про призначення заяви до судового розгляду
09 березня 2026 року м. РівнеСправа №460/5812/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №460/5812/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.09.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України “Про Державний бюджет України на відповідний рік», щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 27.09.2024.
У березні 2026 представник позивача подав до суду заяву щодо здійснення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі №460/5812/25 (ст. ст. 381-1-383 КАС України), а також щодо зміни способу і порядку його виконання (ст. 378 КАС України), у якій просить, в тому числі, наступне:
- визнати протиправною бездіяльність, допущену суб'єктом владних повноважень (боржника) - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення у справі 460/5812/25 від 21 травня 2025 року - щодо тривалого та умисного невиконання вказаного рішення суду та невжиття заходів, не вчинення дій, не прийняття рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення суду;
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання рішення у справі 460/5812/25 від 21 травня 2025 року, що виразилися у вчиненні стягувачу перешкод в отриманні інформації та документів про стан виконання рішення суду, ненаданні такої інформації, не направленні прийнятих ним рішень, а також обмеження стягувача в документах про виконання чи підстави невиконання судового рішення (тобто відсутність інформування відповідачем позивача щодо стану виконання рішення суду), з метою унеможливлення своєчасного, належного та ефективного процесуального реагування позивача;
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання рішення у справі 460/5812/25 від 21 травня 2025 року, що виразилися у нарахуванні коштів, нібито на виконання рішення суду, тобто умисному та цілеспрямованому проведенню нарахування коштів всупереч рішення суду та обов'язку відповідача його виконати;
- визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень (боржника) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення у справі 460/5812/25 від 21 травня 2025 року, що виразилися у здійсненні нарахування коштів, нібито на виконання рішення суду, тобто всупереч та не у відповідності до цього рішення суду;
- визнати порушення прав позивача, підтверджених рішенням у справі 460/5812/25 від 21 травня 2025 року, суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на нарахування та виплату ОСОБА_1 основної пенсії як пенсіонеру по інвалідності ІІ групи, внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи, у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, порушення права позивача на нарахування та реальне отримання нарахованих коштів, у відповідності рішення суду;
- встановити судовий контроль шляхом зобов'язання керівника суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - Петняка Василя Васильовича подати звіт про виконання рішення у справі 460/5812/25 від 21 травня 2025 року;
- постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ст. 249 КАС України);
- змінити спосіб та порядок виконання рішення у справі 460/5812/25 від 21 травня 2025 року (ст. 378 КАС України) та звернути рішення суду до негайного виконання - на негайне стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказаних різниці доходів і реальних виплат позивачу.
Отже, представником позивача в одній заяві одночасно заявлено вимоги в межах статей 378, 382, 383 КАС України, що унеможливлює їх розгляд в одному провадженні, з огляду на різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім того, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена також нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382 КАС України визначено що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч. 5 ст. 383 КАС України).
Суд зазначає, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Аналогічно, виокремлена й стаття щодо регулювання питань відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.10.2018 року по справі № 556/2081/17.
Окрім того, приписами ст. 378, ст. 382 та ст. 383 КАС України передбачено і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що заяви подані в порядку ст. ст. 378, 382, 383 КАС України не можуть розглядатися та вирішуватися судом сумісно, оскільки такі мають розглядатися та вирішуватися окремо, з ухваленням окремих судових рішень за наслідками розгляду таких заяв.
Отже, вирішуючи питання щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає, що за правилами частини другої статті 378 КАС України, вона підлягає розгляду у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Керуючись ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Призначити судове засідання для розгляду заяви про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду в залі судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 87) 17 березня 2026 року об 10:30год.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олег ГРЕСЬКО