Справа № 420/4492/26
10 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши матеріали:
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.01.2025 №565 “Про результати службового розслідування» в частині, що стосується водія-електрика польової лазні батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 про притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
- Визнати протиправним та скасувати пункт наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.01.2025 №565 “Про результати службового розслідування» в частині утримання коштів з грошового забезпечення водія-електрика польової лазні батальйону безпілотних систем в/ ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 з січня 2025 року до повного стягнення суми.
Ухвалою від 23.02.2026 року адміністративний позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказівкою поважних причин його пропуску.
Для усунення вказаних недоліків позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
05.03.2026 року (вхід. від 06.03.2026 року) до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із заявою про поновлення строку звернення до суду.
Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована наступним.
З наданого доказу - копії аркуша доведення, неможливо встановити предмет ознайомлення. Наявність підпису на «аркуші доведення» не доводить, що військовослужбовець ОСОБА_1 ознайомився саме з наказом від 30.01.2025 №565 у тій редакції та в тому змісті, який оскаржується. Сам аркуш (назва) не містить жодного ідентифікуючого елементу, щоб стверджувати про доведення/ознайомлення саме з наказом від 30.01.2025 №565.
Позивач міг би дізнатися про порушене право в разі ознайомлення його зі спірним наказом, що не відбувалося до звернення до суду, так й після звернення за адвокатськими запитами, оскільки вони залишилися без розгляду (докази надсилання запитів та отримання їх відповідачем долучені до позовної заяви). Відсутні докази надходження на адресу запитувача відповідей та докази отримання останніх. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом можливо було б обраховувати з моменту отримання відповіді, оскільки саме ця дата є відправною точкою для оцінки: коли позивач міг дізнатися конкретно, яке саме рішення прийнято, в чому полягає порушення та які способи захисту застосовні.
Отже, подання адвокатських запитів шляхом відправлення засобами поштового зв'язку, сторона позивача вважає єдиним і, водночас, достатнім інструментом, передбаченим нормами чинного законодавства для отримання інформації, документів, наказів та/або інших рішень які в майбутньому може бути використана під час звернення до суду, лише доводить, що позивач не мав всіх необхідних даних для формування позовних вимог, визначення предмету спору, правильного способу захисту, їх направлення було здійснено своєчасно, без зволікань.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У межах даної справи позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 р. №565.
Як вбачається з аркушу ознайомлення з наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 30.01.2025 року №565 «Про результати службового розслідування», із вказаним наказом ОСОБА_2 ознайомився 19.02.2025 р.
З урахуванням цього, подання позову лише в лютому 2026 року, при тому, що момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав настав значно раніше (у лютому 2025 р.), свідчить про пропуск передбаченого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду.
Стосовно посилань на те, що представником позивача подавалися адвокатські запити до відповідача з метою отримання оскаржуваного наказу, то вказані обставини самі по собі не змінюють момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, та не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Щодо посилання представника позивача на неотримання позивачем оскаржуваного наказу є обставиною, яка унеможливила формулювання та подання позову в установлений законом строк, суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, адже не позбавляли фізично та фактично подати позов до суду у межах встановлених законом строків, а навпаки свідчить про можливість позивачем реалізовувати свої права на захист порушених, на його думку, прав.
Щодо доводів представника позивача про перебування позивача на військовій службі, суддя зауважує, що саме по собі проходження військової служби н є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки доказів того, що протягом усього періоду служби позивач перебував в зоні проведення бойових дій, у зв'язку з чим не міг реалізувати своє право на звернення до суду, матеріали позову не містять.
Тому суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі “МШ “Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення позовної ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів