судді після закінчення додаткової відпустки 10 березня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.